Справа № 359/10705/21
Провадження № 1-кп/359/143/2024
21 травня 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участі:
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною та відео фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 12021111100001044, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2021, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк, українця, громадянина України, працюючого підсобним працівником ТзОВ «Євро Гранд Буд», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, за наступних обставин.
11.09.2021, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_9 разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 перебували за місцем тимчасового проживання, на території незавершеного будівництва, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 метрів ліворуч від шлюзу №2), де всі спільно вживали алкогольні напої.
Під час вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_11 повалив ОСОБА_9 на підлогу та наніс руками кілька ударів по голові, руках та тулубу, після чого припинив свої дії. У зв'язку з цим, у ОСОБА_9 , на ґрунті неприязних відносин, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_9 пройшов до свого тимчасового місця проживання у суміжному приміщенні, узяв господарсько-побутовий ніж, повернувся до ОСОБА_11 та умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс останньому вказаним ножем один удар у шию та один удар у живіт, спричинивши колото-різану рану шиї справа з ушкодженням лицевої та внутрішньої сонної артерії, яка є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння, та рану живота на передньо-боковій поверхні черевної стінки зліва, яка є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 121 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 у пред'явленому обвинуваченні та вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст.115 КК України, своєї вини не визнав повністю та показав, що він оборонявся від нападу ОСОБА_11 Мети та умислу вбивати потерпілого не мав. Він з ОСОБА_11 працювали на ФОП «Ланшафний дизайн», що знаходиться в м. Києві, точної адреси місця розташування території не знає. 11.09.2021 він разом із цивільною дружиною - ОСОБА_14 , її братом - ОСОБА_15 та колегою - ОСОБА_16 отримали аванс. ОСОБА_11 зателефонував, запропонував пожарити шашлик та мав відати гроші. Він, ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 купили пиво та деякі продукти харчування, повернулися із магазину до місця тимчасового проживання до гуртожитку на території, де працювали. Перебуваючи у кімнаті його батька - ОСОБА_19 , накрили стіл та вживали алкогольні напої. На вулиці жарили шашлик. Батька того дня вдома не було. Увечері, через деякий час, ОСОБА_11 почав сваритися із ним та ображати, що нібито він вкрав гроші, які, у той день, потерпілий відав їхній знайомій - Ніні. ОСОБА_14 покликала Ніну, щоб остання заспокоїла ОСОБА_11 . ОСОБА_20 пояснила ОСОБА_11 , що в неї ніхто не крав гроші. Він та ОСОБА_11 вийшли на вулицю покурити. Повернувшись із вулиці до приміщення, ОСОБА_11 не заспокоювався та, провокуючи сварку, наніс кулаком руки удар в йому в обличчя. Почалася штовханина. Він, відходячи назад, перечепився та впав на спину. ОСОБА_11 сів зверху на нього та продовжив наносити удари по обличчю та тулубу останнього. ОСОБА_14 почала відтягувати ОСОБА_11 , тягнула за його футболку. ОСОБА_11 відпустив його, після чого підвівся на ноги з підлоги, хотів вийти із приміщення, стоячи спиною до дверей, сказав потерпілому « ОСОБА_21 заспокойся!». ОСОБА_11 почав знову бійку. Схопив правою рукою його за шию, а лівою рукою наносив удари, промовляючи: «Я тебе вб'ю!». Він не бачив, що бере в руку, чи то ножиці, чи то ніж, йому було байдуже, оскільки він мав намір захиститися та відбитися від ОСОБА_11 Правою рукою він узяв мисливський ніж, який лежав на тумбочці, та, замахнувшись, випадково потрапив в шию потерпілого. Побачив кров, злякався та почав кричати, що потрібно викликати «швидку допомогу». Ніж він кинув на стіл, перемотав рану якоюсь ганчіркою, допоміг ОСОБА_11 занести до автомобіля ОСОБА_22 . Він хотів також їхати до лікарні, однак йому сказали бути на місці. Потім приїхали працівники поліції та забрали його. Він не переховувався, пояснював як усе відбувалося, однак його не стали слухати. Ніж належить йому. У той день цим ножем нарізали м'ясо на шашлик. Він захищався. ОСОБА_11 вищий та набагато крупніший за нього. Тілобудовою ОСОБА_11 міцніший. Він не пам'ятає, у яку частину шиї потерпілого він наніс удар. Розмахуючи ножем, він намагався відкинути ОСОБА_11 , тому випадково зачепив ножем. Усе відбувалося дуже швидко. Він не знає, звідки взялася рана на животі потерпілого. ОСОБА_11 був у лікарні менше двох тижнів. Потерпілий до суду не з'являється, яка причина йому не відомо.
