Справа №592/9334/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Князєв В. Б.
Номер провадження 33/816/105/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
12 квітня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Демченко А. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/9334/23 за апеляційною скаргою захисника СОБИНИ П. М. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.06.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
захисника - адвоката Собини П. М.,
установив:
В поданій апеляційній скарзі захисник СОБИНА П. М. просить поновити строк на апеляційне скарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено за відсутності доказів керування його підзахисним т/з, за кермом була дружина ОСОБА_2 , на яку поліцейські чинили тиск, відеозаписи з технічних засобів поліцейських є неналежними доказами і не містять запису першого контакту поліцейських зі свідком, яка телефонувала та повідомила про ДТП, не зафіксована на них і розмова з дружиною ОСОБА_2 , а поведінка поліцейських свідчить про те, що вони і самі не впевнені хто саме був за кермом і за якою частиною статті 130 КУпАП необхідно складати протокол. Ставить під сумнів письмові пояснення єдиного свідка ОСОБА_3 , яка є сусідкою ОСОБА_2 і з якою склалися неприязні стосунки.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.06.2023 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн.
Згідно постанови судді, 18.06.2023 о 20:30 ОСОБА_2 в м. Суми по вул. Металургів керував т/з Hyundai Gets, н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку на місці та в закладі охорони здоров'я категорично відмовився на визначення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3 днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк. Заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування. Це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у відсутність ОСОБА_2 , відомості про отримання останнім її копії матеріали справи не містять, а захисник Собина П. М. 04.07.2023 ознайомився з матеріалами справи і з апеляційною скаргою звернувся 12.07.2023, тому строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Вислухавши доводи захисника Собини П. М., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП надійшов до суду першої інстанції 27.06.2023 і його розгляд в суді був визначений працівниками поліції 30.06.2023. Суддя суду першої інстанції в цей же день розглянув справу у відсутність ОСОБА_2 .
Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП). Розгляд справи здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу (ст. 248 КУпАП).
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи (ч. 1 ст. 277-2 КУпАП), а згідно п. 2 і п. 3 ст. 278 цього Кодексу суддя при підготовці до розгляду справи вирішує, крім іншого, такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Однак вимоги процесуальних норм КУпАП не дотримані суддею суду першої інстанції і розгляд справи відбувся за відсутності належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи.
Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення ЄСПЛ у справах «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands) від 27.10.1993, заява № 14448/88, п. 33); «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland) від 23.10.1996 р., заява № 17748/91, п. 38).
За таких обставин, суддею суду першої інстанції не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який знайшов своє закріплення і формулювання також у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу). Формулюючи у своєму рішенні незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об'єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.
Аналогічною є і усталена судова практика ЄСПЛ у справах щодо України, коли неодноразово застосований «принцип рівності», зокрема у п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), згідно якої «принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом» (див., інші рішення та mutatis mutandis, «Кресс проти Франції» (Kress v. France), заява № 39594/98, п. 72, 2001-VI; «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy), рішення від 28.08.1991, заява серія A № 208-B, п. 33; «Т. проти Італії» (Т. v. Italy), рішення від 12.10.1992, заява серія A № 245-C, п. 26; «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria), заява № 54698/00, рішення від 08.06.2006, п. 28).
Таким чином, ураховуючи фактичні обставини справи, виходячи із засад судочинства, в тому числі і з принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_2 внаслідок чого судове рішення підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права, згідно яких особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має невід'ємне право на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, яке полягає у наданні їй можливості надати усні пояснення з приводу обставин правопорушення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь в справі, право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується її прав та обов'язків, у порядку, передбаченому законом, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені законом, що для суддів усіх інстанції є важливим елементом законного і справедливого правосуддя.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи було установлено, що 18.06.2023 о 20:30 ОСОБА_2 в м. Суми по вул. Металургів керував т/з Hyundai Gets, н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку на місці та в закладі охорони здоров'я категорично відмовився на визначення стану алкогольного сп'яніння, що відповідає фактичним обставинам справи і об'єктивно підтверджується, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 046572 від 18.06.202, дослідженими доказами у справі, зокрема:
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , згідно яких 18.06.2023 близько 20:30 в м. Суми по вул. Металургів, 32б вона стала очевидцем ДТП у дворі між автомобілями Renault, н. з. НОМЕР_2 та Hyundai Getz, н. з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував чоловік. Одразу після ДТП до автомобіля підбігла жінка та почала з нього витягувати того чоловіка, а потім вони разом зайшли до 1-го під'їзду будинку. Судячи з поведінки чоловіка він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Про вказану подію свідок повідомила на лінію «102» (а. с. 7);
- відеозаписами з технічних засобів працівників поліції, на яких зафіксовані обставини прибуття працівників поліції на виклик про ДТП, спілкування з ОСОБА_2 , його дружиною, свідком ОСОБА_3 . ОСОБА_2 заперечив факт керування т/з і на вимогу поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння відмовився (а. с. 9).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідка ОСОБА_3 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що цей свідок, неодноразово викликалась в судове засідання суду апеляційної інстанції та будучи повідомленою в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростувала перед судом у будь-який спосіб викладені нею у її письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення цього свідка не є єдиним або ж вирішальним доказом для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду в ред. від 20.01.2023 № 57).
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що автомобілем керував не ОСОБА_2 , а його дружина, не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають, оскільки на підтвердження викладених у протоколі фактичних обставин правопорушення суддя суду першої інстанції у постанові послався на належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_2 поза розумним сумнівом.
Так, вказані вище показання свідка ОСОБА_3 повністю узгоджуються з наявним у справі відеозаписом з камери технічного засобу поліцейського.
Жодних підстав вважати показання цього свідка недостовірними не установлено, як і не надані докази щодо неприязних відносин між свідком і ОСОБА_2 , а тому твердження захисника в цій частині також задоволенню не підлягають.
Аналіз зазначених доказів дозволяє зробити однозначний і безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин т/з під час ДТП керував саме ОСОБА_2 . Тобто, будь-який можливий розумний сумнів у цій справі спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в апеляційному суді, є та версія подій, яка дає підстави стверджувати, що ОСОБА_2 керував т/з та вчинив ДТП.
Отже, ОСОБА_2 , як особа, яка в цей день керувала т/з і щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, оскільки водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 ПДР, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. При цьому вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) - відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, відомості про відмову ОСОБА_2 від ознайомлення та його підпису.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 з приводу того, що поліцейські чинили тиск на дружину ОСОБА_2 , яка спочатку стверджувала, що саме вона керувала т/з та вчинила ДТП, а пізніше пояснила, що чоловік перепарковував т/з у дворі будинку і зачепив інше авто, спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами, згідно яких працівники поліції лише попереджали останню за передбачену законом відповідальність за надання недостовірної інформації.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є неналежними доказами, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується і той факт, що події за участю ОСОБА_2 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами мали місце та стосуються саме цієї справи, при відбиранні працівниками поліції письмових пояснень свідок ОСОБА_3 самостійно, впевнено розповідала про події, очевидцем яких вона була. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.
Таким чином, апеляційний суд, не виходячи за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_2 поза розумним сумнівом, вважає, що останній порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП
Після скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нову постанову, якою накласти на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, установлене санкцією цієї норми закону, а також стягнути на користь держави судовий збір з урахуванням положень ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити захиснику СОБИНІ П. М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.06.2023.
Апеляційну скаргу захисника Собини П. М. задовольнити частково.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.06.2023 відносно ОСОБА_5 скасувати у зв'язку з порушенням суддею суду першої інстанції норм процесуального права та ухвалити нову постанову.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавлення його права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов