Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 травня 2024 року Справа№200/2015/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
05 квітня 2024 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокат Кардаш В.А., представник позивачки ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення від 15.03.2024 №0506021486 відповідача щодо відмови в проведенні позивачки на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з моменту звернення за переведенням пенсії, а саме з 22.02.2024;
- зобов'язати відповідача перевести позивачку на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що з 28 жовтня 2020 року згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.08.2023 по справі №200/4025/23 їй було призначено пенсію відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач відмовив у переведенні на пенсію відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Позивачка вважає, що відповідач протиправно відмовив їй у переведенні, оскільки вислуга років для призначення пенсії на день звільнення у пільговому обчисленні становить 25 років 11 місяців 22 днів, що є достатньою підставою для набуття права на вказаний вид пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнало, просило відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на таке. Згідно з наданими Державною установою «Центр пробації» Міністерства юстиції України документів вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення в календарному обчисленні становить 19 років 05 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні - 25 років 11 місяців 22 дні, що є недостатнім для того щоб у позивачки виникло право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки диспозиція зазначеної норми передбачає, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону) незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Таким чином, відсутні підстави для переведення позивачки на пенсію згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
15 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15 квітня 2024 року у відповідача витребувані докази.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив таке.
Рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2021 по справі №200/2480/21-а, від 18.10.2021 по справі №200/10353/21, від 21.08.2023 по справі №200/4025/23 встановлені такі обставини.
14 липня 2020 року наказом Державної установи "Центр пробації" №158/к ОСОБА_1 відповідно до п.5 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" була звільнена зі служби 17.07.2020 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції), вислуга років на день звільнення становить у календарному обчисленні - 19 років, 5 місяців, 22 дні, у пільговому - 25 років, 11 місяців, 22 дні.
17 лютого 2021 року Державна установа "Центр Пробації" листом №7/7-ЗПІ/10/ЯН-21 повідомила позивачку про те, що станом на 17.07.2020 (день звільнення зі служби) згідно з записами у трудовій книжці та особовій справі, її загальний трудовий стаж становить 19 років 08 місяців 23 дні, права на призначення пенсії відповідно до п.б ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" остання не має.
02 червня 2021 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду від по справі №200/2480/21-а зобов'язано Державну установу "Центр Пробації" підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та всіх необхідних документів.
25 червня 2021 року на виконання вказаного рішення суду на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було скеровано подання про призначення пенсії №84/Пн-к в якому було зазначено, що загальний страховий стаж позивачки станом на 17.07.2020 (дата звільнення) становить: 19 років, 08 місяців, 23 дні; аналогічні відомості з приводу загального страхового стажу були зазначені в розрахунку вислуги років від 26.06.2021. вислуга років на день звільнення становить у календарному обчисленні - 19 років, 5 місяців, 22 дні, у пільговому - 25 років, 11 місяців, 22 дні.
12 липня 2021 року відповідач рішенням №78 відмовив позивачці в призначенні пенсії, оскільки вислуга років на день звільнення становить 19 років 5 місяців 24 дні, загальний трудовий стаж становить 19 років 8 місяців 23 дні, у той час як пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що для призначення пенсії за вислугу років особам, які звільнені зі служби в період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року на день звільнення необхідно мати вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Згідно п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" також мають право на пенсію за вислугу років військовослужбовці при досягненні ними на день звільнення зі служби 45-річного віку за наявності при цьому страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12,6 календарних років і більше становить військова служба.
18 жовтня 2021 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/10353/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2020 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. б ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням висновків суду.
07 серпня 2023 року відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
21 серпня 2023 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4025/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.08.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 28.10.2020.
З 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №200/4025/23 призначено пенсію відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 53% грошового забезпечення.
22 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
15 березня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням №0506021486 відмовило в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішення вмотивовано тим, що відповідно до пакету документів від 08.07.2021 вх. №6579/8, який надійшов від Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України, а саме у витязі з наказу від 14.07.2020 №158/к зазначено, що вислуга років на день звільнення 17.07.2020 ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 19 років 05 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні - 25 років 11 місяців 22 дні. Для перерахунку пенсії відповідно п. "а" статті 13 Закону №2262, з урахуванням умов п. "а " статті 12 Закону №2262 гр. ОСОБА_1 потрібно мати вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Інших документів, які підтверджують право на перерахунок пенсії відповідно до п. "а" статті 13 Закону №2262, ОСОБА_1 не надано.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України).
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Для вирішення питання чи має позивачка право на переведення на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 22 лютого 2024 року, слід керуватися законодавством, яке діяло цю дату.
Станом на 22 лютого 2024 року Закон №2262-XII діяв в редакції Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII встановлено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається […] іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Пунктом «б» частини 1 статті 17 Закону №2262-XII встановлено, що […] іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в служба в Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
17 липня 1992 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393).
19 лютого 2022 року постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» до Постанови №393 були внесені зміни щодо порядку обчислення вислуги років та пільгових умови призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.
На дату подання позивачкою заяви про перерахунок пенсії (22 лютого 2024 року) Постанова №393 діяла в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2024 року №19 «Про внесення змін до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393».
Пунктом 1 Постанови №393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України до вислуги років зараховуються служба в Державній кримінально-виконавчій службі на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
За приписами пункту 3 Постанови №393 вислуга років розрахована на пільгових умовах застосовується виключно для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою №393 визначено, як порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій, так і порядок пільгового обчислення вислуги років для визначення розміру пенсії.
Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, в тому числі, і визначення її розміру на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з 19 лютого 2022 року Постановою №393 були змінені порядок обчислення вислуги років та пільгові умови призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.
Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах 1-2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час подання позивачкою заяви про перерахунок пенсії (тобто станом на 22 лютого 2024 року).
Отже, до спірних правовідносин не може бути застосований правовий висновок про обчислення пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а та у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 750/9775/16-а.
У справі, що розглядається, позивачка не має календарної вислуги років для призначення пенсії (24 календарних роки та 6 місяців і більше), а наявна в неї вислуга років у пільговому обчисленні відповідно до приписів пункту 2-1 Постанови №393, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2024 року №19, не включається до календарної вислуги років для призначення пенсії.
З 19 лютого 2022 року вислуга років у пільговому обчисленні враховується виключено для визначення розміру пенсії.
Під час судового розгляду даної справи не встановлені необхідні умови, яким має відповідати позивачка для призначення пенсії за вислугу років, а тому спірне рішення про відмову в перерахунку пенсії є правомірним.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Зважаючи на те, що в задоволенні позову відмовлено, судовий збір, сплачений позивачкою, покладається на останню (статті 139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 261, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄРДПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.03.2024 №0506021486 щодо відмови в проведенні на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з моменту звернення за переведенням пенсії, а саме з 22.02.2024, та зобов'язання перевести на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.02.2024, відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 20 травня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко