про залишення позовної заяви без руху
21 травня 2024 року м. Житомир
справа № 240/9332/24
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., перевіривши виконання вимог законодавства при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати мені суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 березня 2024 року включно, обчисленої виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102 грн;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити мені суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 березня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн. за 2021 рік, 2481 грн. - за 2022 рік, 2684 грн. - за 2023 рік, 3028 грн. - за 2024 рік, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статей з наступних підстав.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначаючись з приводу того, чи врегульовано іншими законами інші строки для звернення до адміністративного суду у правовідносинах, пов'язаних із затримкою виплати працівникові усіх сум при звільненні, суд враховує положення статті 233 Кодексу законів про працю України.
Стаття 233 Кодексу законів про працю України врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Так, відповідно до частин першої та другої даної норми (в редакції станом на дату подання позовної заяви до суду - 14.05.2024) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Окрім того суд враховує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов'язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов'язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк.
Таким чином з 01 липня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто до 30.09.2023 (включно).
Як свідчить зміст позовної заяви та додані до позовної заяви документи, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розрахунку суддівської винагороди з 01.01.2021 по 31.03.2024.
Водночас до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 14.05.2024, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого чинним законодавством України, з одночасним урахуванням продовження тримісячного строку після завершення на території України карантину.
Частиною 6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин його пропуску, позивач до суду не подав.
Також суд вказує, що згідно з п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до п.8 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Суд зазначає, що одночасно в прохальній частині позовної заяви позивач просить витребувати у відповідача розрахунку фактично сплачених сум суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 березня 2024 року, а також розрахунку моєї суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за цей же період, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., на 1 січня 2024 року - 3028 грн.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суд зазначає, що посилання позивача на неможливість отримання таких доказів самостійно суд не приймає до уваги, оскільки письмових доказів звернення позивача із заявою чи запитом до відповідача, або його письмової відмови на запит позивача, суду не надано.
Згідно зі ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України суд витребовує докази за клопотанням учасників справи у разі неможливості самостійно надати докази такими учасниками справи.
Проте суд зауважує, що вказані особи зобов"язані надати докази, щодо вжиття ними дій для отримання цього доказу самостійно та (або) на підтвердження причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
- доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві та/або доказів на підтвердження неможливості самостійного отримання таких доказів позивачем.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернено.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Горовенко