Справа № 296/2813/24
1-кп/296/542/24
Вирок
Іменем України
21 травня 2024 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12024060400000704 від 05.03.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тропов Могилів-Подільського району Вінницької області, українця, громадянина України, пенсіонера, інваліда III групи, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст.185 КК України,
01 березня 2024 року близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_5 знаходився на відкритій ділянці місцевості поблизу будинку АДРЕСА_2 , де на дорозі помітив платіжну картку (з безконтактною технологією проведення платежів), а саме картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка була втрачена її держателем ОСОБА_6 .
У цей же день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на привласнення офіційного документа, а саме вищевказаної банківської картки, з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій умисел, не вживаючи будь-яких заходів для повернення знайденого ним майна, усвідомлюючи те, що знайдена банківська картка належить іншій особі та є офіційним документом, з корисливих мотивів, взяв зазначену пластикову банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_6 та яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п.15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.10.1998 № 414 та примітки ст. 358 КК України є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, безконтактною технологією оплати, забезпечує швидкі розрахунки без вводу PIN-коду, та таким чином привласнив її з корисливих мотивів.
Отримавши у вказаний спосіб зазначену платіжну картку, ОСОБА_5 не вчинив жодних дій щодо встановлення власника картки чи її повернення, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився банківською карткою на власний розсуд.
Надалі, 02.03.2024 близько 15 год. 16 хв у ОСОБА_5 , який мав при собі раніше привласнену банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 , виник умисел направлений па таємне викрадення грошових коштів зі зазначеної привласненої банківської картки.
У цей день, в період часу з 15 год. 16 хв по 15 год. 17 хв, перебуваючи в магазині «Квара», що в м. Житомирі, провулок Крилова, 12 розуміючи, що вказана картка має функцію безконтактної оплати без введення пін-коду, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше знайдену банківську карту таємно, в період воєнного стану, викрав з банківського рахунку ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 265 гривні 90 копійок, розпорядившись коштами на власний розсуд шляхом безконтактного розрахунку за товари у вказаному магазині через РОЅ-термінал, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі в сумі 265 гривні 90 копійок.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення грошових коштів із банківської картки ОСОБА_6 , вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 02.03.2024 о 15 годині 19 хвилин, перебуваючи у магазині «Полісся Продукт», що в АДРЕСА_3 , розуміючи, що вказана картка має функцію безконтактної оплати без введення пін-коду, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше знайдену банківську карту таємно, в період воєнного стану, викрав з банківського рахунку ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 186 гривень 90 копійок, шляхом безконтактного розрахунку за товари у вказаному магазині через POS-термінал, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 186 гривні 90 копійок.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення грошових коштів із банківської картки ОСОБА_6 , вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 02.03.2024 о 16 годині 44 хвилин, перебуваючи в магазині «Квара», що в АДРЕСА_2 , розуміючи, що вказана картка має функцію безконтактної оплати без введення пін-коду, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше знайдену банківську карту таємно, в період воєнного стану, викрав з банківського рахунку ОСОБА_6 кошти в сумі 144 гривні 70 копійок, шляхом безконтактного розрахунку за товари у вказаному магазині через РОЅ-термінал, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 144 гривні 70 копійок.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення грошових коштів із банківської картки ОСОБА_6 , вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 03.03.2024 в період часу з 10 години 45 хвилин по 10 годину 46 хвилин, перебуваючи в магазині «Квара», що в АДРЕСА_2 , розуміючи, що вказана картка має функцію безконтактної оплати без введення пін-коду, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше знайдену банківську карту таємно, в період воєнного стану, викрав з банківського рахунку ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 202 гривні 90 копійок, шляхом безконтактного розрахунку за товари у вказаному магазині через POS-термінал, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 202 гривні 80 копійок.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення грошових коштів із банківської картки ОСОБА_6 , вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 03.03.2024 о 12 годині 17 хвилин та о 12 годині 57 хвилин, перебуваючи у магазині «Полісся Продукт», що в АДРЕСА_3 , розуміючи, що вказана картка має функцію безконтактної оплати без введення пін-коду, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше знайдену банківську карту таємно, в період воєнного стану, викрав з банківського рахунку ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 538 гривні 30 копійок, шляхом безконтактного розрахунку за товари у вказаному магазині через POS-термінал, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 538 гривні 30 копійок.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми незаконними діями завдав ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 1338 грн 60 коп.
ОСОБА_5 обвинувачується у привласненні офіційного документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, та таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
27 березня 2024 року за письмової згоди потерпілої ОСОБА_6 , між прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.
Захисник у судовому засіданні угоду, укладену між прокурором та його підзахисним підтримав, просив її затвердити.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні щиро розкаявся, просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що укладена угода про визнання винуватості відповідає нормам КПК та може бути затверджена судом.
Потерпіла ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, щодо затвердження угоди не заперечувала, вказавши, що матеріальна шкода їй відшкодована в повному обсязі.
Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні, суд має право, зокрема затвердити угоду.
Згідно зі ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Відповідно до ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Із запропонованим видом та мірою покарання сторони згодні.
Обвинувачений ОСОБА_5 розуміє, що відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості для сторін є:
- для прокурора й обвинуваченого обмеження їх права на оскарження вироку.
Сторонам відомо і зрозуміло, що обмеженнями, відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України, є право оскарження вироку суду першої інстанції на підставі даної угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості:
- підозрюваним, його захисником, законним представником виключно з підстав:
- призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди;
- ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
- невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомої статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Сторонам відомо і зрозуміло, що обмеженнями, відповідно до ч. 3 ст. 424 КПК України, є право оскарження в касаційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги:
- засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення засудженому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Обвинувачений ОСОБА_5 розуміє, що виконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення укладеної угоди.
Сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме викрадення офіційного документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, та таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 діючи добровільно, без примусу та тиску, в повному обсязі та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст. 185 КК України.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 сторони враховують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, раніше не судимий, є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, є кримінальним проступком, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжким злочином.
Враховуючи особу обвинуваченого, пом'якшуючі обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема щире каяття у вчиненому, повне відшкодування майнової шкоди потерпілій, суд вважає, що узгоджена міра покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Даним кримінальним правопорушенням ОСОБА_6 завдано майнової шкоди на загальну суму 1338 грн 60 коп., яка повністю відшкодована.
Арешт на майно ОСОБА_5 не накладався.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 469, 472, 474-475 КПК, суд
Затвердити у кримінальному провадженні №12024060400000704 угоду про визнання винуватості від 27 березня 2024 року між прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 05 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 05 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на 01 (один) рік.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Речові докази:
- DVD-R диск з записами з камер відеоспостереження приміщення магазину ТОВ ТК «Полісся продукт», DVD-R диск з записами з камер відеоспостереження приміщення магазину ПП «Бролія» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира. При цьому вирок може бути оскаржений лише з підстав, визначених ч. 4 ст. 394 КПК.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, направити потерпілій. Захисник має право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддя ОСОБА_1