Провадження № 22-ц/803/3824/24 Справа № 205/11659/23 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
21 травня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2024 року,-
АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору (Заяви) № б/н від 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанк. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 32 000 гривень. Однак, у порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та заборгованості за відсоткам за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед АТ КБ «Приватбанк», станом на 09 липня 2023 року, виникла заборгованість у розмірі 35 986,05 грн. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13 лютого 2019 року станом на 09 липня 2023 року у розмірі 35 986,05 грн., яка складається з: 29 091,81 грн. - заборгованість за кредитом, 6 894,24 грн. - заборгованість за відсоткам за користування кредитом, а також судові витрати.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 29 091,81 грн., а також понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 169,80 грн.
В задоволенні інших вимог позову - відмовити.
У лютому 2024 року від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення в цієї частині нового рішення про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у розмірі 6894,24 грн. та понесених судових витрат.
Апеляційна скарга аргументована тим, що відповідачем за допомогою ОТП паролю 31.01.2021 року було підписано заяву про приєднанння до умов та правил надання послуг.
Таким чином, всі істотні умови кредитування (розмір відсотків та неустойки тощо) узгоджено у заяві про приєднання до умов та правил надання послуг від 31.01.2021 року, розрахунок відсотків після узгодження умов кредитування з відповідачем здійснено відповідно до підписаної заяви із розрахунку 3,4% на місяць (40,8% на рік для картки Універсальна).
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 35986,05 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
13 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви № б/н від 13 лютого 2019 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 20-21).
На підтвердження умов кредитування АТ КБ «Приватбанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.20-21), заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 31 січня 2021 року (а. с. 10-19), паспорт споживчого кредиту (а. с. 22-25), витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а. с. 26), витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 27-68), виписку за договором про рух коштів (а. с. 79-82), розрахунок заборгованості (а. с . 5-7).
Також судом встановлено, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено поточний кредитний ліміт, який в подальшому як збільшувався, так і зменшувався, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а. с. 9).
Однак відповідач станом на час подання позовної заяви ухиляється від виконання зобов'язань і має перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованість.
Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 09 липня 2023 року складає у розмірі 35 986,05 грн., яка складається з: 29 091,81 грн. - заборгованість за кредитом, 6 894,24 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 0,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с. 5-7).
Як вбачається із матеріалів справи, в Анкеті-заяві позичальника № б/н від 13 лютого 2019 року не зазначена відсоткова ставка несвоєчасне погашення кредиту, або за користування кредитом, а також будь-яких інших угод з цього приводу між сторонами, укладено не було.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, суд дійшов висновку, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин 13 лютого 2019 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 31 жовтня 2023 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», відсутність у Анкеті-заяві № б/н від 13 лютого 2019 року, в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 31 січня 2021 року або паспорті споживчого кредиту домовленості сторін про сплату відсотків, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
На підставі наведеного, суд першої висновку про те, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 13 лютого 2019 року, заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 31 січня 2021 року та паспорт споживчого кредиту, які міститься в матеріалах зазначеної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 лютого 2019 року, шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відскоками за користування кредитом у розмірі 6 894,24 грн. не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 091,81 грн. підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відскоками за користування кредитом у розмірі 6 894,24 грн. необхідно відмовити з підстав їх недоведеності.
Але з таким висновком у повному обсязі колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електроннийдоговір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну абоприпинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк
або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку
з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщосторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20).
Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Враховуючи викладене, можливо прийти до висновку, що договір від 13.02.2019 року підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається із Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг (а.с.10-19 зворот), яка підписана відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, сторони узгодили всі істотні умови договору, в тому числі й проценти за користування кредитом.
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про свої зобов'язання, щодо сплати процентів за користування кредитом, але ці зобов'язання не виконав, що змусило позивача звернутись до суду.
При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуємо рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Позивачем за подачу апеляційної скарги сплачений судовий збір у розмірі 4026, 00 грн. (а.с.114).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, у розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2024 рокускасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченими відсотками за кредитним договором б/н від 13.02.2019 року станом на 09.07.2023 року у розмірі 6894 (шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 24 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень.
В іншій частині заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: