Справа № 358/2001/23 Провадження № 2/358/302/24
20 травня 2024 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля,-
18.12.2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шапошник Є.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску у розмірі 142 415 грн.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 21.12.2023 року, позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків (а.с. 20, 21).
03.01.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шапошник Є.В. на виконання ухвали від 21.12.2023 про залишення позову без руху направив уточнену позовну заяву про поділ майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.12.2020, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 12.12.2020 Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який 09.05.2023 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого того ж дня Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Під час перебування сторін у шлюбі ними було придбано автомобіль марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску, який з 28.03.2023 був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією оформлену листом територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області Головного сервісного центру МВС за №31/10/3242-1234 від 25.10.2023.
Транспортний засіб марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_1 подружжям був придбаний за спільні кошти в той час як колишня дружина офіційно працевлаштована не була, а позивач працював на посаді пожежного рятувальника 13 ДПРЧ 3 ДПРЗ Державної служби надзвичайних ситуацій.
Згідно довідки судового експерта ОСОБА_3 за вих. № 15-12/23 від 15.12.2023, середньостатистична довідкова вартість розмитненого автомобіля на території України (без урахування технічного стану, пробігу, укомплектованості, комплектації ...) «BMW 116 І», 2009 року випуску, двигун НОМЕР_3 бензин, станом на 15.12.2023 становить 284 830 (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять) гривень або при офіційному курсі НБУ на 15.12.2023 (1 у.о. = 1$ USD = 36,9913 грн., складає 7 699,92 у.о.) (підстава: електронна версія бюлетеня автотоварознавця № 132, грудень 2023, МЮ України). Зазначений вище автомобіль залишився у користуванні відповідачки, доступ до якого у позивача відсутній.
На підставі викладеного, просив суд: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску; залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості спільної сумісної власності, а саме суму у розмірі 142 415,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 29.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження у справі, призначене підготовче судове засідання (а.с. 28).
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 03.04.2024 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні, встановивши загальний порядок дослідження доказів. (а.с.46).
У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача - адвокат Шапошник Є.В надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи. (а.с. 49, 56, 64).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання на 20.05.2024 повторно не з'явилася і не повідомила суд про причини неявки, хоч належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. (а.с. 59, 60).
Відповідно до положень ч.ч. 7, 11 ст. 128 ЦПК України, судову повістку відповідачу було надіслано за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно до відповіді № 371074 від 19.12.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру інформації про реєстрацію місця проживання, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» вбачається, що місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).
Із рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що адресовані відповідачу повістки про виклик до суду повернуті на адресу суду із відміткою працівника поштового зв'язку про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 32, 33, 38, 39, 41, 42, 54, 55, 62, 63).
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України).
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (частина третя статті 27 ЦПК України).
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Тобто відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце судового засідання згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з'явилася, не повідомила суд про причини неявки та у встановлений судом строк не надіслала відзив на позовну заяву.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази у справі, дійшов наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, 12 грудня 2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 118. Прізвище після реєстрації шлюбу дружини « ОСОБА_5 ». (а.с.6).
Згідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 09.05.2023 року, виданого Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. (а.с. 7).
За час проживання в шлюбі сторонами придбано майно - автомобіль марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску, який зареєстровано 28.03.2023 року.
Відповідно до інформації начальника ТСЦ МВС № 3242 Олександра Барабаша від 25.10.2023 № 31/10/3242-1234, транспортний засіб - автомобіль «BMW 116 І», 2009 року випуску, об'єм двигуна - 1995 см. куб. з 28.03.2023 зареєстрований за ОСОБА_2 . (а.с. 10).
Відповідно до довідки судового експерта ОСОБА_3 № 15-12/23 від 15.12.2023, середньостатистична довідкова вартість розмитненого автомобіля на території України (без урахування технічного стану, пробігу, укомплектованості, комплектації...) «BMW 116 І», 2009 року випуску, двигун 1995 см. куб., бензин, станом на 15 грудня 2023 становить 284 830,00 грн. або при офіційному курсі НБУ на 15.12.2023 (1 у.о. = 1 $ USD = 36,9913 грн., складає 7 699,92 у.о.) (а.с. 11).
Згідно статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п. п. 22, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угоди (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховується також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Судом встановлено, що автомобіль був придбаний подружжям в період перебування у шлюбі, отже є їх спільною сумісною власністю, згідно із ст.60 СК України.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у цивільній справі № 209/3085/20 зауважує, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя» роз'яснив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Позивач на підтвердження вартості вказаного автомобіля надав довідку судового експерта ОСОБА_3 № 15-12/23 від 15.12.2023, де вказана середньостатистична довідкова вартість розмитненого автомобіля на території України (без урахування технічного стану, пробігу, укомплектованості, комплектації...) «BMW 116 І», 2009 року випуску, двигун 1995 см. куб., бензин, станом на 15 грудня 2023 року та становить 284 830,00 грн.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд доходить висновку, що автомобіль марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску набутий сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим, виходячи з положень ст.ст. 69, 70 СК України, вказане майно подружжя підлягає поділу в рівних частинах, а тому суд доходить висновку про поділ вказаного майна та стягнення з відповідача на користь позивача в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу - автомобіля марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року у розмірі - 142 415,00 грн.
З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1424 грн. 15 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 57, 60, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску, припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на автомобіль марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску, визнавши право власності на весь автомобіль за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 спільної сумісної власності подружжя, а саме суму у розмірі 142 415 (сто сорок дві тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири гривні) 15 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_6 ).
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Головуючий: суддя К. С. Романенко