20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 761/11824/23
провадження № 61-6969ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Радевич Оксани Миколаївни, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; компенсації втрати частини доходів; відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:
визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ») від 01 квітня 2022 року № 389/ос про призупинення з 01 квітня 2022 року дії трудового договору укладеного з позивачкою;
стягнути з відповідача на користь позивачки середню заробітну плату за період з 01 квітня 2022 року до 26 вересня 2022 року в сумі 552 173,14 грн за час вимушеного прогулу; 46 906,55 грн - компенсації втрати частини доходів; у відшкодування моральної шкоди - 40 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 01 листопада 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 01 квітня 2022р. № 389/ос в частині призупинення дії трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 , як заступником директора філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».
Стягнено з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2022 року до 26 вересня 2022 року у розмірі 552 173,14 грн, без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів; 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2023 року залишено без змін. Апеляційну скаргу АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» задоволено частково, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року змінено.
Зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 з 36 000,00 грн до 12 000,00 грн.
У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» - адвоката Радевич О. М., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року.
У касаційній скарзі АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в задоволеній частині позову та заяви про ухвалення додаткового рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та заяві про ухвалення додаткового рішення.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є: визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення коштів у загальному розмірі 639 079,69 грн.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн), та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для заявника.
Однак, доводи про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» спростовується наявною судовою практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема відповідні висновки щодо застосування наведеної норми права сформульовано судом касаційної інстанції у постановах від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 521/9115/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 464/2944/22.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про виняткове значення цієї справи для заявника, оскільки наведено загальновідомі обставини та статистичні дані підприємства щодо кількості працівників з якими призупинено дію трудових договорів, що не є достатнім обґрунтуванням винятковості цієї справи для заявника .
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Радевич Оксани Миколаївни, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; компенсації втрати частини доходів; відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян