Справа № 529/1318/23 Номер провадження 11-кп/814/1343/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
15 травня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12023170440000239 за апеляційною скаргою прокурора Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 25 січня 2024 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, вдівець, пенсіонер, несудимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.4 ст.246 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 :
- на користь Диканської селищної ради майнову шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в розмірі 132467,91 грн;
- на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 14037,68 грн.
На підставі ст.96-1 та ст.96-2 КК України конфісковано у власність держави бензопилу «Sadko-GCS 560Е».
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 11 березня 2023 року, близько 15 год. 30 хв., в порушення вимог ст.69 Лісового кодексу України, без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів, з корисливих мотивів, незаконно, не маючи лісорубного або лісового квитка, за допомогою заздалегідь заготовленого та прилаштованого знаряддя злочину, необхідного для здійснення зрубу стовбурів дерев та їх розпилу, а саме бензопили «Sadko-GCS 560Е», здійснив незаконну порубку одного сироростучого дерева породи дуб, в діаметрі біля шийки кореня 34,4 см та одного сухостійного дерева породи клен, в діаметрі біля шийки кореня 16,58 см, у лісі на території об'єкту природно-заповідного фонду, чим заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 132467,91 грн, що у шістдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та згідно з п.2 примітки до ст.246 КК України є тяжкими наслідками.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і ухвалити новий вирок, яким відповідно до ст.96-1, ст.96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та безоплатно вилучити у власність держави автомобіль «ВАЗ-11193», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 .
Крім того, просить залишити в силі накладений згідно з ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2023 року арешт на квартиру АДРЕСА_2 та на земельну ділянку з кадастровим номером 5321055100:30:006:0513 площею 0,15 га.
При цьому зазначає, що на місце вчинення злочину ОСОБА_8 прибув на належному йому автомобілі, на якому в подальшому планував перевозити частину незаконно зрубаних дерев, тобто використав його як засіб вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з цим стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст.96-1 та ст.96-2 КК України щодо автомобіля.
Також вважає, що судом неправильно застосовано положення ч.4 ст.174 КПК України щодо скасування накладеного ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2023 року арешту на належну обвинуваченому квартиру та земельну ділянку, оскільки положеннями цієї норми Закону передбачено можливість скасування арешту майна у випадку залишення цивільного позову без розгляду або відмови у його задоволенні.
Разом з тим наголошує, що оскаржуваним вироком суду задоволено цивільний позов прокурора про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на суму 132467,91 грн.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які погодилися з вироком суду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин і кваліфікація його дій за ч.4 ст.246 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються.
Покарання обвинуваченому призначене у відповідності до вимог ч.2 ст.65, ст.50, ст.75 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даним про особу, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і є справедливим.
Доводи прокурора про необхідність застосування спеціальної конфіскації до автомобіля «ВАЗ-11193», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , є непереконливими.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого обов'язково зазначається рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.
Згідно п.1 ч.9 ст.100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Відповідно до статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Як вбачається з викладеного в обвинувальному акті обвинувачення, а також відповідно до встановлених судом обставин, ОСОБА_8 вчинив злочин за допомогою заздалегідь заготовленого та прилаштованого знаряддя злочину, необхідного для здійснення зрубу стовбурів дерев та їх розпилу, а саме бензопили «Sadko-GCS 560Е».
Тому суд першої інстанції, у відповідності до приписів ст.96-1 та ст.96-2 КК України, правильно застосував спеціальну конфіскацію до бензопили «Sadko-GCS 560Е».
Разом з тим, вироком суду не встановлено, що ОСОБА_8 використав автомобіль «ВАЗ-11193», реєстраційний номер НОМЕР_1 , як засіб чи знаряддя вчинення злочину. Відсутня вказівка про це і в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення ОСОБА_8 .
Більше того, ОСОБА_8 не обвинувачується у незаконному перевезенні лісу.
Конвенцією, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає визначених законом підстав для застосування спеціальної конфіскації до належного обвинуваченому автомобіля «ВАЗ-11193», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Непереконливими є і доводи прокурора про необхідність накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та на земельну ділянку з кадастровим номером 5321055100:30:006:0513 площею 0,15 га з метою забезпечення цивільного позову.
Так, відповідно до ч.8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Вироком суду задоволено цивільний позов прокурора та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь Диканської селищної ради майнову шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в розмірі 132467,91 грн.
Прокурором не надано доказів на підтвердження вартості квартири АДРЕСА_2 та земельної ділянки з кадастровим номером 5321055100:30:006:0513 площею 0,15 га.
Не зазначено вартості цього майна і в ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2023 року, якою був накладений арешт.
Водночас, колегія суддів вважає, що вартість квартири в обласному центрі та земельної ділянки значно перевищує розмір задоволеного цивільного позову.Тому при накладенні арешту на зазначене майно обвинуваченого будуть порушені вимоги розумності та співрозмірності обмеження права власності.
Крім того, апеляційна скарга прокурора не містить доводів щодо наявності ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України,а саме можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження вказаного майна.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для накладення арешту на вказане майно обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Диканського районного суду Полтавської області від 25 січня 2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4