Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2136/24
22.05.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., за участю секретаря судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Продан Оксана Василівна, до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, третя особа: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В.,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Продан Оксана Василівна, звернулася в суд із позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, третя особа: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Великі Ком"яти Виноградівського (Берегівського) району Закарпатської області померла ОСОБА_2 . Спадкодавцю за життя належало право на земельну частку (пай) на земельну ділянку, яка перебуває у колективній власності КСГП ім.Ватутіна (с.В.Ком"яти), загальним розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах.
За життя спадкодавець ОСОБА_2 залишила заповіт, яким сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ЗК№0127951, розміром 0,71 га, заповіла ОСОБА_1 .
Позивач зазначила, що правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю відсутні. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті ОСОБА_2 оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) віднайдено не було.
За вказаних обставин державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу відмовила. Таким чином через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкові права позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Інші спадкоємці, до нотаріуса за прийняттям спадщини не зверталися.
На даний час позивач не може оформити право на спадщину шляхом звернення до нотаріуса через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, а тому така звернулася в суд із зазначеним позовом який просить задоволити та визнати за нею право власності на спадкове майно.
Позивач та її представник у судове засідання не з"явилися, представник подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги просить задоволити (а.с.16-17, 20).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с.19).
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.18).
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Великі Ком"яти Виноградівського (Берегівського) району Закарпатської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.05.2003 року (а.с.5).
Спадкодавцю за життя належало право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСГП ім.Ватутіна (с.В.Ком"яти), загальним розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах, що стверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) від 04.09.2000 року серії ЗК №0127951, виданого на ім'я ОСОБА_2 . Вказаний документ підтверджує належність спадкодавцю права на земельну частку (пай) (а.с.7).
За життя спадкодавець ОСОБА_2 залишила заповіт, згідно якого сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ЗК № 0127951, розміром 0,71 га, заповіла ОСОБА_1 (а.с.6).
Таким чином, через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право за заповітом у нотаріальному порядку, що стверджується письмовою відмовою завідувача Виноградівської державної нотаріальної контори (а.с.27). Інші спадкоємці відсутні (а.с. 24, 25, 27).
За змістом ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Таким чином позивач є такою, що прийняла спадщину яка відкрилася після смерті спадкодавця.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Нормами статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_2 є актом переходу прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до її спадкоємця, а отже вовна не набуває первинного права власності на спадкове майно, воно переходить до нього від спадкодавця, тобто відбувається заміна вибулої сторони у правовідносинах з паювання землі її правонаступником (спадкоємцем).
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що згідно зі статтею 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі(на місцевості). Згідно положень п. 24 зазначеної постанови, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Крім того, статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Згідно зі ст. 2 вказаного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.
За змістом ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
У п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року N 122, передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про, зокрема, надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). Разом з тим громадянам земельні ділянки в натурі (на місцевості) можуть виділятися із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, але за рахунок земель резервного фонду саме колишнього колективного сільськогосподарського підприємства.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом (п.10). При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону (п. 11).
Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Однак, згідно із правилами, встановленими Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (п. 4.15, 4.18), для видачі свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, необхідно подати правовстановлюючий документ та Витяг із Державного реєстру речових прав. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Проаналізувавши встановлені обставини суд прийшов до висновку, що умови для отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом у нотаріальному порядку відсутні. Відтак, невизнане право позивача, набуте ним шляхом переходу права в порядку спадкування, підлягає судовому захисту у обраний спосіб, передбачений законом.
Отже, розглянувши цивільну справу у межах заявлених вимог та на підставі наявних докаів, суд приймає рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на земельну ділянку на земельну частку пай у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП ім.Ватутіна (В.Ком'яти) розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 22.05.2024 року.
ГоловуючийВ. Р. Трагнюк