Провадження № 2/537/720/2024
Справа № 537/836/23
22.05.2024 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Маханькова О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Поколота О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Шамшурін Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідно до якого просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь КП «Теплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду у сумі 41 075 грн. 44 коп., нараховані на суму заборгованості 3% річних в сумі 571 грн. 84 коп., інфляційні втрати в сумі 4331 грн. 23 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 2 684 грн.
Свої вимоги мотивували тим, що КП «Теплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , згідно особового рахунку № НОМЕР_1 .
В результаті невиконання боржниками зобов'язань щодо сплати наданих послуг станом на 28 лютого 2023 року (за період з 01.07.2015 по 31.12.2022) виникла заборгованість на загальну суму 41 075 грн. 44 коп., що підтверджується роздруківкою про заборгованість.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржнику на суму заборгованості нараховано 3% річних в сумі 571 грн. 84 коп. та інфляційні втрати в сумі 4331 грн. 23 коп.
Оскільки, в добровільному порядку відповідачі не сплачують заборгованість за надані послуги, вони змушені були звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09.03.2023 року відкрито спрощене позовне провадження по справі.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, 21.03.2023 судом ухвалено заочне рішення, яким позовну заяву КП «Теплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задоволено. Стягнуто з відповідача на користь КП «Теплоенерго» борг за спожиту теплову енергію та гарячу воду за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2022 року включно в розмірі 41075 грн. 44 коп., встановлений індекс інфляції у розмірі 4331 грн. 23 коп., 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 571 грн. 84 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
15 березня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 березня 2023 року по цивільній справі № 537/836/23 за позовом комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.03.2024 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду по цивільні справі за позовом комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено. Заочне рішення від 21.03.2023 по цивільній справі № 537/836/23 - скасовано.
Даною ухвалою призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
03.04.2024 від представника позивача - юрисконсульта ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення судового засідання, у зв'язку з оновленням даних КП НПФ “ВАС” та неможливістю надати оновлений розрахунок заборгованості за адресою АДРЕСА_1 .
06.05.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шамшуріна Ю.В. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі № 537/3274/18.
07.05.2024 від представника позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв'язку з зайнятістю представника КП “Теплоенерго” в іншому судовому процесі в м. Полтава.
07.05.2024 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строків позовної давності до вимог КП “Теплоенерго” за позовом про стягнення заборгованості.
В судовому засіданні 15 травня 2024 року представником позивача - ОСОБА_1 подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності по справі, відповідно до яких просить відмовити відповідачу у застосуванні строків позовної давності враховуючи наступне. 11.06.2018 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області у справі № 537/2290/18 винесено судовий наказ яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь КП “Теплоенерго” заборгованість за період з 01.06.2015 по 01.05.2018 в розмірі 17 341 грн 88 коп., на нараховану суму заборгованості 3 % річних у сумі 1518,53 грн, інфляційні в сумі 3709,61 грн та витрати на сплату судового збору в сумі 88 грн 10 коп з кожного. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.05.2021 зазначений судовий наказ скасовано. Відповідно до рішення Крюківського районного суд м. Кременчука Полтавської області від 24.01.2019 яке набрало законної сили 25.02.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 втратили право на користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації КП “Квартирне управління” Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 02.04.2024 № 01-13/50, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знятий з реєстрації місця проживання 20.03.2019 за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знята з реєстрації місця проживання за вказаною адресою 18.07.2018. Вказала, що відповідачі фактично були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 та не звільнені від сплати спожитих послуг. Просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь КП “Теплоенерго” заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.07.2015 по 31.07.2018 в сумі 17 809 грн 69 коп. Стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період 01.08.2018 по 31.12.2022 в сумі 23 265 грн 75 коп та нараховані на суму боргу 3% річних та інфляційні втрати, судовий збір.
Справа розглядається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, про що повідомлені належним чином усі учасники.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, відмовити відповідачу ОСОБА_4 в застосуванні строків позовної давності.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник- адвокат Шамшурін Ю.В. просили застосувати строк позовної давності. Вказували, що ОСОБА_2 мешкала за іншою адресою, спочатку по АДРЕСА_3 , а потім переїхала до АДРЕСА_4 .
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, встановив наступне.
Судом встановлено, що кімната АДРЕСА_2 є власністю територіальної громади міста Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 223 від 19 березня 2010 “Про впорядкування статусу житлових будинків, формування та використання фондів житла соціального призначення та для тимчасового проживання громадян в місті Кременчуці”.
Наймачами та зареєстрованими в кімнати АДРЕСА_2 були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідно до заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.01.2019 по справі № 537/3274/18, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_2 .
Згідно відомостей Комунального підприємства “Квартирне управління” Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 01-13/50 від 02.04.2024, ОСОБА_3 , знятий з реєстрації місця проживання 20.03.2019, ОСОБА_2 знята з реєстрації місця проживання 18.07.2018.
Відповідачі були споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою : АДРЕСА_1 , згідно особового рахунку № НОМЕР_1 .
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Правовідносини сторін є грошовим зобов'язанням, в кому на боржника покладений обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а цьому обов'язку кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані ним послуги.
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. За прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг відповідальність несуть відповідачі. Заборгованість позивач нараховував щомісяця.
Судом встановлено, що у 2018 році КП “Теплоенерго” Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиту теплову енергію та спожиту гарячу воду.
11.06.2018 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області у справі № 537/2290/18 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь КП “Теплоенерго” заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду станом на 01.05.2018 за період з 01.06.2015 по 01.05.2018 в розмірі 17347 грн 88 коп, на суму заборгованості нараховано 3% річних в сумі 1518 грн 53 коп, інфляційні втрати в сумі 3709 грн 61 коп та витрати на сплату судового збору в сумі 88 грн 10 коп з кожного.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.05.2021за заявою ОСОБА_2 судовий наказ Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.06.2018 по справі № 537/2290/18 скасовано.
При зверненні до суду з даним позовом, згідно наданого представником позивача розрахунку, заборгованість відповідачів перед позивачем станом на 28.02.2023 складала 41075 грн. 44 коп. На вказану суму заборгованості було розраховано 3 відсотки річних та інфляційні втрати за період з 01.07.2015 по 23.02.2022 інфляційна складова боргу - 4331,23 грн., 3% річних - 571,84 грн.
Позивач зі свого боку продовжує виконувати свої обов'язки, та забезпечує надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідачами борг за надані послуги з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води не погашено.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
15 травня 2024 року в судовому засіданні представником позивача - ОСОБА_1 подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності в якому представник просить відмовити в застосуванні строків позовної давності, посилаючись на судову практику Верховного Суду , вказувала, що з моменту винесення Крюківським судом м. Кременчука Полтавської області ухвали від 31.05.2021 про скасування судового наказу від 11 червня 2018 року відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, знову почався перебіг позовної давності. Зазначала що саме з 31.05.2021 у стягувача виникло право звернутися з тими ж вимогами в позовному провадженні, а порушене право, після скасування наказу, знову підлягало захисту. Вказувала, що оскільки відповідачами у період нарахування боргу, в межах строку позовної давності вчинялися дії, які вказують на визнання боргу, а саме щомісячно проводили часткову оплату за надані послуги, строк позовної давності переривався. Отже з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути в повному обсязі визначену в позові суму боргу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Для цілей застосування ч. 3 та 4 статті 267 ЦК України поняття “сторона у спорі” може бути тотожним за змістом поняттю “сторона у цивільному процесі”: сторонами у цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той же належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те6 чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Дана позиція погоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від просторочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).
Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 161/15679/15-ц (провадження № 61-765св18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб'єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб'єкта.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості станом на 01.05.2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , в графі - сплата, дата, за період вказано 0,07 31/12/2021 не може бути прийнято судом як активні дії боржника. Інших сум в даній графі, які б свідчили про визнання боргу боржниками не зазначено.
У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що “до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій”.
У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що «відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою”.
Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. На підставі частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням процесуальних вимог щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 у справі № 712/8916/17 відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15 та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно п. 1 ст. 9 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Статтею 7 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги” передбачено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами встановленими відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 19 ЗУ “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням. З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Як передбачено ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, між Позивачем та Відповідачами виникли відносини, що породжують цивільні права та обов'язки, оскільки Позивач надавав послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, а Відповідачі ними користувалися.
Предметом спору щодо наявності заборгованості з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , згідно особового рахунку № НОМЕР_1 є період з 01.07.2015 по 31.12.2022, тому саме у межах цього строку суд перевіряє наявність заборгованості відповідача перед позивачем.
Так, із роздруківки заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 підготовленої станом на 08.05.2024 встановлено, що за період з 01.07.2015 по 31.07.2018 заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води становить 17 809,69 грн. , за період з 01.05.2019 по 31.12.2022 станом на 13.05.2024 становить 17 592,16 грн, за період з 01.08.2018 по 31.04.2019 станом на 13.05.2024 становить 5673,59 грн.
Отже, борг за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по особовому рахунку № НОМЕР_1 , на день ухвалення рішення становить 41 075,44 грн.
В судовому засіданні встановлено, що представник позивача - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення боргу за спожиті послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води 08 березня 2023 року, тобто після спливу загальної позовної давності тривалістю у три роки.
При ухваленні рішення суду судом враховано, той факт, що відповідач ОСОБА_3 знятий з реєстрації місця проживання 20.03.2019, ОСОБА_2 знята з місця проживання 18.07.2018, а кімната АДРЕСА_2 є власністю територіальної громади міста Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що представник позивача - ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду після спливу позовної давності, доказів про поважність причин пропуску позовної давності не надала, в задоволені позову про стягнення заборгованості, 3 відсотків та інфляційних втрат слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Оскільки в задоволені позову суд відмовляє, вимога про стягнення з відповідачів витрат на сплату судового збору в сумі 2 684,00 грн задоволенню також не підлягає відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 653 ЦК України, ст. ст. 67, 68, 162, 179 ЖК Української РСР, Закону України «Про житлові-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 22.05.2024.
Суддя Маханьков О.В.