20 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16112/23 пров. № А/857/24533/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (суддя - Хома О.П., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №380/16112/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ГУ ПФУ у Львівській області (далі - відповідач-1), ГУ ПФУ в Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 №913130140194 від 15.06.2023 про відмову в перерахунку пенсії позивачу; 2) зобов'язати відповідача-1 здійснити з 12.08.2022 перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” з врахуванням довідок про складові заробітної плати №164, 165, 166 від 07.06.2023, із врахуванням раніше проведених виплат.
Відповідачі позовних вимог не визнали, кожен в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просили відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального і процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в позові не ґрунтуються на нормах закону. Так, рішенням суду від 08.11.2022 року у справі №380/13765/22 встановлено та підтверджено право позивача на отримання пенсії державного службовця у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Вказує скаржник, що постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 (далі - Постанова №3-1) затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу». Вважає апелянт, що у відповідача-2 були відсутні підстави для відмови у перерахунку пенсії державного службовця на підставі поданих позивачем довідок від 07.06.2023 року, оскільки чинне законодавство не передбачає такої підстави для відмови у перерахунку пенсії державного службовця, як невідповідність дати довідок даті подання заяви про перерахунок пенсії. Для перерахунку пенсії має значення зміст довідок - тобто, суми, на підставі яких здійснюється перерахунок пенсії, а не дата видачі довідки.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відповідач-1 на апеляційну скаргу позивача подав відзив, у якому висловив незгоду з доводами апелянта. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене позивачем рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком.
ОСОБА_1 12.08.2022 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо перерахунку пенсії та перехід на пенсію за іншим законом. До вказаної заяви позивачем долучено трудову книжку, а також довідку №173 від 13.07.2023 про нараховану заробітну плату за період роботи з 13.11.2015 до 03.12.2020, довідку №174 від 15.07.2022 про нараховану заробітну плату за повних 60 місяців, які видані Дрогобицькою міською радою.
ГУ ПФУ у Запорізькій області рішенням №326 від 17.08.2022 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, що зумовило звернення позивача до суду за захистом прав на перерахунок пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №380/13675/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023, зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ згідно до заяви від 12.08.2022, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи: з 14.01.1982 по 01.02.1983 (перебування на посаді головного інженера-землевпорядника в Управлінні сільського господарства Компаніївського райвиконкому), з 01.02.1983 по 19.09.1985 (перебування на посаді головного інженера по землевпорядкуванню управління сільського господарства), з 01.10.1985 по 31.12.1985 (перебування на посаді інженера-землевпорядника Управління сільського господарства Львівського облвиконкому), з 02.01.1986 по 28.07.1987 (перебування на посаді ведучого спеціаліста по використанню осушених земель Дрогобицького районного агропромислового об'єднання), з 28.07.1987 по 01.03.1989 (перебування на посаді головного інженера по землекористуванню, полезахисту і лісопосадження), з 01.03.1990 по 05.09.1991 (перебування на посаді головного інженера землевпорядника головного інженера по використанню і охороні земель Дрогобицького району), з 05.09.1991 по 22.07.1992 (перебування на посаді начальника відділу землекористування, землеустрою і охорони ґрунтів Дрогобицького району), з 23.07.1992 по 20.08.2010 (перебування на посаді начальника відділу земельних ресурсів Дрогобицької районної адміністрації (з 06.01.1996 перетворено в Дрогобицький районний відділ земельних ресурсів Держкомзему України, з 14.05.2007 Дрогобицький районний відділ земельних ресурсів реорганізовано шляхом перетворення в управління в управління земельних ресурсів у Дрогобицькому районі Львівської області, з 06.06.2008 управління земельних ресурсів у Дрогобицькому районі Львівської області реорганізовано в управління Держкомзему у Дрогобицькому районі Львівської області)), з 13.11.2015 по 03.12.2020 (перебування на посаді Стебницького міського голови) (а.с. 10, 29).
Листом від 19.04.2023 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило, що ОСОБА_1 буде переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” згідно заяви від 12.08.2022, зарахувавши до стажу державної служби вищевказані періоди роботи, і також зазначено, що судовим рішенням від 08.11.2022 у справі №380/13675/22 не встановлено обов'язку враховувати будь-які довідки при переведенні позивача на пенсію державного службовця, а тому розмір його пенсії державного службовця складатиме 2027 грн. (а.с. 24).
Вказане зумовило повторне звернення ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради за довідками, необхідними для проведення перерахунку пенсії.
Дрогобицькою міськрадою 07.06.2023 видано три довідки: №164, №165 та 166, які позивач подав до ГУ ПФУ у Львівській області разом із заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаних довідок (а.с. 18 - 23).
Рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області від 15.06.2023 №913130140194 за принципом екстериторіальності позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку із тим, що довідка №165 від 07.06.2023 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки має бути видана на день звернення за призначенням пенсії (а.с. 27).
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача-2 про відмову в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ).
Частина перша статті 37-1 Закону №3723-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Статтею 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який набрав чинності з 1 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців унормовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), за винятком урегулювання призначення пенсій особам, яких визначено в підпункті 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону №889-VIII.
Законом №889 не встановлено права на індексацію та перерахунок пенсій особам, яким пенсії призначено на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Отже, із дня набрання чинності Законом №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців унормовано Законом №1058-IV як загальним законом, що регулює відносини між усіма суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону №889-VIII. Проте, цим особам не надано права на індексацію та перерахунок розміру призначених їм пенсій.
Виходячи з того, що у зв'язку з набранням чинності з 01.05.2016 року Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII скасовано статтю 37-1 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року щодо порядку та умов перерахунку пенсій державним службовцям, а Законом №889-VIII не передбачено проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №3723-XII, тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії згідно зі статтею 37-1 Закону №3723-XII.
Отже, розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахуванню.
Водночас, Конституційний Суд рішенням №3-р/2022 від 23 грудня 2022 року визнав неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону №889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-XII.
Разом з тим, варто зазначити, що пунктом 2 рішення Конституційного Суду від 23.12.2022 №3-р/2022 також встановлено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022 зі змінами.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Зважаючи на те, що як на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час вирішення справи судом апеляційної інстанції в Україні запроваджено та діє воєнний стан, то вказане рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022 не змінює нормативно-правого регулювання спірних правовідносин та не дає підстав для висновку щодо наявності у позивача підстав для проведення відповідачем-1 перерахунку розміру його пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Отже, на даний час підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII не втратив чинності, та підлягає застосуванню.
Тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що станом на 15.06.2023 року (дата відмови відповідача у перерахунку пенсії) відповідач-2 не порушив вимоги Закону України «Про державну службу» №889-VIII, та обґрунтовано відмовив позивачу у перерахунку пенсії.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що подані позивачем до відповідачів довідки від 07.06.2023р. №164, №165 і №166 з метою перерахунку пенсії, видані за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 року за №180/30048 (далі - Постанова №1-3).
Вказані довідки за зазначеною формою, згідно із пунктом 1 Постанови №1-3, видаються виключно для призначення пенсії згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Проте, позивачу уже була призначена пенсія відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням вказаних вище довідок від 07.06.2023 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Водночас, у розглядуваній ситуації, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Отже, зміна механізму нарахування соціальних гарантій повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
В іншому своєму рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) Конституційний Суд України вказав, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Принцип щодо встановлення видів і розмірів соціальних послуг та виплат державою з урахуванням її фінансових можливостей закладений, зокрема, і в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22).
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі „Ейрі проти Ірландії“ також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії“ від 12 жовтня 2004 року.
Таким чином, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
З врахуванням наведених вище норм законодавства і фактичних обставин розглядуваної справи за позовом ОСОБА_1 колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив обставини справи та врахував норми чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, та прийняв вірне рішення про відмову у задоволенні позову з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року в адміністративній справі №380/16112/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль