Справа № 344/2673/24
Провадження № 11-кп/4808/270/24
Категорія ч. 1 ст.263 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач
ОСОБА_2 О К
22 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023096010000407 за апеляційними скаргами начальника прокурора Окружної прокуратури м. Івано-Франківська ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2024 року, згідно з яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився у місті Івано-Франківськ, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, РНОКПП: НОМЕР_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимий,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді арешту на строк 1 (один) місяць;
за ч. 2 ст. 345 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді арешту на строк 3 (три) місяці;
за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав психотропну речовину без мети збуту; умисно заподіяв працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку із виконанням ним своїх службових обов'язків, а також придбав і зберігав вибуховий пристрій та вибухову речовину без передбаченого законом дозволу.
Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, за невстановлених обставин незаконно придбав один фольговий згорток із порошкоподібними речовинами, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін. В подальшому, ОСОБА_8 один фольговий згорток із порошкоподібною речовиною помістив в металевий брелок, який незаконно зберігав у невстановленому місці без мети збуту.
14 травня 2023 року близько 03 год 30 хв працівниками Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 під час несення служби по забезпеченню охорони публічного порядку, по АДРЕСА_2 , було зупинено ОСОБА_8 . В ході спілкування, у працівників патрульної поліції виникли підстави вважати, що при ньому знаходяться речовини, обіг яких обмежено. Діючи на підставі статті 34 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками патрульної поліції проведено поверхневу перевірку, в ході якої, ОСОБА_8 , усвідомлюючи неможливість продовження протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним зберіганням психотропних речовин без мети збуту, викинув металевий брелок із фольговим згортком та порошкоподібною речовиною.
У подальшому, 14.05.2023 в період часу з 04 год 08 хв по 04 год 16 хв по АДРЕСА_2 , в ході проведення огляду місця події працівниками поліції слідчо-оперативної групи Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, поряд з ОСОБА_8 вилучено, попередньо викинутий ним металевий брелок із фольговим згортком та порошкоподібною речовиною, яка згідно висновку експерта, містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін в кількості 0,3382 грама.
Крім цього ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, за невстановлених обставин незаконно придбав п'ять фольгових згортків із порошкоподібними речовинами, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін, які помістив в металеву коробку чорного кольору та незаконно зберігав, без мети збуту.
29 травня 2023 року близько 15 год 00 хв працівниками Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , спільно з інспекторами відділу громадського порядку КП «Муніципальна інспекція «Добродій», під час несення служби по забезпеченню охорони публічного порядку, по АДРЕСА_2 , було зупинено ОСОБА_8 . В ході спілкування, з інспекторами відділу громадського порядку КП «Муніципальна інспекція «Добродій», ОСОБА_8 , усвідомлюючи неможливість продовження протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним придбанням та зберіганням психотропних речовин без мети збуту, викинув металеву коробку чорного кольору із п'ятьма фольговими згортками та порошкоподібними речовинами. У подальшому, 29.05.2023 в період часу з 16 год 20 хв по 16 год 51 хв по АДРЕСА_2 , в ході проведення огляду місця події працівниками поліції слідчо-оперативної групи Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, поряд з ОСОБА_8 вилучено металеву коробку чорного кольору та п'ять фольгових згортків із порошкоподібними речовинами, які згідно висновку експерта, містять психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін в загальній кількості 0,6787 грама.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.
Крім цього встановлено, що дізнавач сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023096010000407 від 14.05.2023 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, відповідно до вимог ст. 401 КПК України, доручила 21.12.2023 проведення слідчих (розшукових) дій оперативному підрозділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області.
З метою проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , у відповідності до вимог ст. 401 КПК України, 22.12.2023, близько 09 год 40 хв., дізнавач сектору дізнання Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_15 , а також оперуповноважені відділу кримінальної поліції Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_16 та старший лейтенант поліції ОСОБА_17 здійснили виїзд за вищевказаним адресом. Тобто, працівники поліції ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 знаходились при виконанні своїх службових обов'язків.