Не зважаючи на те, що обвинувачений не визнає себе винними, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_12 показала, що вона - цивільна дружина ОСОБА_9 . ОСОБА_11 її колезі був винний кошти 100 грн. Того дня, як сталася дана подія, за місцем тимчасового проживання гуртожитку на території садового майданчику декоративних рослин в м. Києві, вони разом із ОСОБА_23 , ОСОБА_15 , ОСОБА_24 та ОСОБА_16 жарили шашлик, вживали алкогольні напої. За столом вона сиділа поруч із ОСОБА_25 , навпроти них сидів ОСОБА_11 та колега. Згодом колега пішла. Через годину, сидячи за столом, раптом у ОСОБА_11 виникли претензії щодо коштів, які він віддав її колезі. ОСОБА_11 через стіл наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_26 . Обвинувачений, у відповідь, ударив кулаком в обличчя ОСОБА_11 Почалася бійка між обвинуваченим та потерпілим. Обвинувачений упав на підлогу спиною, потерпілий сів зверху на нього та почав наносити удари руками по обличчю та душити обвинуваченого за шию. Розуміючи, що ОСОБА_11 у двічі більший та сильніший ОСОБА_27 , вона та її брат - ОСОБА_17 почали розбороняти чоловіків. Вона потягнула потерпілого за футболку, порвавши її. ОСОБА_11 був агресивний. Обвинувачений та потерпілий у момент бійки перебували у стані алкогольного сп'яніння. Розборонивши чоловіків, вона вийшла на вулицю. Повернувшись через декілька хвилин до приміщення, побачила, що у ОСОБА_11 тече кров із шиї. ОСОБА_28 почав кричати «Викликайте швидку!». ОСОБА_11 якоюсь ганчіркою зав'язали рану. ОСОБА_28 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 посадили ОСОБА_11 у робочий автомобіль та поїхали. Дорогою пересадили ОСОБА_11 до «швидкої», яка їхала їм на зустріч. ОСОБА_28 також хотів їхати із ними до лікарні, однак вони наполягли, щоб він залишився на місці та дочекався працівників поліції. Під час бійки вона не перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Вона бачила, як відбувалася бійка, однак нанесення удару ножем не бачила. Розуміє, що ОСОБА_28 захищався від ОСОБА_29 , наміру убивати останнього обвинувачений не мав. Усе відбулося раптово, через конфлікт потерпілого. ОСОБА_28 під час бійки не виходив надвір. Під час проведення слідчого експерименту вона показала як відбулася бійка між потерпілим та обвинуваченим, хто й де із чоловіків знаходилися. Однак, вона не вказувала, що бачила момент нанесення удару ножем в шию потерпілого. Вона побачила вже кров на тілі потерпілого після удару.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_28 колишній чоловік її рідної сестри - ОСОБА_14 . На той час він, ОСОБА_14 , ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_30 працювали на території продажу та вирощуванні декоративних рослин для ландшафтного дизайну. Місце розташування - Київ, адресу він не знає. 11.09.2021 на роботі було виплачено аванс. Він з ОСОБА_23 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 поїхали в магазин за продуктами харчування. До ОСОБА_26 зателефонував ОСОБА_30 та запропонував пожарити шашлик. Вони погодилися та повернулися до місця свого тимчасового проживання території садового майданчику. На території садового майданчику у них були свої недобудовані кімнати гуртожитку. У одній із кімнат, яка належала батьку ОСОБА_26 , вони накрили стіл. Мисливським ножем, який належить ОСОБА_31 , ОСОБА_12 нарізав м'ясо для шашлику, ніж поклав на тумбочку. Вони жарили м'ясо та вживали горілку. У їхній компанії було п'ять чоловік у компанії. ОСОБА_30 , коли вживає алкогольні напої, завжди конфліктний та агресивний. ОСОБА_32 перший почав конфлікт із ОСОБА_33 , ударивши його в обличчя. Він вийшов на вулицю покурити та, стоячи на вулиці, побачив, як ОСОБА_25 та ОСОБА_34 почали битися в середині кімнати. Тоді він зайшов до кімнати та разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_16 почав розбороняти чоловіків. Розборонивши чоловіків, вони сіли за стіл, вважаючи, що усе буде спокійно. Раптом ОСОБА_11 схопив ОСОБА_9 та поклав на підлогу. ОСОБА_30 почав душити ОСОБА_26 за шию однією рукою, а іншою наносити удари по голові та тулубу. ОСОБА_28 не бачив, де лежав ніж, але на дотик знайшов ножа на тумбочці, узяв до однієї руки, іншою рукою намагався відбитися. Раптом він побачив кров на шиї ОСОБА_35 . ОСОБА_25 почав кричати, що потрібно викликати «швидку». ОСОБА_25 затискав рану, якоюсь ганчіркою вони замотали шию потерпілого. ОСОБА_12 з ОСОБА_25 посадили ОСОБА_36 до автомобіля ОСОБА_22 . ОСОБА_25 хотів їхати разом із ними, однак вони сказали йому, щоб він залишився та дочекався працівників поліції. Дорогою їм на зустріч їхала «швидка допомога». Вони перемістили ОСОБА_36 до «швидкої». У лікарні їм повідомили, що ОСОБА_30 житиме, усе добре. Звідки у ОСОБА_29 взялася рана на животі, йому не відомо. Він бачив лише один удар ножем у шию ОСОБА_37 . Крові в області живота потерпілого він не бачив. Працівники поліції забрали ОСОБА_26 . Було дві бійки. Перша бійка - ОСОБА_34 почав штовхати ОСОБА_25 , вони билися, ОСОБА_14 почала відтягувати ОСОБА_38 за футболку, яку порвала на ньому. ОСОБА_34 та ОСОБА_25 вийшли на вулицю перекурили, зайшли до приміщення та випили по чарці горілки. ОСОБА_34 почав раптом бити ОСОБА_25 кулаками по голові та штовхнув його на підлогу. ОСОБА_25 , перечепившись, упав на спину. ОСОБА_34 сидячі зверху на ОСОБА_25 , продовжував бити останнього по голові та обличчю. Він та ОСОБА_14 знову почали їх розбороняти. Відвели чоловіків по сторонам. ОСОБА_34 вирвався і знову накинувся на ОСОБА_25 , почав прижимати останнього до стіни та душити лівою рукою за шию, а правою продовжував бити в обличчя. ОСОБА_25 , обороняючись, випадково узяв що втрапило до рук, - ніж із шафи і наніс удар у шию Дубини. Він бачив ОСОБА_38 після лікарні, останній приїздив за заробітною платою. Знає, що ОСОБА_34 із ОСОБА_25 спілкувалися у телефонному режимі, ОСОБА_34 хотів компенсації 50 тис. грн. та сказав, що також був не правий, а тому не буде писати заяви до поліції, якщо йому виплатять гроші. Обличчя ОСОБА_26 того дня було дуже побите, розбитий ніс, синці під очима. ОСОБА_30 крупніший за ОСОБА_25 . Дубина ростом 186 см. та вагою 90 кг.