Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16489/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
13 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю:
захисника: ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_10 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2024 року,-
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2024 року у задоволенні клопотання захисника про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - відмовлено.
В ухвалі суду зазначено, що враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_10 , який раніше судимий за вчинення особливо тяжких злочинів (умисне вбивство за п.6 ч.2 ст. 115 КК України, та незаконне заволодіння транспортним засобом ч.3 ст. 289 КК України), вчинив новий злочин (ст.391 КК України) під час відбуття покарання в місцях позбавлення волі за попереднім вироком, що в свою чергу негативно характеризує його під час відбуття покарання протягом більшого періоду перебування в установі, а наявні заохочення та період їх отримання не підтверджують такий рівень та стадію виправлення засудженого, який би відповідав на даному етапі доцільності заміни більш м'якого покарання у виді виправних робіт.
Таким чином, суд вважав, що засуджений не довів свого виправлення для заміни покарання на виправні роботи у зв'язку із чим, у задоволенні заяви адвоката відмовив.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , в інтересах засудженого ОСОБА_10 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, замінивши невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи.
Вважає, що ухвала постановлена з порушенням та неправильним застосуванням кримінального закону, вимог кримінально-виконавчого кодексу України.
Зазначає, що судом не наведено жодного доказу того, що засуджений не став на шлях виправлення. В період з 2019 по даний час засуджений не допускав порушень режиму, тобто він переосмислив свою поведінку і став на шлях виправлення, після засудження за ст.391 КК України.
Звертає увагу, що суд безпідставно посилається на попередній вирок та на стягнення, які допускав засуджений, відбуваючи покарання в ДУ «Диканівська виправна колонія №12», оскільки не може відповідно до закону бути подвійне покарання, адже за негативну поведінку та порушення режиму ОСОБА_10 засуджено за ст.391 КК України і стягнення, які були накладені до цього вироку ним і поглинуті.
Посилається на те, що прибувши до ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» ОСОБА_11 переосмислив свою поведінку та став на шлях виправлення, що було зазначено в ухвалі Житомирського апеляційного суду 30.11.2023 при розгляді питання щодо умовно - дострокового звільнення засудженого. Протягом двох років засуджений не мав заохочень, але стягнень також не допускав, що свідчить про позитивні зміни в його житті внаслідок сумлінної поведінки.
Зазначає, що згідно характеристики на засудженого, останній з травня 2019 відбуває покарання в ДУ "Житомирська установа виконання покарань (№8). Працевлаштований робітником майстерні установи та приймає участь в проведенні робіт з покращення побутових умов в установі. До своїх обов'язків ставиться добре. Дотримується правомірних і ввічливих взаємовідносин з представниками адміністрації, вимоги згідно правил внутрішнього розпорядку виконує. На заходи виховного та профілактичного впливу реагує, належні висновки робить вчасно.
Згідно оцінки ризику вчинення повторно кримінального правопорушення засуджений ОСОБА_10 набрав 166 балів, що відповідає середньому рівню ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. Даний рівень оцінки ризиків в поєднанні з іншими вагомими аргументами, а це тісні соціальні зв'язки: одружений, має сина, за характером спокійний, врівноважений дають підстави стверджувати, що ОСОБА_10 , на думку захисника, твердо став на шлях виправлення.
Звертає увагу, що в 2022 та 2023 роках засудженого було 4 рази заохочено. Незважаючи на те, що апеляційним судом 30.11.2023 йому відмовлено в умовно-достроковому звільненні засуджений продовжує вести себе належним чином, дотримується встановлених правил, працює і як наслідок 29 грудня 2023 року йому знову оголошено заохочення, що свідчить про виправлення ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_10 засуджений 05.01.2017 Оболонським районним судом м. Києва за п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289, ч.1 ст.70 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2018 роз'яснено вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05.01.2017, на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 09.10.2013 по 05.01.2017, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.12.2018 на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 06.01.2017 по 20.09.2017, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.02.2019 ОСОБА_10 засуджено за ст. 391 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 05.01.2017 та остаточно призначене покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок набрав законної сили 15.03.2019.
Початок строку: 12.02.2019.
Кінець строку: 12.02.2025.
2/3 строку відбув: 12.02.2023.
Відповідно до матеріалів справи, з характеристики, затвердженої начальником ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8», вбачається, що засуджений ОСОБА_10 відбуває покарання з 27.05.2019.
За час попереднього ув'язнення та відбування покарання засуджений допустив 21 порушення вимог режиму тримання. Заохочень не мав. За період відбування покарання в ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» допустив одне порушення встановлених вимог режиму тримання, за що один раз притягувався до дисциплінарної відповідальності адміністрацією установи. Має чотири заохочення. Дотримується встановлених вимог режиму тримання та правил поведінки під контролем адміністрації установи. На даний час працевлаштований робітником на майстерні установи, приймає участь в проведенні робіт з покращення побутових умов в установі. До своїх обов'язків відноситься добре. Приймати участь в програмах диференційованого виховного впливу бажання не виявив. На профілактичних обліках не перебуває. За вироком суду вину визнав. Згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення засуджений ОСОБА_10 набрав 166 балів, що відповідає середньому рівню ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.
Згідно довідки про заохочення та стягнення, затвердженої старшим інспектором відділу соціально-виховної та психологічної роботи, засуджений ОСОБА_10 має чотири заохочення та двадцять одне стягнення (а.п.5-7).
Згідно витягу з наказу начальника ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8», засуджений ОСОБА_10 29.12.2023 отримав ще одне заохочення (а.п. 19).
Відповідно нотаріально завіреної заяви ОСОБА_12 , останній дає згоду на проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_12 (а.п. 21).
Згідно листа за №18/09 від 18.09.2023 року, виданого директором ТОВ «УКРБЕГПАК» встановлено, що підприємство гарантує працевлаштувати ОСОБА_10 , після звільнення з місць позбавлення волі, згідно рішення суду на посаду різника п/п матеріалів (а.п.23).
Відповідно до ч.3 ст.82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Наведене є обов'язковою передумовою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, поряд із передбаченими у ч.4 ст.82 КК України строками фактичного відбуття покарання засудженим.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Суд першої інстанції, розглянувши заяву захисника засудженого ОСОБА_10 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, цілком обґрунтовано відмовив у її задоволенні, оскільки дані про особу ОСОБА_10 не дозволяють зробити переконливий висновок про те, що засуджений став на шлях виправлення та не можуть слугувати підставою для застосування щодо останнього положень ст.82 КК України. З таким рішенням погоджується і апеляційний суд.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що для застосування щодо засудженого положень ст.82 КК України необхідно враховувати його поведінку за весь період відбування покарання.
Так, засуджений ОСОБА_10 за час попереднього ув'язнення та відбування покарання допустив 21 порушення вимог режиму тримання, в період з 2014 по 2018 порушував режим тримання, за що накладено 19 стягнень. Заохочень не мав.
В ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» ОСОБА_10 відбуває покарання з 27.05.2019 року.
Також за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарання та за порушення вимог режиму відбування покарання вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.02.2019 Попова засуджено за ст.391, 71 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Після винесення вироку ОСОБА_10 продовжив допускати порушення режиму тримання, за що 15.03.2019 року та 16.10.2019 року були двічі накладені на нього стягнення.
З 2019 року по 2022 рік ОСОБА_10 не мав будь-яких порушень або заохочень. В 2022р отримав два заохочення і в 2023 році - 3 заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці.
Також відповідно до характеристики засуджений відмовився брати участь в програмах диференційованого виховного впливу, що вказує на недосягнення мети покарання та не доведення засудженим факту, що він вже твердо став на шлях виправлення.
Крім того, на думку колегії суддів заміна засудженому ОСОБА_10 невідбутої частини покарання більш м'яким, навіть з урахуванням доводів, які зазначені в апеляційній скарзі захисника є передчасною.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що процес виправлення та перевиховання засудженого має бути стабільним та послідовним, однак з ОСОБА_10 цього не спостерігається, оскільки як вбачається з матеріалів справи поведінка останнього суттєво покращилася лише під час перебування у ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» лише в 2022, де засуджений отримав два заохочення та в 2023 отримав 3 заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, де засуджений перебуває тривалий період часу з 27.05.2019 і до сьогодні.
У свою чергу матеріали особової справи не містять жодних відомостей про сумлінну поведінку та ставлення до праці в період з 2019 по 2022 р.
ОСОБА_10 раніше судимий за вчинення особливо тяжких злочинів, вчинив новий злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі за попереднім вироком, що свідчить про необхідність більш ретельної перевірки даних про особу засудженого при з'ясуванні питання чи засуджений став на шлях виправлення.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_9 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Крім того, на адресу Житомирського апеляційного суду від 01.05.2024 року надійшло повідомлення Богунського районного відділу філії ДУ «Центру пробації», згідно якого на підставі ст.82 КК України 17.04.2024 ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» до Богунського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області було надіслано запит щодо можливості працевлаштування засудженого ОСОБА_13 після звільнення. За даним фактом проводиться перевірка.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 10.01.2024 щодо ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді: