вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"16" травня 2024 р. Справа № 911/862/24
За заявою боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Суддя Лутак Т.В.
Секретар судового засідання Дідик Є.С.
Представники: згідно протоколу судового засідання
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із заявою б/н від 03.04.2024 (вх. № 496/24 від 03.04.2024) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, у заяві б/н від 03.04.2024 (вх. № 496/24 від 03.04.2024) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність міститься пропозиція боржника щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією та додано заяву арбітражного керуючого Вегери Андрія Анатолійовича № 02-01/2336 від 05.04.2024 (вх. № 4584/24 від 05.04.2024) про участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2024 заяву ОСОБА_1 б/н від 03.04.2024 (вх. № 496/24 від 03.04.2024) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам, викладеним у ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства та встановлено спосіб і строк для усунення виявлених недоліків вказаної заяви.
До Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 18.04.2024 (вх. № 5089/24 від 18.04.2024) про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2024 прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, проведення підготовчого засідання суду призначено на 16.05.2024, зобов'язано боржника - ОСОБА_1 надати суду: оригінали всіх доданих до заяви документів для огляду в судовому засіданні; письмові докази на підтвердження проживання за адресою АДРЕСА_1 »; докази на підтвердження відновлення загублених документів, що підтверджують право власності заявника на майно, здійснено виклик в судове засідання ОСОБА_1 , явку якого визнано обов'язковою.
До Господарського суду Київської області від представника боржника надійшло клопотання б/н від 29.04.2024 (вх. № 4621/24 від 30.04.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2024 заяву представника боржника - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича б/н від 29.04.2024 (вх. № 4621/24 від 30.04.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, вирішено проводити судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою функціоналу системи ЄСІТС.
До Господарського суду Київської області від ОСОБА_2 надійшли заперечення б/н від 14.05.2024 (вх. 5146/24 від 15.05.2024) на заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
До Господарського суду Київської області від боржника - ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 15.05.2024 (вх. № 5989/24 від 15.05.2024) про долучення доказів до матеріалів заяви, а саме: копії договору оренди приміщення від 15.05.2024 та копії витягу з Державного реєстру речових прав № 366909131 від 22.02.2024.
У судове засідання призначене на 16.05.2024 за допомогою відеоконференцзв'язку з'явився представник боржника - арбітражний керуючий Тарасов Сергій Олексійович, який повідомив суд, що поряд із ним знаходиться боржник особисто, у якого відсутня можливість бути присутнім у судовому засіданні в приміщенні суду та подати заяву про участь у справі за допомогою відеоконференцзв'язку у зв'язку з його скрутним матеріальним положенням.
Враховуючи, що чинним законодавством не передбачена можливість колективної участі у судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв'язку у спосіб, запропонований представником боржника, суд керуючись ст. 2 та ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе продовжити розгляд справи.
До початку розгляду судом заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд протокольною ухвалою залишив без розгляду заперечення ОСОБА_2 б/н від 14.05.2024 (вх. 5146/24 від 15.05.2024) на заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, як такі, що подані особою, яка не є учасником провадження у справі про неплатоспроможність.
Заслухавши представника боржника, перевіривши обставини, які визначені у заяві, та дослідивши надані до неї докази, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Процедура банкрутства (неплатоспроможності) щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Суд звертає увагу, що провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства, серед іншого, визначено, що:
- боржник - це юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
- грошове зобов'язання (борг) - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;
- неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;
- реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Загальний порядок відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та здійснення реструктуризації богів боржника врегульований розділами ІІ, ІІІ книги IV Кодексу України з процедур банкрутства.
Системний аналіз ст. 113, ч. 1 та ч. 2 ст. 116, ч. 1 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст, зокрема:
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (пункт 3);
- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна та копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно (пункти 4, 5);
- перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором (пункт 6);
- копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (пункт 7);
- декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (пункт 11);
- інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст. 115 цього Кодексу (пункт 14).
З урахуванням положень ч. 3 ст. 13, статей 74 -77 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) (ч. 4 ст. 116Кодексу України з процедур банкрутства).
У ч. 2 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що в плані реструктуризації боргів боржника зазначаються, зокрема: інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів тощо.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 3ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства ).
Поряд з цим, у силу ч. 5 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Отже, стадія відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - кредиторів.
За таких обставин, обов'язком заявника є надання суду достатніх та належних доказів існування підстав, передбачених ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а обов'язком суду є перевірка обґрунтованості поданої боржником заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та визначених ним підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
З матеріалів справи вбачається, що заява боржника б/н від 03.04.2024 (вх. № 496/24 від 03.04.2024) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обґрунтована наявністю підстав, визначених п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, яким передбачено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Отже, у п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено таку підставу для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність як загроза неплатоспроможності.
Зі змісту положень Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що загроза неплатоспроможності - це якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:
(1) існування у боржника, щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав; цей строк визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками, який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами (строк виконання яких настав) ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому, для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, Кодекс України з процедур банкрутства не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийнятого судового рішення та/або виданого виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та за якими відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що боржник вправі звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі загрози його неплатоспроможності, яка починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із фактом перевищення в той самий момент сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Суд звертає увагу, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію і підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань або потенційну можливість такого невиконання.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду. За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Щодо допустимих та належних доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які є необхідними та достатніми для підтвердження і встановлення судом іншої обов'язкової складової ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а саме факту перевищення сумарного розміру зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника, суд зазначає про необхідність врахування та дослідження доказів/документів, що перелічені в ч. 3 ст. 116 Кодексу з процедур банкрутства, яка визначає документи/докази, що додаються до заяви боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Отже, суд під час розгляду заяви боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, яка подана у порядку п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, зобов'язаний перевірити додані до заяви документи на предмет їх відповідності вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та іншим нормативно-правовим актам з метою встановлення на підставі належних і допустимих доказів обставин того, чи дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).
На підтвердження вказаних у заяві та передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником до суду надано судові рішення, якими стягнуто з нього на користь кредиторів 3 174 908, 98 грн, а також постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цих судових рішень, а саме:
- рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2023 у справі №369/3956/23, яким стягнуто із заявника аванс у розмірі 344 400,00грн, 3% річних у розмірі 30 996,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 146 025,60 грн та судові витрати у розмірі 13 351,02 грн;
- рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2023 у справі №369/12016/23, яким стягнуто із заявника грошові кошти у розмірі 359 000,00 грн 3% річних у розмірі 38 985,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 182 336,01 грн та судові витрати у розмірі 4 642,58 грн;
- рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.11.2023 у справі №369/3898/23, яким стягнуто із заявника 1 006 423,00 грн боргу, 3% річних у розмірі 24 236,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 30 294,13 грн та 10 902,31 грн судових витрат;
- рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2023 у справі №369/2331/23, яким стягнуто із заявника аванс у розмірі 436 445,53 грн та судові витрати у розмірі 4 364,45грн;
- рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.10.2023 у справі №369/3269/23, яким стягнуто із заявника 538 200,00 грн основного боргу та судові витрати у розмірі 4 305,60 грн;
- постанову про відкриття виконавчого провадження №73503733 від 04.12.2023 за виконавчим листом № 369/3269/23 від 22.11.2023;
- постанову про відкриття виконавчого провадження №73639584 від 19.12.2023 за виконавчим листом № 369/3898/23 від 19.12.2023;
- постанову про відкриття виконавчого провадження №73971519 від 24.01.2024 за виконавчим листом № 369/12016/23 від 10.01.2024;
- постанову про відкриття виконавчого провадження №74042449 від 15.02.2024 за виконавчим листом № 369/2331/23 від 24.01.2024;
- постанову про відкриття виконавчого провадження №74341925 від 04.03.2024 за виконавчим листом № 369/3956/23 від 02.02.2024.
Інших документально підтверджених відомостей, в тому числі щодо зазначеного боржником розміру заборгованості перед кредиторами, а саме у сумі 20 186 919,51 грн, суду не надано, як і не надано довідок про хід наявних виконавчих проваджень з метою можливості встановлення вчинених виконавцем заходів під час здійснення виконавчих проваджень та визначення розміру грошових зобов'язань боржника на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Разом з тим, з матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вбачається, що у власності боржника перебуває значна частина нерухомого та рухомого майна, зокрема 6 (шість) земельних ділянок, 34 (тридцять чотири) квартири, 5 (п'ять) нежитлових приміщень та автомобіль, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, деклараціями про майновий стан боржника за 2021 - 2024 роки та описом майна боржника, що належить йому на праві власності.
Проте, боржником не вказано та жодними доказами не підтверджено вартості вищезазначеного належного йому на праві власності майна, в деклараціях про майновий стан боржника, що додані до матеріалів справи, вказана інформація також відсутня.
Отже, суд вважає, що боржником не доведено належними та допустимими доказами того, що розмір наявних у нього активів є меншим ніж сумарний розмір його зобов'язань перед кредиторами, які є документально підтверджені, тобто меншим ніж 3 174 908, 98 грн.
Також боржником не доведено, а судом не встановлено того, що належне боржнику майно не може бути реалізоване під час виконавчого провадження, за рахунок чого може бути здійснено погашення підтверджених вимог кредиторів.
Крім того, суд звертає увагу, що зміст проекту плану реструктуризації, наданого боржником, дає підстави для висновку про те, що боржник також має у власності об'єкти незавершеного будівництва, які планує добудувати із залученням інвестора, здійснити їх продаж та розрахуватися із кредиторами.
Проте, вказаний проект плану реструктуризації, наданий боржником, не містить інформації про дійсний майновий стан боржника, опису майна боржника із зазначенням його вартості, а також конкретизованої інформації щодо інвестора. Будь-яких доказів наявності такого інвестора чи здійснення дій щодо залучення в майбутньому такого інвестора боржником не надано.
Також боржником не надано суду жодних доказів щодо його працевлаштування та доходів, зокрема, копії трудової книжки, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків боржника, а також довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 за останні три роки.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що боржником не доведено суду належними, допустимими, достатніми та вірогідними доказами відсутності у нього можливості виконання наявних та документально підтверджених зобов'язань перед кредиторами, а також наявності факту перевищення сумарного розміру зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника, тобто наявності ознак загрози неплатоспроможності, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Наведені обставини (попри наявність чинних судових рішень, якими підтверджено безспірність кредиторських вимог), через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Суд звертає увагу, що основною метою процедури неплатоспроможності фізичної особи є відновлення платоспроможності цієї особи як інструменту виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища. Така спрямованість законодавства у сфері неплатоспроможності фізичної особи відповідає вимогам ст. 3 Конституції України, які визначають, зокрема, соціальну орієнтованість держави, що є важливою конституційною гарантією соціальних прав людини в Україні.
Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venirecontrafactumproprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - "nonconceditvenirecontrafactumproprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venirе соntrаасtum знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті 1-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Крім того, положеннями п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Отже, аналіз зазначених норм права свідчить, що передбачена чинним Кодексом України з процедур банкрутства процедура неплатоспроможності фізичної особи не може використовуватися з метою ухилення від виконання взятих на себе фізичною особою зобов'язань та на шкоду іншим особам.
Здійснивши перевірку та аналіз зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обставин, судом встановлено, що вказані ним обставини не є тими, які змінили/вплинули чи змінять/вливатимуть на його майновий стан у майбутньому, оскільки: зобов'язання боржника щодо передачі нерухомого майна або повернення грошових коштів, перед кредиторами, порушення прав яких встановлено судовими рішеннями, виникли ще у 2018, 2019, 2021 роках, а неможливість їх виконання не перешкоджало боржнику взяття на себе аналогічних зобов'язань перед іншими особами, з огляду на наданий первинний конкретизований список кредиторів боржника та вказаний ним загальний розмір заборгованості перед кредиторами. Крім того, доказів виконання взятих на себе зобов'язань у той чи інший спосіб боржником суду надано не було, що в свою чергу свідчить про наявність вибіркового ставлення боржника до наявних у нього зобов'язань перед зазначеними ним кредиторами та свідомого уникнення їх виконання, оскільки доказів, які б свідчили про неможливість виконання таких зобов'язань, окрім доводів представника боржника, також надано не було.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, суд не вбачає необхідності у даному випадку застосування процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, оскільки провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від виконавчого, а боржником не доведено його неспроможність виконати свої грошові зобов'язання неінакше як через застосування процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Отже, зважаючи на наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено, що боржником не доведено належними, допустимими, достатніми та вірогідними доказами: дійсного розміру його грошових зобов'язань перед кредиторами на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, враховуючи наявність виконавчих проваджень та відсутність відомостей про вчинені у них заходи; того, що розмір наявних у нього активів є меншим ніж сумарний розмір його зобов'язань перед кредиторами, які є документально підтверджені, тобто відсутності у нього можливості виконання наявних та документально підтверджених зобов'язань перед кредиторами, а також наявності факту перевищення сумарного розміру зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника; обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання, оскільки не надано доказів того, що будь-які обставини щодо майнового стану боржника змінилися з моменту взяття на себе зобов'язань перед кредиторами або можуть змінитися в майбутньому, тобто наявності ознак загрози неплатоспроможності, а тому суд вважає, що заявником не доведено наявності у нього підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених п. 4 ч. 2 ст. 115Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За таких обставин, вирішуючи питання процесуальних наслідків подання боржником заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, яка не містить у собі належних доказів існування підстав, визначених п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, суд відмовляє у відкритті провадження № 911/862/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
При цьому, суд звертає увагу, що відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Крім того, зважаючи на встановлені судом обставини щодо відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Вегери Андрія Анатолійовича № 02-01/2336 від 05.04.2024 (вх. № 4584/24 від 05.04.2024) про його участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Керуючись статями 2, 113, 115, 116, 119-121 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 911/862/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
2. Залишити без розгляду заяву арбітражного керуючого Вегери Андрія Анатолійовича № 02-01/2336 від 05.04.2024 (вх. № 4584/24 від 05.04.2024) про його участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
3. Копію ухвали направити ОСОБА_1 , органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Літвиненку Олексію Вікторовичу, заступнику начальника відділу Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сириці Олександру Сергійовичу, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника, державній податковій службі за місцезнаходженням боржника, державному органу з питань банкрутства.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 21.05.2024.
Суддя Т.В. Лутак