Справа № 161/4840/24
Провадження № 2/161/2127/24
16 травня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участі секретаря судового засідання Октисюк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
12 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сидорук Ольга Василівна звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та аліментів на утримання дружини.
Ухвалою від 16 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) залишено без розгляду.
Позовні вимоги в частині стягнення аліментів на неповнолітніх дітей представник позивача обґрунтовує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 жовтня 2012 року, про що складено актовий запис № 1335 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 . Від даного шлюбу у сторін народилось троє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що з лютого 2023 року сторони проживають окремо,оскільки відповідач ОСОБА_2 виїхав закордон. Як стало відомо позивачу,зі слів відповідача, останній виїхав в Словацьку республіку,де працевлаштувався та отримує заробітну плату, однак достовірно його місце працевлаштування та проживання, позивачу невідоме. Діти проживають з матір'ю в Україні, проте всі обов'язки щодо утримання та виховання дітей позивач здійснює самостійно. При цьому, неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є тяжко хворою дитиною. що підтверджується консультативним висновком комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західний спеціалізований дитячий медичний центр» Клініка дитячої онкології та ТКМ. У зв'язку із вказаними обставинами, позивач була змушена оформити додаткову неоплачувану відпустку по догляду за дитиною у комунальному закладі загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 5 Луцької міської ради», де працює вчителем англійської мови та повністю присвятити весь свій час дитині. Відтак ОСОБА_1 втратила можливість заробляти грошові кошти та оплачувати витрати на утримання дітей. Усі намагання домовитись з батьком про необхідність сплати аліментів на утримання дітей чи надання матеріальної допомоги залишились марними. Опинившись в скрутному матеріальному становищі, позивач була змушена оформити кредит для покриття необхідних потреб на утримання дітей. однак кредитних коштів на прожиття та утримання трьох дітей катастрофічно не вистачає для організації їх розвитку, повноцінного харчування та забезпечення повсякденними речами. У серпні 2023 року позивач отримала від відповідача на картковий рахунок грошові кошти в розмірі 30 000 грн. на утримання спільних дітей. З того часу відповідач жодних грошових коштів на утримання дітей не надає, чим ухиляється від покладених на нього батьківських обов'язків. Враховуючи, що відповідач є працездатним, та виходячи з принципів справедливості,розумності, останній спроможний сплачувати аліменти на утримання спільних неповнолітніх дітей. Орієнтовний розмір заробітної плати,яку отримує відповідач становить 2-3 тисяч Євро.
З огляду на наведене, представник позивача просить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Ухвалою від 14 березня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
17 квітня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Парфенюка А.С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з нього на утримання неповнолітніх дітей аліментів у розмірі частин всіх видів його заробітку (доходу) не визнає. Вказує, що у відповідача відсутній постійний заробіток (дохід), на утриманні відповідача перебуває непрацездатний батько. Також зазначає, що твердження позивача про рівень доходу відповідача у розмірі 2-3 тисяч євро не підтверджено жодним доказом. У прохальній частині відзиву просить в позовних вимогах відмовити частково.
16 травня 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги в частині стягнення аліментів на неповнолітніх дітей підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату,час, місце розгляду справи його представник ОСОБА_6 , про що в матеріалах справи наявна розписка про повідомлення останнього про розгляд справи на 16.05.2024 року,о 12:20 год.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,які беруть участь у справі,мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження,наявних в матеріалах справи( а.с.13-15).
Також встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , проживають разом з матір'ю, яка здійснює їх виховання, догляд та матеріальне утримання. Відповідач (батько дітей) проживає окремо.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У відповідності до ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років -3196 гривень.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
За будь-яких умов розмір аліментів на одну дитину не повинен бути меншим, ніж 50% від встановленого державою мінімуму.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ч. 1 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У частині 8 статті 7 СК України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Крім того, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Таким чином, обов'язок батьків щодо утримання дитини, гарантії забезпечення належного рівня її розвитку, незалежно від того чи перебувають батьки у зареєстрованому шлюбі, проживають разом чи окремо від дитини, мінімальний розмір на утримання дитини встановлені законодавством України.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Позивач, наполягає на примусовому стягненні аліментів, таким чином, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про участь в утриманні неповнолітніх дітей, позивач має право на звернення до суду із вимогою про стягнення аліментів.
Частинами 1, 2 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до частини 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживають діти, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
При визначенні способу стягнення аліментів суд погоджується з обраним позивачем способом стягнення аліментів та вважає, що він повинен бути визначений у частці від всіх видів заробітку (доходу) відповідача,за вибором позивача.
Суд враховує аргументи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву, але такі обставини не звільняють його від обов'язку утримувати своїх неповнолітніх дітей на рівні, необхідному для їх гармонійного розвитку.
Оцінюючи обставини справи в сукупності з нормами закону, що регулює спірні правовідносини, беручи до уваги, що діти сторін є неповнолітніми, а відтак обов'язок батьків по їх утриманню до досягнення повноліття є абсолютним, з досліджених письмових доказів суд позбавлений можливості перевірити матеріальне становище відповідача, оскільки останній документально не підтвердив види та розмір своїх доходів, разом з тим,можливість відповідача як батька дітей таку допомогу надавати є доведеною, оскільки він є фізично здоровою особою працездатного віку, водночас, враховуючи, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що не заперечує щодо часткового задоволення позову, що свідчить про бажання відповідача брати участь в утриманні своїх дітей, що свідчить про його готовність утримувати дітей та надавати фінансову допомогу позивачу на утримання спільного сина та доньок, з урахуванням принципів розумності та справедливості, дослідивши докази, долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання дітей у частці від доходу відповідача в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, які підлягають стягненню починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення дітьми повноліття.
Поняття «мінімум» визначає крайню межу, а ч.2ст. 182 СК України зобов'язує встановити розмір аліментів необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Прожитковий мінімум це показник, який використовується у розрахунках різних соціальних виплат, наприклад аліментів, але суд при цьому може керуватися даною сумою тільки визначаючі мінімальний розмір аліментів.Та у разі можливості батька забезпечити належне утримання дитини, батьком якої він є, останній в силу приписів статті 180 СК України повинен вживати всіх заходів для забезпечення свого обов'язку щодо необхідного та достатнього забезпечення гармонійного розвитку дитини.
На думку суду, такий розмір аліментів з урахуванням принципу рівності обов'язку обох батьків по утриманню дітей забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів, а також їх дітей.
На думку суду такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, їх фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітніх дітей.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей є обґрунтованими та такими, що базуються на нормах чинного сімейного законодавства України.
Відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі та немає змогу сплачувати аліменти у затребуваному позивачі розмірі. Суд враховує аргументи відповідача про те, що він також несе витрати матеріального характеру на утримання непрацездатного батька, але такі обставини не звільняють його від обов'язку утримувати своїх неповнолітніх дітей в розмірі, необхідному для їх гармонійного розвитку та не спростовують обов'язку відповідача як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо утримання його неповнолітніх дітей.
Стягнення аліментів на утримання дітей, з другого з батьків, з ким діти не проживають, не має, та в розумінні закону не може бути способом необґрунтованого збагачення того з батьків з ким проживають діти та відповідно надмірним тягарем для другого з батьків, з ким діти не проживають (боржника у аліментних правовідносинах). Вказані кошти (аліменти) мають виключно цільовий характер та не можуть використовуватись на цілі, які не пов'язані з матеріальними потребами дітей.
При ухваленні рішення суд враховує, що закон визначає аліменти саме як кошти на утримання дитини, а тому встановивши значний розмір доходу відповідача, який може вимірюватись десятками, сотнями тисяч гривень, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і виходячи з цього визначати розмір частки доходів стягуваних з платника, яка при певних обставинах може фактично бути незначною, проте в грошовому еквіваленті абсолютно достатньою, розумною та справедливою.
Суд вважає за доцільне, ухвалюючи рішення у даній справі, роз'яснити сторонам право звернення до суду в подальшому із позовом про зміну (збільшення, зменшення) розміру аліментів, у випадках, передбачених ст.192 СК України.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов'язкового негайного виконання.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 1211, 20 грн. грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141, 226, 279,352,354,430 ЦПК України, ст. ст. 80, 84, 180-182, 184 СК України, Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно,але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 березня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Дата складання повного тексту рішення 21 травня 2024 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк