Справа № 560/18462/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
21 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними дій та рішень і скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом від 12.10.2023 якому просить визнати протиправними дії та рішення і скасування постанов про накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 : від 04.07.2023 у вигляді "догани", від 18.07.2023 у вигляді поміщення до карцеру строком на 10 діб, від 18.07.2023 у вигляді "сувора догана" та від 02.08.2023 у вигляді "сувора догана".
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано Постанову про накладення дисциплінарного стягнення від 18.07.2023 і Постанову про поміщення засудженого в ДІЗО, карцер установи від 18.07.2023.
В решті вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 на час звернення до суду є засудженим до довічного позбавлення волі та відбуває покарання у Державній установі "Замкова виправна колонія (№ 58)".
04.07.2023 відповідачем було винесено постанову про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді "догани" за порушення режиму відбування покарання.
Згідно вказаної постанови, 26.06.2023 о 16 год. 15 хв. засуджений ОСОБА_1 під час відвідування камери №23 допустив порушення обов'язків чергового по камері, оскільки не доповів про чисельність засуджених, які утримуються у камері та не реагував на зроблені зауваження.
Постановою від 18.07.2023 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення до карцеру строком на 10 діб за фактом; "під час надання телефонних переговорів на секторі для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі, в кабінеті начальника відділення здійснив телефонний дзвінок на номер абонента, який не був вказаний в заяві -102".
18.07.2023 відповідач також виніс постанову про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення "суворої догани" за те, що позивач 12.07.2023 під час телефонного дзвінка в кабінеті начальника відділення після того як зайшов начальник установи, не піднявся із стільця та не представився, чим порушив п.3 розділу 2 Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань. На зроблені зауваження не відреагував.
02.08.2023 відповідач виніс постанову про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді "сувора догана" з підстави того, що у позивача 23.07.2023 (під час перебування у карцері) був оглянутий у камері №23 планшетний пристрій, який належить ОСОБА_1 та виявлено фото поміщення засудженого до дисциплінарного приміщення.
Вважаючи протиправними дії адміністрації виправної колонії та вказані постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, зокрема, щодо наявності законних підстав для скасування Постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 18.07.2023 та Постанови про поміщення засудженого в ДІЗО, карцер установи від 18.07.2023, що підтверджено доказами, які перевірено судом.
Також суд дійшов висновку щодо правомірності постанов відповідача про накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 від 04.07.2023 у вигляді догани та від 02.08.2023 у вигляді суворої догани.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню в частині відмови у задоволенні позовних вимог та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 ст.9 Кримінально - виконавчого кодексу України (далі - КВК України) визначено, зокрема, що засуджені зобов'язані: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації;
Згідно з ч.2 ст.9 КВК України, невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.107 КВК України, засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Аналогічні обов'язки засуджених визначені п.3 розд.2 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань затверджених наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року N 2823/5.
Згідно з ст.131-1 КВК України, дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.
Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КВК України, за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Частинами 1-4 ст.134 КВК України визначено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.
Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.
Щодо оскаржуваної постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 04.07.2023 у вигляді догани слід зазначити наступне.
Згідно з п.2 розд.18 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, для виконання обов'язків чергового камери залучаються засуджені, які в них тримаються, у порядку черговості.
Відповідно до типових обов'язків старшого днювального, днювального відділення соціально-психологічної служби (чергового камери) (додаток 20) розробляються і затверджуються обов'язки старшого днювального та днювального відділення соціально-психологічної служби (чергового камери).
Типовими обов'язками старшого днювального, днювального відділення (чергового камери), які є Додатком 20 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, визначено, що черговий камери зобов'язаний: 1) під час входу до камери представників адміністрації установи виконання покарань та осіб, яких вони супроводжують, доповідати про чисельність засуджених, які утримуються в камері; 2) стежити за збереженням камерного інвентарю, обладнання та іншого майна; 3) одержувати для засуджених посуд і здавати його; 4) стежити за чистотою в камері; 5) здійснювати прибирання камерного санвузла, а після закінчення прогулянки - двориків для прогулянок; 6) мити бачок для питної води.
