21 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18554/23 пров. № А/857/6238/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Запотічного І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Кінь А.В.;
від відповідача - Сахарчук А.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника адвоката Коня Андрія Васильовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2024р. про залишення без розгляду позовної заяви представника адвоката Коня Андрія Васильовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Волинській обл. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Кедик М.В., час та місце постановлення ухвали суду першої інстанції: 12 год. 06 хв. 28.02.2024р., м.Львів; дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції: 04.03.2024р.),-
Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2024р. в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення суду відмовлено; позов представника адвоката Коня А.В., діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління /ГУ/ ДПС у Волинській обл. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), спонукання до вчинення певних дій, залишено без розгляду; повернуто позивачу ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп., сплачений за відповідною квитанцією (а.с.127-128).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник адвокат Кінь А.В., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати, справу передати на продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового залишення позову без розгляду (а.с.131-133).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач отримала від органу державної виконавчої служби копію постанови про відкриття виконавчого провадження та спірну вимогу про сплату боргу лише 05.06.2023р., позов заявлено 07.08.2023р., тому строки звернення до суду не пропущені.
При цьому, підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.122 КАС України.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 08.08.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Кінь А.В., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Волинській обл. № Ф-15211-13-У від 22.06.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску (ЄСВ) в розмірі 37788 грн. 74 коп.; зобов'язати відповідача ГУ ДПС у Волинській обл. виключити з інтегрованої картки платника податків заборгованість з ЄСВ позивача у розмірі, визначеною вимогою № Ф-15211-13-У від 22.06.2021р., з одночасним формуванням про відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір (а.с.1-4).
Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом 08.08.2023р., тобто, із пропуском строку звернення до суду, визначеного ст.122 КАС України.
При цьому суд врахував, що позивач не виконала обов'язку щодо повідомлення податкового органу про зміну місця проживання; в свою чергу, відповідач належним чином сповістив позивача про прийняття спірної вимоги.
Також позивач не навів конкретних обґрунтувань неможливості звернення до суду із вказаним позовом у встановлені законом строки, які б могли свідчити про поважність пропуску такого строку.
Колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність очевидних підстав для залишення цього позову без розгляду, виходячи з таких міркувань.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Питання залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин врегульовані діючим процесуальним законом.
Зокрема, відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4).
Системний аналіз положень ст.123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (ч.ч.3 і 4 ст.123 КАС України).
На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11.02.2021р. у справі № 140/2046/19, від 10.06.2020р. у справі № 620/1715/19, від 23.09.2020р. у справі № 640/5645/19, від 03.12.2020р. у справі № 817/660/18, від 17.03.2021р. у справі № 160/3092/20, від 18.03.2021р. у справі № 640/23204/19, від 20.04.2021р. у справі № 640/17351/19, від 14.07.2022р. у справі № 380/10649/21, від 09.06.2022р. у справі № 160/15960/20, від 05.05.2022р. у справі № 420/6134/21, від 31.10.2023р. у справі № 140/2568/22.
Отже, норми КАС України допускають ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов'язковому порядку має бути з'ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
Таким чином суд першої інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.
Факт пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду було виявлено судом першої інстанції після відкриття провадження в адміністративній справі.
При цьому, представник позивача разом з позовною заявою подав до суду першої інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду (а.с.14-15). Згідно ухвали суду від 14.08.2023р. про відкриття провадження у справі заява позивача про поновлення пропущених строків звернення до суду буде розглянута судом в підготовчому засіданні (а.с.21 і на звороті).
Зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд першої інстанції відхилив клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, при цьому не надав можливості позивачу обґрунтувати інші причини пропуску строку звернення до суду.
Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, в якій вказати інші причини пропуску строку звернення до суду.
Отже, суд першої інстанції не надав можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку та обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, позивачу не було надано можливості навести свої міркування та надати відповідні докази, у разі їх наявності, з метою обґрунтування поважності причин звернення до суду з пропуском строку, визначеного ст.122 КАС України.
З огляду на наведене та застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов'язковою передумовою для застосування ч.ч.3 і 4 ст.123 КАС України є надання позивачеві можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, а в разі відхилення такої - забезпечити можливість навести інші причини пропуску такого строку.
Таким чином, суд першої інстанції, застосовуючи ч.ч.3 і 4 ст.123 КАС України (текст ухвали суду не містить конкретизації підстав для залишення позову без розгляду), допустив порушення вимог процесуального закону, не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та повідомити інші причини поважності пропущення такого строку.
Наявність клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та її розгляд судом не можуть спростовувати вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції не дотримався встановленого процесуального порядку вирішення питання щодо поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду.
Питання поважності причин пропущення строку звернення до суду є оціночним і залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропущення, тому, за наведених обставин, апеляційний суд не здійснює оцінку поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що під час визначення строку звернення до суду із розглядуваним позовом суд покликався на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 07.06.2022р. у справі № 400/2469/19. Такий стосується застосування строків, передбачених ст.122 КАС України, для оскарження вимоги про сплату боргу після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги.
В розглядуваній справі докази застосування процедури адміністративного оскарження вимоги є відсутніми.
Відтак, спірна ухвала суду від 28.02.2024р. про залишення позовної заяви без розгляду прийнята судом першої інстанції поспішно на підставі передчасних висновків.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за наведених умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для залишення позовної заяви представника адвоката Коня А.В., діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , без розгляду на підставі ч.ч.3 і 4 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, а відтак не відповідає вимогам закону, через що підлягає скасуванню.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ «Іліан проти Туреччини»).
Крім цього, у низці рішень ЄСПЛ, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
ЄСПЛ у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18.11.2010р. (Заява № 8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Враховуючи зазначені положення законодавства апеляційний суд вважає, що залишення позовної заяви без розгляду в розглядуваному випадку призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на доступ до правосуддя.
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового залишення позовної заяви без розгляду, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного спору по суті.
Керуючись ст.ст.139, 195, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Коня Андрія Васильовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2024р. про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 380/18554/23 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
І. І. Запотічний
Дата складання повного тексту судового рішення: 22.05.2024р.