465/1466/23
2/465/1387/24
Іменем України
(заочне)
15.04.2024 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
при секретарі судового засідання Беднара А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда - Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда - Ф» звернулося до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 30.03.2021 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 000210339453 (далі - договір 1). 03.04.2021 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 00021043056 (далі - договір - 2). Договори позики укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та акцептована гр. ОСОБА_1 30.03.2021 р. та 03.04.2021 р. шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України) Заяви-формуляра про акцептування оферти про прийняття пропозиції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укласти договір про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.
Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання Договору позики 1 шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 10 619,00 грн., поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні Договору позики 1 (п. 9).
Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання Договору позики 2 шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 10 375,00 грн., поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні Договору позики 2 (п. 9).
Кредитодавець свої зобов'язання за Договорами позики 1 та 2 виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами Договорів позики 1 та 2. В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач не виконала свої зобов'язання, припинила вносити платежі, передбачені умовами Договорів позики 1 та 2, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із припиненням здійснення платежів на виконання Договору позики 1 та Договору позики 2 у відповідача утворилася заборгованість за Договорами позики 1 та 2.
30.11.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу № 20211130-Ф/1 від 30.11.2021 року. Згідно вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Артеміда - Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики 1.
28.10.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу № 20211028-Ф від 28.10.2021 року. Згідно вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Артеміда - Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики 2.
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за Договорами позики 1 та 2 станом 20.02.2023 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 34 895,13 грн. та 33 613,76 грн. відповідно за договорами 1 та 2.
Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 68 508 грн. 89 коп., а також сплачену суму судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 12.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судові засідання не з'явилася, хоча належним чином, неодноразово повідомлялася про час та місце проведення останніх, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала. Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . За цією адресою відповідачу неодноразово надсилалася судові повістки про виклик до суду, однак, такі повернуті на адресу суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній". Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З урахуванням наведеного та беручи до уваги положення п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід згідно ст.280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов'язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
Судом встановлено, що 30.03.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 000210339453 (далі - договір 1). Окрім того, 03.04.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 00021043056 (далі - договір -2).
До вказаних договорів долучені паспорти споживчого кредиту, які визначають основні умови кредитування, інформацію щодо реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, які підписані відповідачем за допомогою електронно - цифрового підпису.
30.11.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу № 20211130-Ф/1 від 30.11.2021 року. Згідно вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Артеміда - Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором позики 1.
28.10.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу № 20211028-Ф від 28.10.2021 року. Згідно вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Артеміда - Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором позики 2.
Як вбачається із виписки з особового рахунку, станом на 20.02.2023 року в ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 000210339453 від 30.11.2021 року в розмірі 34 895 грн. 13 коп., яка включає в себе заборгованість по тілу кредиту 10619,00 грн., заборгованість по відсотках - 3536,10 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 15928,50 грн., інфляційне збільшення - 4811,53 грн.
Окрім того, як вбачається із виписки з особового рахунку, станом на 20.02.2023 року в ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 00021043056 від 03.04.2021 року в розмірі 33 613 грн. 76 коп., яка включає в себе заборгованість по тілу кредиту 10375,00 грн., заборгованість по відсотках - 3096,94 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 15562,50 грн., інфляційне збільшення - 4579,32 грн.
До справи також долучені надіслані ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" на адресу відповідача ОСОБА_1 повідомлення № 355/20 та №337/11 про відступлення права вимоги за вищевказаними договорами, а також вимоги про сплату заборгованості.
Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд приходить до висновку, що 30.03.2021 року та 03.04.2021 року виникли договірні відносини між сторонами внаслідок підписання договорів та отримання відповідачем кредитів у ТОВ «Фінансова компанія «Форза», яке згідно договорів факторингу передало право вимоги за договорами № 000210339453 від 30.11.2021 року та № 00021043056 від 03.04.2021 року на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф». Відповідачем не спростовано позиції позивача, не надано суду доказів погашення кредитної заборгованості.
Водночас згідно умов укладених договорів позики терміни погашення кредиту сплили за Договором позики 1 - 28.04.2021 року, Договором позики 2 - 17.04.2021 року.
Отже, фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору не повернуті. Тож ОСОБА_1 не виконала обов'язок з повернення кредитних коштів і кредитор вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів. Тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, із відповідачки слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у загальному розмірі 2684,00 гривні.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
За змістом ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.4-5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.141 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимога статей 77-80 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір № 20230215/3 від 15.02.2023 року про надання правової допомоги, перелік та вартість послуг за договором на суму 10 000 грн.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 5000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.
Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда - Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда - Ф» заборгованість за договором про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 00210339453 від 30.03.2021 року в розмірі 34 895 (тридцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда - Ф» заборгованість за договором про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 00021043056 від 03.04.2021 року в розмірі 33 613 (тридцять три тисячі шістсот тринадцять) грн. 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда - Ф» 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. на відшкодування витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда - Ф» понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда - Ф», код ЄДРПОУ - 42655697, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, офіс 54.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя Величко О.В.