Відповідно до рапортів ОСОБА_2 від 26.06.2023, ОСОБА_3 від 26.06.2023, ОСОБА_4 від 26.06.2023, засуджений ОСОБА_1 допустив порушення ПВР р.18 п.2, а саме о 16 год.15 хв., під час відвідування камери №23 не доповів про кількість засуджених, які утримуються в камері та не реагував на зроблені зауваження (арк. спр.38-40).
Згідно з Актом від 30.06.2023 із засудженим ОСОБА_1 проведено бесіду виховного характеру, який 26.06.2023 о 16 год.15 хв., під час відвідування камери №23 не доповів про кількість засуджених, які утримуються в камері та не реагував на зроблені зауваження. Засуджений вину не визнав і відмовився від письмового пояснення (арк. спр.41).
Відповідно до Розписки від 30.06.2023, засудженого ОСОБА_1 повідомлено, що 04.07.2023 о 14 год. 30 хв. відбудеться засідання дисциплінарної комісії та про можливість звернутися за отриманням правової допомоги, повідомити близьких та рідних та надано бланк звернення до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Хмельницькій області (арк. спр.44)
Витягом з Протоколу засідання дисциплінарної комісії державної установи "Замкова виправна колонія (№58) №44 від 04.07.2023 констатовано, що виступив начальник відділення ОСОБА_5 з інформацією на засудженого ОСОБА_1 , який 26.06.2023 о 16 год. 15 хв. допустив порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, а саме порушив обов'язки чергового по камері. За вчинене порушення вирішили засудженому оголосити "догану" (арк. спр.37).
Згідно з Постановою про накладення дисциплінарного стягнення засудженому ОСОБА_1 оголошено "догану". Ця постанова оголошена 04.07.2023 засудженому, ним підписана, який 26.06.2023 о 16 год.15 хв., під час відвідування камери №23 не доповів про кількість засуджених, які утримуються в камері та не реагував на зроблені зауваження, чим допустив порушення обов'язків чергового. Письмове пояснення відмовився надати (арк. спр.36).
Позивач не спростовує того факту, що він 26.06.2023 о 16 год. 15 хв., під час відвідування камери №23 не доповів про кількість засуджених, які утримуються в камері та не реагував на зроблені зауваження.
Також, немає доказів бажання позивача скористатися правовою допомогою та реалізації цього, до і під час засідання дисциплінарної комісії 04.07.2023, адже він отримав Розписку від 30.06.2023 та підписав Постанову про накладення дисциплінарного стягнення від 04.07.2023, якою засудженому ОСОБА_1 оголошено "догану" в якій немає пояснення (вимоги) щодо залучення адвоката чи перенесення розгляду на іншу дату.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до адміністрації із заявою про перенесення засідання дисциплінарної комісії з метою залучення адвоката.
Відтак, позивач порушив пп.1 п.3 Типових обов'язків старшого днювального, днювального відділення (чергового камери), що є дисциплінарним проступком, тому до ОСОБА_1 правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани постановою від 04.07.2023, що відповідає тяжкості і характеру проступку засудженого.
Відмітки про погашення попередніх стягнень у Довідці про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_1 , 1981 року народження, що відбуває міру покарання в державній установі "Замкова виправна колонія (№58) (арк. спр.42-43) не спростовують цей висновок суду, так як визначення виду дисциплінарного стягнення є компетенцією відповідача, який не порушив прав та законодавство за факту доведеного дисциплінарного проступку у цьому випадку.
Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не досліджено відеозапису з камер відеоспостреження, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 1 ст.103 Кримінально-виконавчого кодексу України адміністрація колонії має право використовувати аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших кримінальних правопорушень, порушень встановленого законодавством порядку відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених.