Підійшовши до вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , оперуповноважені відділу кримінальної поліції Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_16 та старший лейтенант поліції ОСОБА_19 , зупинившись біля дверей квартири, почали стукати, а старший лейтенант поліції ОСОБА_15 стояла у цей час позаду працівників відділу кримінальної поліції.
В подальшому вхідні двері до вказаної вище квартири відчинила ОСОБА_20 , яка являється матір'ю ОСОБА_8 , якій працівники поліції ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , виконуючи вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», назвали свої прізвища, посади, спеціальні звання та пред'явили службові посвідчення. В ході розмови з ОСОБА_20 , працівники правоохоронного органу спитали у останньої, чи проживає у квартирі ОСОБА_8 на, що остання відповіла, що проживає, однак вдома його немає. Надалі ОСОБА_20 повернулась в квартиру, а працівники поліції стали очікувати на сходовій площадці.
В той час, коли працівники поліції очікували на сходовій площадці, у ОСОБА_8 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з метою перешкоджання нормальній діяльності правоохоронних органів, підриву їх авторитету, виник неправомірний умисел на спричинення тілесних ушкоджень працівникам поліції.
Реалізуючи свій неправомірний умисел, ОСОБА_8 , діючи умисно, незаконно, з мотивів явної неповаги до працівників правоохоронного органу, маючи на меті спричинити їм тілесні ушкодження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним, що на сходовій площадці перебувають працівники правоохоронного органу, підійшов до вхідних дверей у квартиру та розпилив у напрямку працівників поліції спецзасіб сльозоточивої та дратівливої дії, чим спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_16 та ОСОБА_18 .
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Окрім того, ОСОБА_8 придбав корпус ручної осколкової гранати РГД-5 та електродетонатор миттєвої дії ЕДП-р, які зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання, за адресою АДРЕСА_1 .
22 грудня 2023, близько 09 год 40 хв., працівники Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_15 , майор поліції ОСОБА_16 та старший лейтенант поліції ОСОБА_17 , прибули по місцю проживання ОСОБА_8 , з метою виконання ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду, про проведення обшуку у приміщенні квартири АДРЕСА_3 .
В подальшому ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що по місцю його проживання знаходяться корпус ручної осколкової гранати РГД-5 та електродетонатор миттєвої дії ЕДП-р, з метою їх приховання та подальшого уникнення відповідальності, спричинив працівникам поліції тілесні ушкодження, після чого викинув через вікно квартири, в якій проживає, корпус ручної осколкової гранати РГД-5 та електродетонатор миттєвої дії ЕДП-р.
22 грудня 2023 року, в період часу з 11 год 30 хв по 12 год 15 хв працівниками Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проведено огляд місця події, а саме прилеглої території будинку АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено корпус ручної осколкової гранати РГД-5 та електродетонатор миттєвої дії ЕДП-р, які раніше викинув ОСОБА_8 .
Відповідно до висновку вибухотехнічної експертизи надані на дослідження предмети, які вилучені в ході огляду місця події є:
- електродетонатором миттєвої дії ЕДП-р, який виготовлено промисловим способом та який містить заряд комбінованої вибухової речовини - ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам, який у наданому на дослідження вигляді відноситься до категорії промислово виготовлених вибухових пристроїв військового призначення, який перебував у справному стані та придатний до вибуху;
- корпусом ручної осколкової гранати РГД-5, який виготовлено промисловим способом, містить заряд бризантної вибухової речовини - тротил, масою - 100-115 грамів. У наданому на дослідження вигляді, корпус ручної осколкової гранати РГД-5 відноситься до категорії конструктивно-оформленого заряду вибухової речовини, вибухове спорядження якого придатне до вибуху від засобу підриву (засобу ініціювання).
