Справа № 549/342/23 Номер провадження 33/814/439/24Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С. І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
20 травня 2024 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
За участю секретаря Дороженка Р.Г.,
Захисника - адвоката Грущанського В.О.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами захисника Грущанського Владислава Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на постанову судді Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року,
Постановою судді Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору.
Згідно з постановою судді, 11.10.2023 року, в с. Чорнухи по вул. Мележика, 12, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку із застосуванням технічного приладу Алкотест Драгер 6810, під запис на нагрудну камеру. Таким чином ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 та захисник Грущанський В.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову, а матеріали справи направити на розгляд суду першої інстанції. В разі відмови направлення справи до місцевого суду, скасувати постанову та закрити провадження, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Зокрема вказують на допущені процесуальні порушення судом першої інстанції, який розглянув справу без участі правопорушника, не досліджував долучені відеозаписи, не провів стадію судових дебатів, відмовив в допиті працівника поліції, що складав протокол.
Також звертають увагу про безпідставність та необґрунтованість зупинки транспортного засобу та неналежність як доказу долученого відеозапису, з огляду на не зазначення назви технічного запису, на який здійснювалася відеофіксація, його номеру, серії.
Окрім того захисником були надані додаткові пояснення про те, що ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, на момент зупинення керованого ним автомобіля здійснював несення військової служби, а отже мав нести адміністративну відповідальність відповідно до глави 13-Б КУпАП, а протокол відносно нього мав складатися не поліцейським, а командиром військової частини чи іншою уповноваженою особою. Вважає, що на ОСОБА_1 як на військовослужбовця мають розповсюджуватися положення статті 172-20 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, приходжу до наступного висновку.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Висновки судді суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Зокрема такими доказами в даній справі є:
протокол про адміністративне правопорушення серія ДПР 18 №245820 від 11.10.2023 за ч. 1 ст.130 КУпАП щодо керування ОСОБА_1 ТЗ в стані алкогольного сп'яніння, з зазначенням щодо передачі керування авто ОСОБА_2 ,
роздруківка з алкотестера Драгер, щодо проходження огляду ОСОБА_1 станом на 11.10.2023 о 23:50 год., з результатом 0,47 проміле,
акт огляду на стан сп'яніння з особистим підписом ОСОБА_1 щодо згоди з результатом огляду,
направлення на огляд водія транспортного засобу до медичного закладу,
записи з бодікамери працівника поліції та відеореєстратора службового авто.
Вказані доказами, які містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення не були спростовані в суді апеляційної інстанції захисником.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не доводять факт відсутності в діях притягнутого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції.
Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вже зазначено вище адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП настає вразі якщо особа керувала транспортним засобом в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння.
З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається наздоганяння службовим поліцейським автомобілем з проблисковими маячками автомобіля ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_1 , після зупинки якого на подвір'ї з нього виходить особа в цивільному одязі, прізвище якої було встановлено як ОСОБА_1 .
При спілкуванні з водієм поліцейський з'ясовує в останнього причини ігнорування вимоги про зупинку, на що ОСОБА_1 відповідає, що не побачив таку вимогу.
На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння водій погодився пройти огляд на місці зупинки.
Після продуття алкотестеру результат виявився - 0.47 проміле, з результатом якого ОСОБА_1 був згоден, поставивши власний підпис в акті огляду. Жодних заперечень щодо проведення процедури огляду чи його результату водій не висловлював, письмових пояснень не надавав.
Позитивний результат огляду на стан алкогольного сп'яніння став підставою для складання поліцейським протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Твердження апелянта про порушення права на захист, що є безумовною підставою для скасування постанови не ґрунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 уклав договір на правову допомогу з захисником ОСОБА_3 , який діючи в інтересах свого підзахисного, заявляв процесуальні клопотання. Зокрема, клопотання про зупинення провадження у справі, проведення судового засідання в режимі відеоконференції, надавав докази по справі, приймав участь в судовому засіданні.
Стосовно доводів скарги про безпідставність зупинки керованого ОСОБА_1 автомобіля, апеляційний суд не приймає їх до уваги, враховуючи, що останні спростовуються матеріалами справи. Так, з приєднаних відеозаписів вбачається, що в ході спілкування працівника поліції з водієм останньому роз'яснюються підстави зупинки транспортного засобу внаслідок не виконання вимог поліцейського про зупинку, що спричинило наздоганяння автомобіля та не суперечить положеннями ст. 35 ЗУ «Про поліцію».
Не заслуговують на увагу доводи скарг стосовно не зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення назви технічного засобу, його номеру та серії, на якій здійснювалась відеофіксація правопорушення, оскільки це передбачено лише в разі складання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, а не при складанні протоколу про адмінправопорушення, розгляд якого здійснюється судом.
Також захисником ОСОБА_3 наголошувалась відсутність у працівників поліції правових підстав для огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та відповідно складання адміністративного протоколу з огляду на те, що останній є військовослужбовцем і на нього розповсюджуються норми ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, з приводу чого апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В ході апеляційного розгляду захисником було надано суду військовий квиток, довідку про перебування ОСОБА_1 на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідь на запит стосовно не перебування старшого солдата ОСОБА_1 у відпустці 11.10.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Тобто, правопорушення вчинене військовослужбовцем тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою 13-Б (військові адміністративні правопорушення) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, протокол про військове адміністративне правопорушення складається уповноваженою особою - командиром (начальником) військової частини, командиром підрозділу, який уповноважений на те командиром (начальником) військової частини; уповноваженою посадовою особою органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків) протягом 3-х діб з моменту встановлення даних, які підтверджують факт вчинення військовослужбовцем такого правопорушення.
В даному випадку, з протоколу про адміністративне правопорушення та приєднаних до справи відеозаписів вбачається, що зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 була здійснена в нічний час доби - о 23:43 год., при цьому водій перебував у цивільній формі.
Посилання захисника, що ОСОБА_1 як військовослужбовець станом на 23 год.43 хв. 11.10.2023 перебував на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_3 - не доведені належними доказами, оскільки проходження служби в місцевому ТЦК та СП пов'язано з робочим днем, тобто виконання обов'язку військової служби здійснюється особою в певний проміжок робочого часу, але в даному випадку час скоєння правопорушення - близько опівночі, тобто за межами робочого часу.
З огляду на відсутність доказів щодо виконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби в нічний час в РТЦК та СП, по справі відсутні підстави для застосування положень глави 13-б КУпАП «Військові адміністративні правопорушення» про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами.
Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційні скарги захисника Грущанського В.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Обідіна