Справа №403/1/22 провадження № 2-н/403/6/24
21 травня 2024 року с-ще Устинівка
Суддя Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманова С.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення із боржника ОСОБА_1 на його користь заборгованості за спожитий природний газ за період з грудня 2018 року по липень 2020 року (включно) у розмірі 4393 грн. 82 коп.. Заявлена вимога обгрунтована тим, що за умовами договору постачання природного газу побутовим споживачам, заявником було здійснено постачання боржнику природного газу, який він отримував та використовував для власних потреб. Разом з тим, боржник не в повному обсязі сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, що свідчить про неналежне виконання ним своїх зобов'язань.
Дослідивши заяву ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про видачу судового наказу та додані до неї копії документів на підтвердження обставин, якими заявник обгрунтовує свої вимоги, приходжу до висновку про наявність передбачених законом підстав для відмови у видачі судового наказу про стягнення із боржника ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно положень п.1 ч.2, ч.3 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст.163 цього Кодексу.
За змістом пунктів 4, 5 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються; перелік доказів, якими заявник обгрунтовує вказані обставини.
До заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній формі), за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги (пункти 3, 4 ч.3 ст.163 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обгрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Отже, правила п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України щодо обов'язкового додавання копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, виходячи зі змісту заявлених відповідно до п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України грошових вимог, спрямовані на забезпечення безспірного характеру наказного провадження, а тому захист права у наказному провадженні може мати місце за наявності безспірної вимоги стягувача, що підтверджується належно оформленими письмовими документами.
Суддею встановлено, що в заяві про видачу судового наказу заявник зазначає про те, що в період із грудня 2018 року по липень 2020 року (включно) ним було поставлено природний газ на загальну суму 4393,82 грн. (з урахуванням проплат боржника), вартість якого боржником ОСОБА_1 не сплачена.
На обгрунтування заявлених вимог представник ТОВ ГК «Нафтогаз України» посилається на: 1) постанову Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2500 від 30 вересня 2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам», згідно якої договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання відповідно до ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України; 2) Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП №2496 від 30 вересня 2015 року, відповідно до яких акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, сплата/часткова сплата споживачем вартості спожитого природного газу, та (або) факт фактичного споживання природного газу (визначається за даними Оператора ГРМ - ВАТ «Кіровоградгаз» та вноситься до особового рахунку споживача); 3) роздруківку по особовому рахунку № НОМЕР_1 боржника ОСОБА_1 про наявність в нього заборгованості в сумі 4393,82 грн.; 4) вжиття заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу боржника ОСОБА_1 вимоги від 24.07.2020 за вих.№119/101-2536/203008894 про сплату заборгованості за спожитий газ в сумі 5338,42 грн. (станом на 24.07.2020 року на показники лічильника 11439 м.куб.), яка залишилась ним незадоволена.
Разом з тим, за змістом п.2 Розділу ІІІ «Правил постачання природного газу», затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496 (далі - Правил, в редакції, що діяла на початок визначеного заявником періоду заборгованості споживача), постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Постачальники зобов'язані на власному сайті розмістити редакцію договору постачання природного газу, яка має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам. Постачальники із спеціальними обов'язками, на яких в установленому порядку покладені обов'язки постачати природний газ побутовим споживачам (далі - постачальник із спеціальними обов'язками), додатково розміщують редакцію договору в друкованих виданнях, що публікуються в межах їх території ліцензованої діяльності (п.3 Розділу ІІІ Правил).
Відповідно до п.4 Розділу ІІІ Правил для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об'єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типового договору, в редакції, що діяла на початок визначеного заявником періоду заборгованості споживача), разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору.
За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов'язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Разом з тим, примірника підписаної боржником заяви-приєднання, повернутої постачальнику ТОВ «ГК «Нафтогаз України»,яка б свідчила про приєднання ОСОБА_1 до умов договору постачання природного газу споживачам, заявником суду надано не було, а додана до заяви роздруківка з особового рахунку - фінансового стану боржника лише фіксує розмір заборгованості, визначений заявником, та жодним чином не може оцінюватися, як така, що грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.