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що 11.09.2021 він був разом із ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_24 за місцем тимчасового проживання у кімнаті, що знаходиться на території садового майданчику в м. Києві. Точної адреси свідок не пам'ятає. Це була субота, вони отримали на роботі аванс. Вирішили пожарити шашлик. Їли шашлик та пили горілку. Виник конфлікт між ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Причини конфлікту йому не відомі. Під час сутички чоловіків розборонили. Потерпілий та обвинувачений пішли на вулицю курити. Повернувшись до кімнати, ОСОБА_30 знову почав конфліктувати із ОСОБА_25 та штовхаючись, вони впали на підлогу. Він у той момент сидів за столом біля вікна коли чоловіки боролися на підлозі. ОСОБА_30 сидів зверху на ОСОБА_31 та душив його за шию. ОСОБА_25 схопив ножа із тумбочки і наніс один удар у шию потерпілого. Даним ножем, перед цим, нарізали м'ясо для шашлику. Хто поклав ножа на тумбочку, він не знає. Потім він побачив, як у ОСОБА_29 із шиї потекла кров. ОСОБА_25 наніс удар ОСОБА_39 , оскільки захищався. ОСОБА_40 не відбився, то ОСОБА_34 міг задушити його. Шию потерпілому одразу перемотали, викликали «швидку». Однак «швидку» не стали чекати, посадили ОСОБА_38 у робочий автомобіль та повезли до лікарні. Назустріч їм їхала «швидка допомога». Вони зупинилися і пересадили ОСОБА_38 у «швидку допомогу». Він бачив один удар, більше не бачив. Звідки у ОСОБА_35 виникла рана живота, йому не відомо. ОСОБА_34 на зріст вищий за ОСОБА_25 і набагато сильніший. ОСОБА_34 любив влаштувати бійку. Конфлікти в компанії були із ОСОБА_41 завжди, особливо, коли останній випивав. Реальна загроза життю ОСОБА_25 , на його думку, існувала, ОСОБА_25 оборонявся. Після даного випадку він бачив ОСОБА_38 у лікарні. У лікарні ОСОБА_34 був недовго. Відомо, що ОСОБА_34 загинув на війні. Батьки ОСОБА_35 отримали грошові виплати за смерть сина.
Крім показань свідків вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні злочину, підтверджується також наступними доказами:
-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021111100001044 від 12.09.2021, з підозрою ОСОБА_9 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (т.1 а.с.45);
-довідкою реєстрації заяви про вчинення злочину № 78362772 від 11.09.2021 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал НП України» та довідкою Стаціонарного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.09.2021 про стан здоров'я ОСОБА_11 (т.1 а.с.46-49);
-протоколом огляду місця події від 12.09.2021, з фотоілюстрацією та відеоматеріалом, що міститься на CD-диску, відповідно до якого оглянуто земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, поблизу шлюзу 50 метрів, ліворуч «Еко сад», огороджений металевою сіткою (т.1 а.с.50-67). На території знаходяться зелені насадження, наприкінці даної території знаходиться приміщення з газоблоку. Вхід оснащений метало-пластиковими дверима. У даному приміщені, зліва, біля стіни знаходиться електроінструкція. Далі знаходиться тапчан з матрацом, посередині знаходиться стіл з залишками їжі та посудом. Також, на столі знаходиться ніж з дерев'яною рукояткою та абстрактного клинка з слідами РБК на лезі. З правого боку знаходиться тапчан з матрацом, простирадло рожевого кольору з слідами РБК, ніж та верхній одяг (джинси з нашаруванням РБК та футболки). Також, виявлено сліди РБК та вилучено куртку, кепку, що належали ОСОБА_9 . Слідчим зроблені змиви РБК з стіни, підлоги приміщення та предметів, наявних у кімнаті;
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або такого, що готується) від 12.10.2021 (т.1 а.с.77-78);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2021 з відеоматеріалом (т.1 а.с.74-82), за участі потерпілого ОСОБА_11 , відповідно до якого, перебуваючи в приміщенні кабінету № 429 ХРУП ГУНП в м. Хмельницькому, потерпілий повідомив, що 11.09.2021, близько 22 год. 30 хв., під час його перебування на території незавершеного будівництва Вишеньківської СГ, у нього розпочався словесний конфлікт із ОСОБА_23 , який, у подальшому, перейшов у штовханину та бійку. У ході даної штовханини ОСОБА_9 наносив удари по обличчю та тулубу потерпілого, упав на ліжко, де їх почали розбороняти товариші з роботи. Конфлікт не припинився. ОСОБА_9 почав викрикувати лайливі слова і сказав: «Я цього не подарую!». Далі обвинувачений пішов у невідомому напрямку, потім зайшов до кімнати, де перебував ОСОБА_11 , правою рукою відмахнувся та наніс потерпілому удар ножем у шию, та другий удар - у лівий бік живота. У ході слідчого експерименту ОСОБА_11 було запропоновано, використовуючи статиста, який виконував роль потерпілого на момент отримання тілесних ушкоджень, а ОСОБА_11 - роль нападника, відтворити механізм нанесення тілесних ушкоджень, на що потерпілий погодився. ОСОБА_11 показав, що він стояв з боку нападника, після чого нападник замахнувся правою рукою та наніс ОСОБА_11 один удар у шию, унаслідок чого потерпілий побачив кров та закрив шию рукою. Далі ОСОБА_9 наніс потерпілому ще один удар у лівий бік живота, але якою рукою, ОСОБА_11 не бачив;
-висновком експерта № 157д від 27.10.2021 (т.1 а.с.83-86), відповідно до якого встановлено, що при вивченні медичних документів на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлено ушкодження: колото-різана рана шиї справа з пошкодженням лицевої та внутрішньої сонної артерії, рана живота на переднє-боковій поверхні черевної стінки зліва. Описані вище тілесні ушкодження могли утворитися від дії колючо-ріжучого предмету, типу ножа, можливо, у час та за обставин, указаних в постанові. Рана живота, згідно з «Правилами визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше 21 день. Рана шиї, згідно з «Правилами визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Дані тілесні ушкодження не могли утворитися «від падіння з положення стоячи об тверду поверхню». На тілі виявлено дві точки прикладення сили: ділянка шиї справа; переднє-бокова поверхня живота зліва. Описані вище тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рана шиї справа не могла утворитися за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту, за участю свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та за обставин зазначених, під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як всі вони показують, що удар було нанесено в ліву ділянку шиї, а рана на тілі потерпілого розташована на правій боковій поверхні шиї. Відносно рани живота указані вище свідки та підозрюваний не дають ніяких показів щодо нанесення удару колючо-ріжучим предметом в область живота;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 08.10.2021 з відеоматеріалом (т.1 а.с.87-91), за участі свідка ОСОБА_12 , відповідно до якого він відтворив механізм спричинення обвинуваченим тілесного ушкодження потерплому;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 08.10.2021 з відеоматеріалом (т.1 а.с.92-96), за участі свідка ОСОБА_12 , відповідно до якого вона відтворила механізм спричинення обвинуваченим тілесного ушкодження потерплому;
-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.10.2021 з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т.1 а.с.100-103);
-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 27.10.2021 з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т.1 а.с.109-168);
-висновком експерта № СЕ-19/111-21/51827-БД від 26.01.2022 (т.2 а.с.99-113), відповідно до якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 2.1), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт №1.1), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). На наданому на дослідження об'єкті, а саме: на клинку предмета, зовні схожого на ніж (об'єкти №№ 3.1, 3.2, 3.3), виявлено кров людини та клітини з ядрами, на руків'ї предмета, зовні схожого на ніж (об'єкт № 3.4), виявлено клітини з ядрами, крові не виявлено. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на клинку предмета, зовні схожого на ніж (об'єкти №№ 3.1, 3.2, 3.3), та клітин з ядрами, виявлених на руків'ї предмета, зовні схожого на ніж (об'єкт № 3.4), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на клинку предмета, зовні схожого на ніж (об'єкти №№ 3.1, 3.2, 3.3), збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт №1.1), і не збігаються з генетичними ознаками букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 2.1). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на клинку предмета, зовні схожого на ніж (об'єкти №№ 3.1, 3.2, 3.3), та зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт №1.1), складає 2,54 х 10-29. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 3,92 х 10-28 осіб. Походження вищевказаних слідів від підозрюваного ОСОБА_9 , виключається. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на руків'ї предмета, зовні схожого на ніж (об'єкт № 3.4), збігаються з генетичними ознаками букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 2.1), і не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт №1.1). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак клітин з ядрами виявлених на рукв'ї предмета, зовні схожого на ніж (об'єкт № 3.4), та букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 2.1), складає 7,63 х 10-34. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 1,31 х 10-33 осіб. Походження вищевказаних слідів від потерпілого ОСОБА_11 виключається;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 11.10.2021 (т.1 а.с.173-176), за участі підозрюваного ОСОБА_9 , відповідно до якого слідчий експеримент проводиться з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для кримінального провадження.
Окрім того, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідка ОСОБА_42 , однак надалі прокурор відмовився від клопотання щодо допиту вказаного свідка. Сторона захисту не наполягала на його виклику. З огляду на вищевикладене, та оцінюючи вищевказані досліджені судом докази у кримінальному провадженні, на думку суду указані обставини не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.
Також у судовому засіданні судом були досліджені докази, що посвідчують та характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати у справі та речові докази.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчить відповідні протоколи, зміст яких не заперечувався сторонами в судовому засіданні.
Оцінюючи вищевказані досліджені судом докази, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів - достатніми та взаємозв'язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.
При цьому, судом встановлений повний порядок розгляду кримінального провадження: допит потерпілого, свідків, обвинуваченого та дослідження матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до вимог чинного КПК України, участь потерпілого в судовим засіданні являється його правом, а не обов'язком.
У частині 1 ст. 325 КПК України закріплено, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Так, суд визнає підстави відсутності потерпілого ОСОБА_11 при розгляді даного кримінального провадження поважними, відповідно до вимог статті 325 КПК України, оскільки, під час розгляду кримінального провадження, місце перебування потерпілого не відоме. При цьому, під час судового розгляду, судом зроблено запити щодо надання актових записів відносно ОСОБА_11 до Міністерства юстиції України. Начальник відділу Деражнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), повідомив, що в архіві відділу відсутні відомості щодо актового запису про смерть ОСОБА_11 . Начальник Бориспільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що актовий запис про смерть ОСОБА_11 відсутній. Враховуючи вищевикладене та оцінюючи вищевказані досліджені судом докази у кримінальному провадженню, на думку суду, указані обставини не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.
Окрім того, слід зазначити наступну інформацію, яка впливає на прийняті судом рішення та зроблені висновки.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд зауважує, що отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини 2 статті 87 КПК України в редакції від 13.04.2012, дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.
Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Прокурор до матеріалів кримінального провадження долучив доказ на підтвердження вини ОСОБА_9 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а саме протокол проведення слідчого експерименту від 11.10.2021 з відеоматеріалом, що міститься у виді додатку на CD-R диску (т.1 а.с.173-177), за участі підозрюваного ОСОБА_9 , відповідно до якого слідчий експеримент проводиться з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для кримінального провадження.
Згідно із ч. 2 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.
Відповідно до ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Частиною 2 даної статті передбачено, що додатками до протоколу можуть бути: 1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; 4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерних даних та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
Встановлено, що у матеріалах кримінального провадження при дослідженні судом доказу, протоколу проведення слідчого експерименту від 11.10.2021, за участі підозрюваного ОСОБА_9 , з відеоматеріалом, що міститься у виді додатку на CD-R диску (т.1 а.с.173-177), відеозапис процесуальної дії відсутній.
Категорія «очевидна недопустимість доказів» є оціночною. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначає, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК, тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК), за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).
Як зазначалося вище, суд безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до наступного висновку.
Так, суд вбачає очевидну недопустимість указаного доказу, а саме протоколу проведення слідчого експерименту від 11.10.2021, за участі підозрюваного ОСОБА_9 , з відеоматеріалом, що міститься у виді додатку на CD-R диску (т.1 а.с.173-177).
Прокурор Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_7 заявив клопотання про визнання показів свідка ОСОБА_13 неналежними доказами, посилаючись на те, що свідок ОСОБА_13 надав у судовому засіданні інші покази. Покази свідка, наданні під час судового розгляду та досудового розслідування, є суперечливими, а тому прокурор вважає, що такі покази свідка не можна покладати в обґрунтування вироку.
У той же час, із змісту частини першої статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, хоча й може мати значення при оцінці допустимості доказу, зафіксованого в висновку експерта. Частиною другою даної статті передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Суд не погоджується з вказаними доводами сторони обвинувачення, виходячи із наступного.
Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20.10.2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
За змістом постанови Верховного Суду України від 09.06.2016 в справі №5-360/кс 15, слідує, що Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.
Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими, є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому, приєднаний стороною обвинувачення до матеріалів справи протокол слідчої дії, а саме протокол допиту свідка ОСОБА_13 , є недопустимим доказом, з огляду на те, що в даному протоколі містяться показання свідка, які суд безпосередньо не сприймав під час судового засідання. Ці показання були надані слідчому під час досудового розслідування, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них, судом даний доказ оцінюються критично та не приймаються до уваги.
За таких обставин, на думку суду, відсутні передбачені законом підстави для визнання показів свідка ОСОБА_13 , безпосередньо наданих у судовому засіданні, недопустимим доказом.
Також суд приймає до уваги висновок експерта № 157д від 27.10.2021 (т.1 а.с.83-86), відповідно до якого встановлено, що тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рана шиї справа не могла утворитися за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту, за участю свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та за обставин зазначених, під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як всі вони показують, що удар було нанесено в ліву ділянку шиї, а рана на тілі потерпілого розташована на правій боковій поверхні шиї. Відносно рани живота указані вище свідки та підозрюваний не дають ніяких показів щодо нанесення удару колючо-ріжучим предметом в область живота. Невідповідність показань підозрюваного та свідків на слідчому експерименті щодо місця удару, не спотворює картину події та не спростовує наслідки заподіяння даних ударів.
Дослідивши зазначені документи, суд дійшов висновку, що у ході судового розгляду стороною обвинувачення не доведено наявності в обвинуваченого умислу на позбавлення життя потерпілого.
Судом встановлено, що сварку з обвинуваченим розпочав потерпілий, вдаривши його рукою в обличчя та продовживши наносити удари руками по різним ділянкам тіла ОСОБА_9 . У відповідь на це, обвинувачений узяв ножа, який не був ним заздалегідь заготовлений, а лежав на тумбочці і наніс два удари в область шиї та живота ОСОБА_11 . Після цього, при фактичній можливості продовжити вказані дії, ОСОБА_9 самостійно їх припинив, повідомивши ОСОБА_12 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про необхідність виклику для потерпілого «швидкої допомоги».
Указані обставини, на думку суду, свідчать про відсутність умислу в ОСОБА_9 на умисне вбивство ОСОБА_11 , та вказують на його намір спричинити потерпілому лише тілесні ушкодження.
При цьому, суд не вбачає в діях ОСОБА_9 ознак необхідної оборони, оскільки обставини за яких обвинувачений наніс удари ножем ОСОБА_11 , обумовлені їх обопільними діями.
Оцінюючи, згідно з вимогами ст. 94 КПК України, усі докази в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків, дослідивши запропоновані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з'ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про наявність у діях ОСОБА_9 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Разом з тим, проаналізувавши в сукупності наведені вище докази, користуючись своїм правом, визначеним ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, враховуючи, що це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження та викликано необхідністю надання правильної правової кваліфікації його діям.
Так, орган досудового розслідування дії ОСОБА_9 кваліфікував за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як умисні дії, що виразилися у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Разом із цим, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисні дії, що виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто в умисному тілесному ушкодження, небезпечному для життя в момент заподіяння.
Таку кваліфікацію дій обвинувачених суд вважає правильною і такою, що відповідає фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Також, в рішенні ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» (п.65) зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. При цьому, згідно з ч. 2 даної статті, замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 4 ППВС України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 07.02.2003, замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Таким чином, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство. У випадках, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо допускає настання будь-яких наслідків, у тому числі й смерті, вона також не може бути притягнута до відповідальності за замах на вбивство. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.
При цьому, у п. 22 даної постанови зазначено, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ставлення винного до їх настання характеризується необережністю.
Також, відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами перегляду судових рішень з підстав, передбачених ст. 445 КПК України (постанови № 5-46кс13 від 14 листопада 2013 року, № 5-10кс14 від 26 червня 2014 року, № 5-32кс14 від 11 грудня 2014 року, №5-24к15 від 18 червня 2015 року), замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення та наміру вчинити злочин, а тому він є актом, що виконується виключно за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
Зазначене повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведено вище, зокрема: показаннями потерпілого, наданими ним у ході проведення слідчого експерименту; показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_12 , наданими ними, безпосередньо в ході їх допиту та на слідчих експериментів, а також відеозаписами даних слідчих дій, у яких вони відтворили обставини, які передували злочину, та детально відтворили дії ОСОБА_9 по відношенню до ОСОБА_11 - нанесення йому тілесного ушкодження, розвиток конфлікту та бійки між обвинуваченим та потерпілим, зокрема, відобразивши послідовність дій ОСОБА_9 , механізм та локалізацію застосування останнім фізичної сили відносно ОСОБА_11 ; показаннями обвинуваченого, наданими ним під час допиту в судовому засіданні, у яких він зазначив, що словесна перепалка між ним та ОСОБА_11 виникла раптово через неправомірну поведінку останнього, а саме нанесенням ним удару обвинуваченому, яка переросла в бійку, у ході якої потерпілий застосував по відношенню до нього фізичну силу, нанісши тілесні ушкодження, а, в подальшому, схопивши за шию однією рукою, притиснув до стіни, при цьому, іншою рукою продовжував наносити удари по голові, обличчю та тулубу.
Дані докази є взаємопов'язаними як в цілому, так і в окремих деталях, узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не мають суперечностей, повністю узгоджуються з іншими доказами у справі і відтворюють обставини, які передували вчиненню злочину ОСОБА_9 .
Разом із цим, покази обвинуваченого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з приводу того, що обвинувачений наніс ОСОБА_11 лише один удар ножем в область шиї, а в область живота не наносив, суд оцінює критично, оскільки, у цій частині вони протирічать протоколу слідчого експерименту, проведеному за участі потерпілого ОСОБА_11 , та висновку експерта № СЕ-19/111-21/51827-БД від 26.01.2022, у той час, як зазначені протоколи та висновок експерта між собою узгоджуються.
Тому, з огляду на наведені докази, у судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що вчиненню злочину передувала словесна перепалка між обвинуваченим та потерпілим, яка сталася спонтанно, на ґрунті раптово виниклих між ними неприязних відносин, через грошові кошти, і що дії ОСОБА_9 були спровоковані потерпілим, який, на зауваження останнього з приводу його неправомірних дій, почав виражався в його сторону образливою лайкою, а потім наніс удар обвинуваченому, схопив останнього за шию однією рукою, притиснув його до стіни, при цьому іншою рукою продовжував наносити удари в голову, обличчя та тулуб, та утримував в такому положенні деякий час.
Також судом враховано, що як потерпілий ОСОБА_11 так і обвинувачений ОСОБА_9 , під час події перебували у стані алкогольного сп'яніння. Як вбачається із висновку експертного дослідження № 504 від 11.09.2021 (т.1 а.с.114), відповідно до медичної документації гр. ОСОБА_11 наданої на дослідження, у крові останнього виявлено етиловий спирт - 1,43 ‰). Відповідно до показів обвинуваченого ОСОБА_9 , наданих під час допиту в судовому засіданні, зазначив, що 11.09.2021 він випив пиво та небагато горілки, разом з тим він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Дані покази повністю узгоджуються з показаннями свідків. Це свідчить про те, що показання обвинуваченого ОСОБА_9 у цій часті є такими, що відповідають дійсності, а тому суд приймає їх до уваги.
