Дата документу 30.04.2024 Справа № 336/9667/23
Є.У.№ 336/9667/23 Головуючий у 1 інстанції: Петренко Л.В.
№ 22-ц/807/877/24-2 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
30 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар: Смокотіна В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Вобґрунтування позовних вимог зазначало, що АТ «Універсал Банк» запустив проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно в точці видачі, верифікації клієнта очно у відділенні банку, верифікації клієнта очно співробітником служби доставки банки у зручному для клієнта місці, верифікації клієнта очно кредитним агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року відеоверифікація працівником банку дистанційно, дія шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта, спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта с паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 11 березня 2020 року.
Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів у мобільному додатку, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.
В анкеті також зазначено, що «особа просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Він засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 03cf618efba80e3126b1ae35356cb54b9f0a0d3319bcd2ed70c9fae1b1698509d4, який буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також він визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Він підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів повідомлень) можуть вчинятися ним з використанням простого електронного/удосконаленого електронного підпису… 11. Усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору».
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 30000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Станом на 28 лютого 2023 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплатою щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення пп. 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28 лютого 2023 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості у зв'язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».
Посилаючись на вимоги чинного законодавства, позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань станом на 01 серпня 2023 року у нього утворилася заборгованість в сумі 55463,00 грн., що складає загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Заборгованість за пенею 0,00 грн. Заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Універсал Банк».
Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.03.2020 року у розмірі 55463,00 грн., станом на 01.08.2023 року, в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 55463,00 грн. та судові витрати у розмірі 2684,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість, за договором про надання банківських послуг monobank від 11 березня 2020 року, станом на 01 серпня 2023 року, у розмірі 55463,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у сумі 2684,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Узагальненими доводами скарги є те, що позивач пропустив строк давності звернення до суду із позовними вимогами, а також позивач не направляв відповідачу письмову вимогу про повернення кредиту та сплату процентів.
АТ «Універсал Банк», своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Універсал Банк» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність - інші види грошового посередництва.
Відповідно до банківської ліцензії ПАТ «Універсал Банк» внесено до державного реєстру банків на право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до Статуту АТ «Універсал Банк» (в новій редакції) АТ «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Універсал Банк», тип якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Універсал Банк» (протокол № 2-2018 від 31 жовтня 2018 р.) було змінено на приватне акціонерне товариство та який було перейменовано на Акціонерне товариство «Універсал Банк».
ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 11 березня 2020 року.
В даній заяві в п. 1 та 2 ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку, відповідно до умов Договору.
Згідно з п. 3 анкети-заяви ОСОБА_1 підписуючи анкету-заяву погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив і зобов'язується виконувати його умови.
Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду, на кредит на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,2% на місяць з першого дня користування кредитом.
Згідно з п. 5 анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та надана ним інформація є правдивою.
Згідно з п. 6 анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 03cf618efba80e3126b1ae35356cb54b9f0a0d3319bcd2ed70c9fae1b1698509d4, що буде використовуватися для вчинення ним дій. Він визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним з використанням простого електронного підпису або УЕП.
11 березня 2020 року ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 , тип рахунку чорна картка, валюта UAH, активна до 07/24, що підтверджується довідкою про наявність рахунку.
11 березня 2020 року ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «monobank» від 11 березня 2020 року встановлено кредитний ліміт 20000,00 грн, який в подальшому збільшувався, останній раз 01.02.2022 року встановлено в розмірі 30000,00 грн., що підтверджується довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці від 25.09.2023 р. ОСОБА_1 користується вказаною карткою, про що відображено відповідні операції, а саме: зняття готівкових коштів, поповнення мобільного телефону, поповнення картки, тощо. Останнє поповнення рахунку відбулося 17 квітня 2022 року.
Банк неодноразово направляв відповідачу повідомлення «пуш», в якому повідомляв про суму боргу та просив зв'язатися з банком для вирішення питання з погашення боргу, інформував про зміну ліміту, що підтверджується видруком пуш-повідомлень.