Відповідно до розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України вид, кількість необхідних ТЗНіК для обладнання об'єктів слідчого ізолятора, виправної/виховної колонії визначаються з урахуванням їх функціонального призначення і технічних характеристик, а також необхідності виконання завдань із забезпечення режиму, попередження втеч та інших кримінальних правопорушень, порушень встановленого законодавством порядку тримання під вартою та відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку осіб, узятих під варту, та засуджених, забезпечення їх безпеки, персоналу слідчого ізолятора, виправної/виховної колонії, а також інших осіб, які перебувають на території цих установ.
Місце, вид та кількість ТЗНіК, що встановлюються, визначаються комісією, яка утворюється наказом начальника слідчого ізолятора, виправної/виховної колонії або особою, яка виконує його обов'язки. Комісію очолює перший заступник начальника слідчого ізолятора, виправної/виховної колонії (заступник з режиму і охорони слідчого ізолятора).
За результатами роботи комісії складається акт про встановлення технічних засобів нагляду і контролю (додаток 1), який затверджується начальником слідчого ізолятора, виправної/виховної колонії.
В державній установі «Замкова виправна колонія (№58)» складений відповідний акт встановлення технічних засобів охорони №5 від 17.01.2023 та наявний в матеріалах справи.
Окрім того, п. 14 вказаного вище розділу Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України передбачено, що інформація, що надходить від ТЗНіК, має зберігатися не менше ніж 30 діб (за технічної можливості - не менше ніж 180 діб), за винятком фото-, аудіо-, відеоінформації, що може бути використана як докази, передбачені нормами Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, термін зберігання якої забезпечується до завершення вирішення питання по суті.
Інформація, що фіксується ТЗНіК є інформацією з обмеженим доступом, належить Департаменту, міжрегіональному управлінню, слідчому ізолятору, виправній/виховній колонії.
Колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача про те, що на момент звернення позивача до суду першої інстанції (позовна заява від 12.10.2023) термін зберігання інформації з відеореєстраторів закінчився.
Розділом IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України передбачено, що об'єкти слідчого ізолятора, виправної/виховної колонії оснащуються аудіовізуальними, електронними й іншими технічними засобами контролю з метою недопущення потрапляння предметів, виробів, речовин, заборонених для використання особами, взятими під варту, та засудженими, контролю за несенням служби персоналом, місцезнаходженням осіб, узятих під варту, та засуджених, які перебувають поза межами слідчого ізолятора, виправної/виховної колонії.
Системами (пристроями) догляду та виявлення заборонених предметів оснащуються КПП, збірне відділення, кімнати для проведення обшуків та оглядів, приймання посилок (передач) та бандеролей. Для виявлення предметів, виробів, речовин, заборонених для використання особами, взятими під варту, та засудженими, може застосовуватися портативне обладнання.
Таким чином, аналізуючи наведені норми законодавства, слід зазначити, що здійснення відеозйомки як технічними засобами нагляду і контролю, так і портативними відеореєстраторами під час відвідування камер не є обов'язком. Таке фіксування здійснюється в окремих випадках, тому посилання апелянта на обов'язкове фіксування в даному випадку на портативний відеореєстратор є безпідставним.
Щодо оскаржуваної постанови від 02.08.2023, то слід зазначити, що відповідно цієї постанови, засуджений ОСОБА_1 допустив порушення режиму відбування покарання, яке полягає в тому, що 23.07.2023 о 12 год. 10 хв. під час огляду планшетного пристрою засудженого у камері №23 було виявлено фото постанови про поміщення ОСОБА_1 до дисциплінарного приміщення, що є порушенням. Засуджений відмовився дати письмове пояснення. Рішенням дисциплінарної комісії (Протокол №50 від 02.08.2023) ОСОБА_1 за порушення режиму відбування покарання оголошено - сувору догану (арк. спр.68).
Так, згідно з п.4 розд. 2 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, засудженим забороняється, зокрема, здійснювати фото-, відеозйомку за допомогою відповідних технічних пристроїв, у тому числі планшетного комп'ютера.
Судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що позивач не спростовує факт наявності на його планшеті фотокопії постанови про поміщення ОСОБА_1 до дисциплінарного приміщення, що також підтверджено матеріалами справи, зокрема, рапортом ст. інженера відділу ІТЗО, зв'язку та інформатизації ОСОБА_6 від 23.07.2023, Актом огляду технічних пристроїв (планшетних ком'ютерів), які перебувають в користуванні засуджених державної установи "замкова виправна колонія (№58)" від 25.07.2023, Висновком за матеріалами службової перевірки по факту виявлення фото постанови про поміщення до дисциплінарного приміщення на планшетному комп'ютері засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 від 28.07.2023, рапортом начальника відділення СПС ОСОБА_2 (арк. спр.69-76).
Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем при винесенні цієї постанови порушені його права на захист (ненадання розписки, ненадання можливості ознайомитися з матеріалами та інше вказане у позові), а також порушено Порядок проведення оглядів та обшуків, зокрема, розділ 24 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, адже 23.07.2023 позивач перебував у карцері і лише 02.08.2023 він був проінформований про проведення огляду його планшету, колегія суддів зазначає наступне.
Розділ 24 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань регламентує Порядок проведення оглядів і обшуків. Цим розділом передбачено проведення: 1) обшуків; 2) оглядів засуджених, тому позивач помилково вказує на порушення його прав, і зокрема, розділу 24 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань при огляді його планшету (не огляд засудженого).
31.07.2023 о 15 год. 20 хв. позивач був звільнений з карцера, де відбував покарання з 21.07.2023. При цьому, 31.07.2023 відмовився підписати Розписку про засідання дисциплінарної комісії 02.08.2023 о 14 год. 30 хв. та про можливість звернутися за отриманням правової допомоги, повідомити рідних, і отримання бланку звернення до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, про що свідчить запис трьох представників відповідача на ній (арк. спр.79).
Позивачем не доведено свій намір скористатися правовою допомогою та ознайомлення з матеріалами справи за відсутності доказів цього з урахуванням підписання ним Постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 02.08.2023, якою засудженому ОСОБА_1 оголошено " сувору догану" в якій немає пояснення (вимоги) щодо залучення адвоката чи перенесення розгляду на іншу дату.
Доводи апелянта щодо порушення відповідачем порядку проведення оглядів і обшуків, а саме розділ ХХІV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань є безпідставними, оскільки даним розділом передбачено проведення обшуків та огляди засуджених, громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та прилеглій території. В даному випадку, відповідно до норм чинного законодавства, було здійснено обстеження планшетного пристрою засудженого уповноважними на те особами та складено відповідний акт від 25.07.2023.
Тобто, сукупність встановлених судом обставин, які описано вище, з урахуванням вчинення позивачем порушення п.4 розд. 2 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (не заперечує і підтверджено матеріалами справи), обізнаності позивача про свої права, до якого раніше неодноразово застосовувались дисциплінарні стягнення (отримував розписки, подавав заяви про надання правової допомоги), на думку суду, не свідчить про порушення його прав на захист, при прийнятті Постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 02.08.2023.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги апелянта про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів зазначає, що таких вимог позивач у позовній заяві не заявляв, що видно зі змісту 4-х позовних вимог. При цьому, пояснення позивача щодо спричинення йому моральної шкоди, які зазначені в тексті позовної заяви, не є її вимогами.
Разом з тим, позивачем ані в позові, ані в апеляційній скарзі, жодним чином не наведено належних мотивувань для стягнення моральної шкоди, у тому числі у заявленому розмірі, не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Саме по собі твердження позивача про заподіяння йому шкоди не є підставою для стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.