Таким чином, судом встановлено, що нанесенню обвинуваченим ножових поранень потерпілому передував словесний конфлікт між ними, який переріс у бійку, ініціатором якої став потерпілий, оскільки саме він перший застосував фізичну силу по відношенню до обвинуваченого. Саме під час вищевказаної сварки у ОСОБА_9 виник умисел на спричинення ОСОБА_11 тілесного ушкодження, та він наніс два удари потерпілому ножем; один удар у шию та один удар у живіт, спричинивши колото-різану рану шиї справа з ушкодженням лицевої та внутрішньої сонної артерії, яка є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння, та рану живота на передньо-боковій поверхні черевної стінки зліва, яка є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Разом з тим, ОСОБА_9 наносив удари ножем потерпілому хаотично, а не цілеспрямовано, про що свідчить локалізація та характер пошкоджень. Це об'єктивно підтверджується: показаннями самого обвинуваченого, у яких він зазначив, що наносив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження ножем спонтанно, десь в область шиї, але зазначає, що його дії не були направлені на позбавлення його життя, а були направленні на те, щоб звільнитися від рук потерпілого, тому що він застосував по відношенню до нього фізичну силу, будучи фізично сильнішим та більшої тіло будови; показаннями свідків, у частині того, що між потерпілим та обвинуваченим виникла словесна перепалка, яка переросла в бійку. Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили, що ініціатором конфлікту та бійки був ОСОБА_11 , дані покази ніким не спростовані та доповнюються висновками судових експертиз, протоколами проведення слідчих експериментів.
Також про умисел ОСОБА_9 на спричинення саме тілесних ушкоджень, а не на спричинення смерті потерпілому, свідчить те, що після нанесення двох ударів ножем потерпілому, від яких у останнього потекла кров, обвинувачений без стороннього впливу припинив свої дії, вважаючи їх достатніми, хоча усвідомлював, що останній був живий, проте ослаблений, і не міг завдати опору. Це, у свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_9 мав реальну об'єктивну можливість продовжувати наносити удари ножем потерпілому або виконувати інші дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_11 , чого не зробив, бо не мав умислу на позбавлення його життя. Окрім того, обвинувачений був ініціатором необхідності виклику для потерпілого «швидкої допомоги» та, безпосередньо, надав потерпілому першу медичну допомогу, мав намір поїхати з ОСОБА_11 до лікарні, однак не залишив місця вчинення злочину.
Вказані обставини з достовірністю встановлені у судовому засіданні та підтверджуються сукупністю досліджених доказів.
Тому, з огляду на наведені докази, суд, об'єктивно дослідивши обставини події, встановив, що ОСОБА_9 в обстановці яка склалася, коли у потерпілого по одягу із шиї потекла кров, а сам потерпілий був ослаблений, мав можливість, за наявності дійсного умислу на вбивство, заподіяти будь-які тілесні ушкодження, але обвинувачений обмежився лише двома неприцільними ножовими пораненнями, після чого припинив свої дії та активно надавав першу необхідну медичну допомогу.
При цьому, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази в своїй сукупності, у судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 після поранення ОСОБА_11 , не вчиняв ніяких дій, які свідчили б про намір вбити потерпілого, оскільки останній більше будь-яких ударів не наносив та навіть не намагався, жодних активних дій по відношенню до потерпілого не вчиняв, продовжив чекати на працівників поліції в будинку на тому місці, де і наніс удари.
Така поведінка обвинуваченого, після нанесення ударів ножем, свідчать про наявність у ОСОБА_9 умислу саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних стосунків, а тому доводи обвинувачення про не доведення ОСОБА_9 своїх злочинних намірів на умисне вбивство потерпілого до кінця по незалежним від нього обставинам, а саме у зв'язку з тим, що ОСОБА_11 був своєчасно доставлений до медичного закладу та йому було надано необхідну медичну допомогу, є необґрунтованими, оскільки об'єктивно не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, дослідженими у судовому засіданні.
При цьому, суд звертає увагу, що ніж, за допомогою якого ОСОБА_9 наніс удари потерпілому, не може вказувати на його намір його вбити, так як заздалегідь не був заготовлений. Обвинувачений випадково узяв ножа із тумбочки, куди його поклав свідок ОСОБА_12 після того як порізав м'ясо. Окрім того, ОСОБА_9 у бік потерпілого будь-які погрози щодо наміру вбити його чи з приводу фізичної розправи не висловлювалися, агресивні дії не вчинялися.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що локалізація ударів не була визначеною ОСОБА_9 раніше, удари були завдані неприцільно, спонтанно, у ході сварки та бійки із потерпілим.
Таким чином, встановлені фактичні обставини кримінального провадження, а саме: умови за яких виник конфлікт, обстановка, у якій він відбувався (конфлікт виник раптово, на ґрунті особистих неприязних відносин); віктимну поведінку потерпілого перед спричиненням обвинуваченим тяжких тілесних ушкоджень, яка спровокувала незаконні дії обвинуваченого; стан, у якому знаходилися обидва учасника конфлікту (алкогольного сп'яніння); знаряддя злочину (невеликий ніж, який належить обвинуваченому); факт нанесення лише двох нецілеспрямованих ударів, що спричнило колото-різане проникаюче поранення в шию та поранення живота ОСОБА_11 ; наявність реальної можливісті продовжити нанесення потерпілому ударів у життєво важливі органи та припинення цих дій без стороннього впливу одразу після прояву крові на одязі потерпілого; факт надання обвинуваченим потерпілому першої медичну допомогу (перев'язання рану на шиї ганчіркою, утримування витоку крові); поміщення потерпілого до автомобіля, на якому останнього було доставлено до лікарні; залишення обвинуваченого на місці вчинення злочину до приїзду працівників поліції, - усе це свідчить про відсутність у обвинуваченого умислу на позбавлення життя ОСОБА_11 .
Між діями обвинуваченого, що виразились в умисному нанесенню тілесних ушкоджень в область життєво важливого органу потерпілого та наслідками що настали, має місце причинний зв'язок і ОСОБА_9 повинен нести відповідальність за наслідки, що настали.
Отже, установлені фактичні обставини події злочину під час судового розгляду спростовують первинну версію обвинувачення та підтверджують фактичні обставини заподіяння тілесних ушкоджень не з метою умисного вбивства.
Так, ОСОБА_9 вчинив діяння у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, тому воно заборонене кримінальним законом під загрозою кримінального покарання. Обставин, що виключають злочинність діяння обвинуваченого, не встановлено. Викладене свідчить про наявність в діяннях ОСОБА_9 ознак протиправності. Обвинувачений завдав один удар у шию та один удар у живіт ОСОБА_11 , спричинивши останньому тілесне ушкодження у виді колото-різаної рани шиї справа з ушкодженням лицевої та внутрішньої сонної артерії, яка є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння, та рану живота на передньо-боковій поверхні черевної стінки зліва, яка є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
При цьому послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим ОСОБА_9 , характер, спосіб, механізм та сила нанесення ударів, їх спрямованість, нанесення у життєво важливу частину тіла потерпілого, предмет, яким вони були завдані, а саме ніж, а також поведінка обвинуваченого після вчинення інкримінованого злочину, свідчать про те, що ОСОБА_9 об'єктивно усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - за умисне заподіяння ОСОБА_11 тяжкого тілесного ушкодження.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_9 наявні всі ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що узгоджується з матеріалами кримінального провадження, оскільки, як встановлено судом, умисел останнього був направлений саме на умисне заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_11 . Тому ОСОБА_9 повинен відповідати за фактично спричинені його протиправними діями наслідки, а саме заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
З огляду на ці обставини, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_9 повинен бути засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України, за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
Так, судом враховується те, що ОСОБА_9 вчинив умисний тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, що є найвищою соціальною цінністю в державі.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом відповідно до ст. 67 КК України, визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Обвинувачений є особа молодого віку, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, має місце реєстрації де характеризується з негативної сторони, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем реєстрації не перебуває, проживає у цивільному шлюбі, має на утримані двох малолітніх дітей, працює підсобним працівником ТзОВ «Євро Гранд Буд». Притягувався до адміністративної відповідальності. Обвинувачений не є інвалідом та не є військовослужбовцем.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Також, при призначенні обвинуваченому покарання, разом з вищевказаними обставинами і даними про особу ОСОБА_9 , суд враховує, що за встановленими в ході розгляду кримінального провадження обставинами, обвинувачений фактично не був ініціатором конфлікту з потерпілим, оскільки поштовхом на вчинення протиправних дій відносно потерпілого стало те, що останній відбивався від потерпілого. З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді мінімального строку позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства. Підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, відсутні.
Таким чином, із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин його вчинення, умисний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, наявності обставин, що обтяжують його покарання, та даних про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Судові витрати по справі відсутні.
Обрати засудженому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 22:00 до 06:00 год. наступного дня за адресою: АДРЕСА_3 , до вступу вироку в законну силу.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Захід забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.09.2021, на мобільний телефон чорного кольору, змиви РБК з поверхні пластикового бутля в приміщенні № 3, змив РБК з поверхні дерев'яного тапчана, змив РБК з поверхні підлоги, змив з лівої та правої руки громадянина ОСОБА_9 , ніж зі слідами РБК, частина простирадла зі слідами РБК, джинси синього кольору, светр в червоно-чорну лінію зі слідами РБК, кепку сірого кольору, які поміщені до спец пакету № 7296385, скасувати.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 318, 322, 337, 342-351, 358, 364-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, ч. 2, ч. 3 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ст.ст. 50, 65, ч. 1 ст. 121 КК України, суд
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Обрати засудженому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 22:00 до 06:00 год. наступного дня за адресою: АДРЕСА_3 , до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку у відповідність, зарахувавши в строк відбування покарання строк тримання його під вартою під час судового розгляду, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання під вартою, тобто з 12.09.2021 по 07.09.2023.
Судові витрати у справі відсутні.
Захід забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді арешту, накладеного, згідно із ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.09.2021, на мобільний телефон чорного кольору, змиви РБК з поверхні пластикового бутля в приміщенні № 3, змив РБК з поверхні дерев'яного тапчана, змив РБК з поверхні підлоги, змив з лівої та правої руки громадянина ОСОБА_9 , ніж зі слідами РБК, частина простирадло зі слідами РБК, джинси синього кольору, светр в червоно-чорну лінію зі слідами РБК, кепку сірого кольору, які поміщені до спец пакету № 7296385, скасувати.
Речові докази після набрання вироком суду законної сили: мобільний телефон чорного кольору, який поміщено в спец пакет № SVD1032437, повернути власнику ОСОБА_9 Змиви РБК з поверхні пластикового бутля в приміщенні № 3, змив РБК з поверхні дерев'яного тапчана, змив РБК з поверхні підлоги, змив з лівої та правої руки громадянина ОСОБА_9 , ніж зі слідами РБК, частина простирадла зі слідами РБК, джинси синього кольору, светр в червоно-чорну лінію зі слідами РБК, кепка сірого кольору, які поміщені до спец пакету № 7296385, знищити.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, їх захисникам, прокурору та представнику потерпілих.
Головуючий суддя ОСОБА_1