Справа № 551/941/16-к Номер провадження 11-кп/814/1036/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
16 травня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013180040002122 за апеляційною скаргою представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року,
Цією ухвалою клопотання захисника - адвоката ОСОБА_9 задоволено та
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова-Чернещина Сахновщинського району Харківської області, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України не судимого,
на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КК України, а кримінальне провадження № 12013180040002122 закрито у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.
Відповідно до обвинувального акта досудовим розслідуванням встановлено, що 12 травня 2013 року близько 01.00 години біля території кафе - бару «Реп'яшок» розташованого в АДРЕСА_1 між жителями с. Михайлики, а саме ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з одного боку та жителями Шишацького району, а саме ОСОБА_10 -огли, ОСОБА_15 -огли, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 з іншого боку виникла сварка, яка переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_10 - огли на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні у наслідки і бажаючи їх настання наніс один удар правою рукою, в якій знаходився ріжковий ключ в область правого ока ОСОБА_11 .
В результаті нанесеного удару ОСОБА_10 - огли спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно - лицьової травми, уламкового перелому нижньої стінки правої орбіти зі зміщенням уламків в порожнину правої верхньо - щелепної пазухи, гематосинусу справа (кров в верхньо - щелепній пазусі), проникне обширне поранення склери правого ока з випадінням внутрішніх оболонок ока, тотальний гемофтальм, гефема та підшкірна емфізема повік правого ока зі зміщенням очного яблука, зниження гостроти зору з 1,0 до 00,00 енуклеацією (видаленням) правого очного яблука; закрита черепно - мозкова травма - забій головного мозку легкого ступеню- які по ступеню тяжкості можуть бути оцінені лише в своїй сукупності, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію стійкості втрати загальної працездатності більше однієї третини та складає 65% (шістдесят п'ять відсотків).
Своїми вказаними умисними діями, які виразились в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило втрату правого ока поєднане з втратою загальної працездатності більше однієї третини у ОСОБА_11 , ОСОБА_10 - огли вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КК України.
Звільняючи ОСОБА_10 -огли від кримінальної відповідальності суд зазначив, що на час розгляду справи закінчився строк притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ст. 49 КК України та захисник звернувся з клопотанням про закриття кримінального провадження.
ОСОБА_10 -огли був у розшуку з 25.04.2023 по 27.04.2023 та встановлено, що ОСОБА_10 -огли перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради. Тому зупинення провадження у зв'язку з розшуком само по собі не свідчить про ухилення обвинуваченого від суду.
При цьому вказує, що строк, передбачений ст. 49 КК України закінчився та ОСОБА_10 -огли просить задовольнити клопотання захисника про закриття кримінального провадження щодо нього.
Не погоджуючись з рішенням суду представник потерпілого подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд неправильно рахував строк. Не враховано, що у разі ухилення від суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після сплину диференційованого строку, передбаченого ч.1 ст. 49 КК України подовженого на період ухилення, тобто відповідно до загальних строків, встановлених ч.2 ст. 49 КК України через 15 років з моменту вчинення злочинів і 5 років з моменту вчинення проступку, подовженого на час ухилення.
Інші учасники судового розгляду ухвалу не оскаржили.
Заслухавши доповідача, представників потерпілого в підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За правилами ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Як вбачається зі змісту положень ст.49 КК України та ч.3 ст.285 КПК України, за наявності підстав та умов, передбачених ст.49 КК України та за наявності згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності саме з підстав закінчення строків давності - звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_10 обвинувачується за ч.1 ст. 121 КК України, тобто, відповідно до положень ст.12 КК України (на час вчинення кримінального правопорушення), у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років позбавлення волі.
За правилами п.4 ч.1 ст.49 КК України (на час вчинення злочину), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули десять років у разі вчинення тяжкого злочину.
Як встановлено судом ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину 12 травня 2013 року.
Таким чином, на момент розгляду справи в суді першої інстанції щодо ОСОБА_10 -огли, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за висунутим йому обвинуваченням закінчилися, що є підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України.
Крім цього, судом було встановлено, що 25 квітня 2023 року задоволено клопотання прокурора та обвинуваченого ОСОБА_10 -огли оголошено у розшук у зв'язку з не встановленням його місцезнаходження. 28 квітня 2023 року на адресу місцевого суду надійшло повідомлення Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про те, що 27.04.2023 оперативно-розшукову справу щодо ОСОБА_10 -огли закрито, так як останній перебуває на стаціонарному лікуванні у КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради». Відповідно до інформації КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» ОСОБА_10 -огли перебував на стаціонарному лікуванні з 25 квітня 2023 року по 05 травня 2023 року. 10 травня 2023 року відновлено провадження у справі.
Необхідно зазначити, що визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.
Частиною 1 статті 49 КК України встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.
Частина 2 зазначеної статті передбачає, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до рішень Верховного Суду закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов'язує зупинення строків давності не з постановами чи ухвалами про зупинення слідства, судового розгляду, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства чи/або суду.
Верховний Суд наголошує, що під ухиленням від слідства чи/або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. Нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо.
Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.
Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що винну особу встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
Верховний Суд також зазначив, що, відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Частина 1 статті 335 КПК України передбачає розшук обвинуваченого у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду.
Причому підстава для оголошення розшуку «місцезнаходження невідоме» може мати місце як у випадку, якщо особа ухиляється від слідства чи/або суду, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.
Саме тому зупинення розгляду у зв'язку з розшуком обвинуваченого саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства та/або суду.
Крім того, колегія суддів підкреслює, що для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов'язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від суду.
Проте матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_10 -огли будь-яких дій, спрямованих на ухилення від суду. Натомість судом було встановлено, що на час зупинення розгляду справи у зв'язку з розшуком, обвинувачений перебував на стаціонарному лікуванні, що не підтверджує ухилення від суду.
З огляду на вказане суд дійшов правильного висновку та у своєму рішенні застосував диференційовані строки давності.
Більше того, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2023 року (справа № 735/1121/20), уразі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закінчення на час постановлення рішення строків, передбачених п.4 ч.1 ст. 49 КК України.
Крім цього, під час судового розгляду обвинувачений надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.49 КК України, що відповідно до положень ч.3 ст.285 КПК України є умовою звільнення від кримінальної відповідальності.
Тому суд, у відповідності до вимог ст.288 КПК України, правильно звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження із підстав визначених п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
З огляду на вказане підстав для зміни чи скасування ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 404, 407, 419КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4