Рівненський апеляційний суд
Іменем України
14 травня 2024 року м. Рівне
Справа № 569/2795/18
Провадження № 11-кп/4815/319/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої-адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12017180010007993 за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» - адвоката ОСОБА_10 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Рівне, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (далі - КК),
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 286 КК на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів та взято його під варту в залі суду.
Судом частково задоволено цивільні позови потерпілої ОСОБА_5 та стягнуто із ОСОБА_7 на її користь 500 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» 115200 грн. на відшкодування матеріальної шкоди за встановлення інвалідності 2513,83 грн. витрат на лікування, 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Також судом вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
Цим вироком ОСОБА_7 засуджений за те, що 02.12.2017 близько 23 год. 55 хв., він керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул. Ст. Бандери, зі сторони вул. Севастопольська в напрямку вул. 16 Липня у м. Рівне, в порушенням вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), на заокругленній ділянці проїзної частини, а саме на мосту, який проходить через річку Устя, по АДРЕСА_2 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив зіткнення із відбійником.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді - політравми, важкої поєднаної краніо-торако-скелетної травми, важкої відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку з наявністю субдуральних нашарувань зліва, багатоуламкового перелому склепіння та основи черепа (багатоуламкового втисненого перелому лобної кістки з переходом на верхню, медіальну, нижню стінки правої орбіти, та переходом на верхню, медіальну, латеральну та нижню стінки лівої орбіти, з поширенням на сагітальний шов та тім'яну кістку, уламкового перелому луски скроневої кістки зліва з поширенням на піраміду зліва, решітчастої кістки з обох сторін), забійно-скальпованої рани лобної ділянки голови справа, перелому кісток носа; закритої травми грудної клітки: забою обох легень з пневмотораксом справа; закритого уламкового перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки зі зміщенням уламків; закритого уламкового перелому дистального метаепіфізу правої променевої кістки без зміщення; закритого перелому хірургічної шийки правого плеча зі зміщенням; закритого уламкового перелому 3, 4, 5 п'ясткових кісток правої кисті зі зміщенням; відкритого уламкового перелому (розмозження) дистального відділу правої стегнової кістки з пошкодженням підколінної артерії справа з рецидивуючими тромбозами, розмозження параартикулярних тканин з повним відшаруванням шкіри, м'язів стегна та гомілки, що призвело до ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна; відкритого перелому виростків лівої стегнової кістки без зміщення, уламкового перелому нижнього полюсу лівого надколінника без зміщення, масивних рваних ран задньої поверхні лівого колінного суглобу, нижньої третини лівого стегна та верхньої третини лівої гомілки з розчавленням м'яких тканин, дефектом шкіри, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
Порушення ОСОБА_7 п.12.1 ПДР, який передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_8 просить вказаний вирок змінити, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк.
В обґрунтування цих вимог зазначив, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся, активно вживав заходів для допомоги та реабілітації потерпілої, оскільки до події вони зустрічались, фактично усі фінансові витрати на її лікування та протезування здійснював ОСОБА_7 , певний проміжок часу після ДТП вони проживали разом, він кожного дня допомагав потерпілій у побуті. Вказав, що обвинувачений придбав ліків на загальну суму 116 849,73 грн., оплачував необхідні потерпілій обстеження на суму 19 607 грн., сплачував потерпілій супутні витрати на суму 55 000 грн., що стверджується відповідними чеками.
На переконання захисника, призначене покарання є надто суворим, оскільки місцевим судом не було враховано, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні батьків пенсійного віку, які мають проблеми зі здоров'ям, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Апелянт покликався на те, що між обвинуваченим та потерпілою було укладено договір про добровільне відшкодування моральної шкоди на суму 20 000 доларів США, половину якої вже сплачено, потерпіла на даний час не має претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_7 .
Представник цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» - адвокат ОСОБА_10 в апеляційній скарзі, з урахуванням змін до неї, просить стягнути із Товариства на користь потерпілої ОСОБА_5 5885,70 грн. відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю.
Також просить доповнити обгрунтування оскаржуваного вироку щодо змісту та розміру розглянутих місцевим судом позовних вимог.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що місцевий суд у вироку не вказав, які саме позовні вимоги були прийняті ним до розгляду, оскільки під час судового розгляду цивільний позивач (потерпіла) подавала декілька позовних заяв про стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди.
Вважає, що оскільки 31 липня 2018 року місцевим судом було постановлено ухвалу про призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, тому він мав би розглядати цивільний позов, поданий у підготовчому судовому засіданні, а саме позовну заяву від 26.07.2018.
Представник цивільного відповідача вказав, що погоджується із вироком в частині стягнення із ПрАТ СК «ВУСО» 115200 грн. матеріальної шкоди як відшкодування за встановлення інвалідності та 2513,83 грн. витрат на лікування.
Водночас вважає, що стягнення зі страховика 25000 грн. моральної шкоди суперечить вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), яким визначено, що виплата потерпілому моральної шкоди встановлюється у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Також апелянт не погоджується із рішенням місцевого суду щодо стягнення зі Страхової компанії на користь держави судових витрат, оскільки Кримінальний процесуальний кодексу України (далі - КПК) не передбачає вимоги сплати судового збору потерпілою особою за подання цивільного позову у межах кримінального провадження.
Представник потерпілої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у запереченнях на апеляційні скарги («Відзив на апеляційні скарг») просить вказаний вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та стягнення зі страхової компанії на користь потерпілої моральної шкоди у розмірі 25000 грн, ухваливши в цій частині новий вирок, яким стягнути з ПрАТ СК «ВУСО» на користь ОСОБА_5 1375,7 грн. моральної шкоди, та призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 286 КК три роки позбавлення волі, звільнивши його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали свою апеляційну скаргу та не заперечували проти задоволення апеляційних вимог представника страхової компанії, думку потерпілої ОСОБА_5 та її представника - адвоката ОСОБА_6 , які повністю підтримали заявлені апеляційні вимоги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог сторони захисту та обґрунтованість вимог представника страхової компанії, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Водночас, місцевий суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 основне покарання за інкримінований злочин у виді позбавлення волі на строк чотири роки в повній мірі не дотримався вказаних вимого закону.
Зокрема, місцевий суд, правильно встановивши фактичні обставини даного кримінального провадження, не надав їм належної оцінки при призначенні основного покарання обвинуваченому.
Так, призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке за класифікацією ст. 12 КК, є тяжким злочином, обставини вчинення цього правопорушення і дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, загалом характеризується позитивно.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо віднесення до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування шкоди заподіяної потерпілій - 10 000 доларів США на відшкодування завданої моральної шкоди та 191 456,73 грн. відшкодування понесених матеріальних витрат.
Окрім того, апеляційний суд ураховує думку потерпілої ОСОБА_5 , яка під час апеляційного розгляду підтримала апеляційну скаргу сторони захисту та просила пом'якшити ОСОБА_7 покарання, призначене місцевим судом, вважаючи його надто суворим.
Так, вимоги ч.1 ст. 69 КК (в редакції, яка діяла на час вчинення злочину) встановлюють, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
На переконання колегії суддів, сукупність вище зазначених обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та дає підстави для призначення йому основного покарання із застосування положень ст. 69 КК - нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 286 КК, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Водночас, наявність обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, свідчить про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів лише в умовах ізоляції та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а тому апеляційні вимоги сторони захисту про звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК задоволенню не підлягають.
Окрім того, колегія суддів вважає слушними доводи представника страхової компанії щодо розміру стягнутої зі страховика на користь потерпілої моральної шкоди.
Так, відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Отже належна сума страхованого компенсації - відшкодування моральної шкоди цивільним відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» потерпілій ОСОБА_5 повинна розраховуватись від страхової виплати за шкоду, заподіяної здоров'ю потерпілої, а саме від 115 200 грн. матеріальної шкоди як відшкодування за встановлення інвалідності та 2513,83 грн. витрат на лікування, та становить 5885,70 грн.
Крім того, місцевим судом було помилково стягнуто з обвинуваченого та цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» судовий збір за розглянутий цивільний позов у кримінальному провадженні.
Зокрема, згідно правого висновку Об'єднаної палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 187/291/ 17 при вирішенні у межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається, адже таке стягнення суперечить закріпленим у ст. 2, 7, 9 КПК завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч. 5 ст. 128, ст. 118, 119, 370 цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених указаним Кодексом.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у главі 8 КПК чітко врегульовано питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Вичерпний перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК. Зокрема, законодавець визначив такі види процесуальних витрат, які складаються: з витрат на правову допомогу; з витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; з витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; з витрат, пов'язаних зі зберіганням і пересиланням речей і документів. Отже, судовий збір до вказаних витрат не належить. Більш того, відповідно до ст. 119 КПК у певному випадку, передбаченому цією статтею, суд вправі звільнити обвинуваченого від сплати навіть визначених у законі процесуальних витрат.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для «доповнення обґрунтування вироку щодо змісту та розміру розглянутих судом першої інстанції позовних вимог», про що просить в апеляційній скарзі представник страхової компанії.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок, в силу вимог ст. 408 КПК, - зміні в частині призначеного покарання, а також вирішення цивільного позову потерпілої, оскільки це не погіршує становище обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» - адвоката ОСОБА_10 та захисника-адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_7 змінити.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керуват транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_5 5885 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 70 коп. моральної шкоди.
Виключити з резолютивної частини вироку рішення щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_7 на користь держави судового збору.
В решті вирок місцевого суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 - в той самий строк з дня отримання ним копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3