Також, всупереч наведеним вище нормативним приписам, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до заяви про видачу судового наказу взагалі не були додані письмові докази на підтвердження направлення боржнику ОСОБА_1 заяви-приєднання за формою, передбаченою Додатком 1 разом із супровідним листом за формою, визначеною додатком 2 до Типового договору, та, як наслідок, не надано доказів роз'яснення йому, як споживачу, права ознайомитись з умовами Договору на офіційному сайті НКРЕКП, сайті Постачальника в мережі Інтернет та в офіційному друкованому виданні (із зазначенням назви та дати друку), а також того, що підтвердженням (акцептуванням) ним умов Договору є підписана та повернута на адресу постачальника заява-приєднання, та/або сплачений ним рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, та/або документальне підтвердження споживання природного газу.
На підставі викладеного, посилання заявника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на акцептування боржником ОСОБА_1 публічного договору постачання природного газу шляхом оплати (в тому числі часткової) вартості спожитого газу, про що свідчать зазначені заявником у поданій до суду заяві доводи про те, що боржник не в повному обсязі сплачував нараховані суми за спожитий газ та те, що боржнику з грудня 2018 року по липень 2020 року (включно) було поставлено природний газ на загальну суму 4393,82 грн. (з урахуванням проплат боржника), не приймаються судом до уваги, оскільки обставина оплати боржником, як споживачем, вартості природного газу саме після отримання направленої йому заяви-приєднання (із посиланням на відповідні дати), не підтверджена ТОВ «ГК «Нафтогаз України» належними та допустимими доказами.
Крім того, відповідно до п.23 Розділу ІІІ Правил постачальник має право безперешкодного доступу до лічильників газу, встановлених у побутового споживача, для перевірки показань фактично використаних побутовим споживачем обсягів природного газу; проводити разом із побутовим споживачем звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження встановлених постачальником обсягів використаного споживачем ОСОБА_1 природного газу представником заявника до заяви про видачу судового наказу додано не було.
При цьому суд також звертає увагу, що представником ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на підтвердження викладених в заяві про видачу судового наказу обставин, були надані суперечливі за змістом письмові докази.
Так, представником ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в заяві зазначено про те, що в порядку досудового врегулювання спору 24 липня 2020 року на адресу боржника ним було направлено вимогу про сплату заборгованості за спожитий природний газ в сумі 5338,42 грн..
Зі змісту самої вимоги вбачається, що станом на 24 липня 2020 року заборгованість боржника за спожитий газ складає 5338,42 грн. на показники лічильника 11439 м.куб. від 30.06.2020 року.
Разом з тим, як вбачається із роздруківки особового рахунку споживача ОСОБА_1 , яка взагалі не містить інформації про показники лічильника, борг останнього станом на червень 2020 року за надані послуги з газопостачання становив 5319,45 грн. та станом на липень 2020 року - 5393,82 грн., що не відповідає сумі заборгованості, зазначеній у вимозі.
За вказаних обставин, надані представником ТОВ «ГК «Нафтогаз України» письмові докази на підтвердження наявної в ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, не можуть бути оцінені судом як достовірні докази на підтвердження правильності та безспірності проведеного заявником розрахунку такої заборгованості.
Також суддею враховується, що відповідно до п.25 Розділу ІІІ Правил (в редакції, що діяла на дату направлення заявником вимоги боржнику) побутовий споживач має право на отримання інформації про наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником, дані про фактичні нарахування (обсяг та вартість) за послуги з газопостачання та іншу інформацію відповідно до договору постачання природного газу.
Разом з тим, представником ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не було додано до заяви про видачу судового наказу письмових доказів направлення споживачу ОСОБА_1 письмової вимоги від 24 липня 2020 року за вих.№119/101-2536/203008894 про сплату заборгованості за спожитий газ в сумі 5338,42 грн., отримання ним вказаної вимоги або причини не вручення її останньому.
За встановлених обставин в їх сукупності, з урахуванням не надання заявником ТОВ «ГК «Нафтогаз України» доказів укладення з боржником ОСОБА_1 у письмовій формі договору, за яким до нього пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, в тому числі, і в порядку, передбаченому ч.1 ст.634 ЦК України, шляхом приєднання боржника до запропонованих постачальником умов, а також інших письмових доказів, що вказують на правильність та безспірність наданого заявником розрахунку заборгованості, приходжу до висновку про відмову у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.95, 160, 161, 163, 165, 258, 260, 261, 353 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в сумі 4393 грн. 82 коп..
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Копію ухвали направити заявнику на адресу, зазначену у заяві про видачу судового наказу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя С.Ю.Атаманова