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок в частині призначеного покарання щодо ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання: за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 345 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого, вважає вирок щодо ОСОБА_8 незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Стверджує, що суд хоч і навів обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, але не мотивував, чому вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Окрім цього взагалі не зробив висновку про те, що ці обставини істотно знижують суспільну небезпеку. При призначенні покарання суд не врахував, що відповідно до п. 5 ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_8 , віднесені до категорії тяжких. Зазначає, що 28 березня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» № 3342-IX від 23.08.2023 року, (далі - Закон від 28.03.2024). Таким чином, з для 28 березня 2024 року не військових засуджених скасовується покарання у виді арешту, а поняття «арештний дім» виключено з Кримінально-виконавчого кодексу України. За таких умов засуджені до арешту особи, які не є військовослужбовцями, не можуть відбувати покарання, оскільки в силу вказаних вищевказаних вимог Закону від 28 березня 2024 року поняття «арештний дім» виключено.
Обвинувачений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Вважає, що покарання, яке обрав суд першої інстанції, є надто суворим і не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є явно несправедливим, внаслідок суворості покарання, враховуючи той факт, що ОСОБА_8 вперше притягувався до кримінальної відповідальності. Вказує, що як на досудовому розслідуванні так і під час розгляду справи в судовому засіданні, визнав свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, підтвердив всі ті обставини, які були встановлені на досудовому розслідуванні, щиро розкаявся. Наголошує, що неодноразово стверджував в судовому засіданні, що шкодує та винить себе у вчинених злочинах, а за період тримання під вартою протягом трьох днів, проаналізував свої дії, тому став на шлях виправлення. Зазначає, що здійснює догляд за матір'ю, та на даний час знайшов роботу, проходить стажування у приватній охоронній фірмі на посаду монтажника. Звертає увагу, що добровільно відшкодував завдані збитки потерпілим ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор просив задовольнити вимоги апеляційної скарги прокурора з мотивів, викладених у ній, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення;
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_11 підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити частково, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України.
Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини скоєного ОСОБА_8 , доведеність його вини та кваліфікація дій за статтею КК України, за якою він визнаний винуватим, прокурором не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.
З огляду на зміст поданих сторонами апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції перевіряє вирок суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності тощо).
Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами) вбачається, що остаточне покарання за сукупністю злочинів має визначатися за найбільш суворим видом покарання за окремі злочини, що до неї входять, і в межах санкції того закону, який передбачає більш суворе покарання. Однак, якщо хоча б один зі злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для такого виду покарань у Загальній частині КК.
За змістом вироку, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції враховував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_21 , суд першої інстанції не встановив.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, крім цього обставиною яка пом'якшує покарання за ч. 2 ст. 345 КК України суд визнав добровільне відшкодування завданого збитку.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За таких обставин, враховуючи приписи ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку у зв'язку необхідністю застосування більш суворого покарання.
Суд апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень відповідно до ст.12 КК України, а саме те, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 309 КК України є кримінальним проступком, кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 345 КК України є нетяжким злочином, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який критично ставиться до вчиненого; є особою молодого віку; з середньою освітою; згідно ст. 89 КК України раніше не судимий; на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.
На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання за кожен окремий злочин не відповідає вимогам закону.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, то колегія визнає їх обґрунтованими.
При призначенні покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі в межах санкції статті.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом'якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.
Колегія суддів вважає за необхідне при призначенні покарання за ст. 1 ст. 263 КК України застосувати вимоги ст. 69 КК України, оскільки встановлено обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання за ч. 2 ст. 345 КК України колегія суддів вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 345 КК України - 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 колегія суддів вважає, що підстав для застосування вимог ст. 75 КК України не має, оскільки ті дані на які посилається ОСОБА_8 були враховані судом апеляційної інстанції при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України за ч. 1 ст. 263 КК України.
Тому підстав для подальшого пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.
На думку суду апеляційної інстанції, виходячи із конкретних обставин та тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання, думки потерпілих, таке основне покарання відповідає загальним засадам призначення покарання згідно з ст. 65 КК України, зокрема, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, відповідає меті кримінального покарання, що визначена ст. 50 КК України, - є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Саме таке покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання та є справедливим.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 374, 404, 405, 407, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Івано-Франківська ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України в частині призначеного покарання скасувати.
Постановити щодо ОСОБА_8 в цій частині новий вирок.
Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 345 КК України - 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію вироку, не пізніше наступного дня після його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5