Банк 28 лютого 2023 року направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору, в якому зазначив, що за кредитом борг понад 90 днів, банк вимагає оплату всієї суми боргу, що підтверджується видруком пуш-повідомлень про заборгованість за кредитом.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 , за договором про надання банківських послуг «monobank» від 11 березня 2020 року, станом на 01 серпня 2023 року, становить в сумі 55463,00 грн., що складає загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), заборгованість за пенею 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн., вказаний розрахунок міститься в матеріалах справи.
На підтвердження позову банком надано розрахунок заборгованості за договором про надання банківських послуг monobank від 11 березня 2020 року, станом на 01 серпня 2023 року, згідно якого нарахована заборгованість в сумі 55463,00 грн., що складає загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), заборгованість за пенею 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 від 25.09.2023 р. слідує, що станом 01 серпня 2023 року, заборгованість відповідача по кредитному договору від 11 березня 2020 року становить 55463,00 грн., яка складається з кредитного ліміту - 30000,00 грн. та процентів за користування кредитом - 25463,00 грн.
Згідно з п. 3 анкети-заяви пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,2% на місяць.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проценти за користування кредитом передбачені умовами договору, які підписані відповідачем, тому вимоги позивача є обґрунтованими. Надавши оцінку представленим у справі доказам, встановивши отримання відповідачем кредиту, що також підтверджується випискою з особового рахунку, - суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 55463,00 грн.
Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пунктів 41-42 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, на основі якої укладається Договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата підписання Клієнтом Анкети-заяви та отримання картки. Платіжна карта передається клієнту не активованою. Платіжна карта активується Банком при додаванні інформації з картки в мобільному додатку з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операції з використанням картки при активації карти встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки.
Отже, з наявних у справі доказів можливо встановити на яких умовах здійснювалося кредитування (пільговий період), порядок нарахування відсотків та пені і їх розмір.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Так, у анкеті заяві, на яку посилався позивач, застережене, що дана анкета є додатком до Договору про надання банківських послуг в електронному вигляді.
У анкеті-заяві відповідач висловив свою згоду саме на укладення такого договору з використанням мобільного додатку та доступу до електронних інформаційних ресурсів, задля чого отримав відповідний електронний ключ та електронний підпис.
Так, відповідач зазначив у анкеті, що отриманий ним електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Також він підтвердив ознаи?омлення з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому підписання зазначеної довідки було здійснене ним шляхом накладання електронного підпису в мобільному додатку під час активації Платіжної картки.
Відповідно до пункту 14 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування електронного підпису в банківській системі та електронної печатки в банківській системі України» - використання удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим ЕП) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Відповідачеві була згенерована ключова пара з особистим електронним ключем та відповідним йому відкритим ключем, реквізити якого містяться у анкеті-заяві.
З огляду на викладене, договір та Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи з використанням електронного підпису є правомірними, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
У зазначеній постанові Верховний Суд виклав наступні правозастосовні позиції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У даній справі відповідач уклав договір з використанням мобільного додатку та, уклавши цей договір, він, як позичальник, підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Електронний Договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.
Судова колегія враховує що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Натомість, з наданої позивачем виписки про рух коштів по картці відповідача вбачається, що він активно користувався рахунком.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, правильно виходив з того, що позивачем надано належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, анкету-заяву підписану відповідачем, Договір №б/н від 11.03.2020 року, витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», підписані електронним підписом ОСОБА_1 .
Надані банком документи є первинними документами, які беззаперечно свідчать про існування у позичальника заборгованості за кредитним договором у визначеному банком розмірі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах справи є допустимими доказами, які підтверджують наявність у позичальника заборгованості за кредитним договором №б/н від 11.03.2020 року у заявленому банком розмірі, на підставі чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апелянта щодо необхідності застосування строку давності до вимог позивача відхиляються судовою колегією, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, у зв'язку з чим, у даних правовідносинах строк позовної давності не застосовується.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 342/180/17 від 03.07.2019, № 14-131цс19 від 03.07.2019.
Доводи апеляційної скарги щодо не направлення банком відповідачу письмової вимоги про повернення заборгованості спростовуються наступним.
Так, матеріалами справи підтверджено, що у Відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п.4.16 п.5 Розділу II Умов відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28.02.2023 року направив Відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості (а.с.77-78). Проте Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно п.4.18, 4.19 кредит став у формі «на вимогу» (а.с.79-80).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із оскаржуваним рішенням, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.
Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст.nau://ukr/1618-15|st307 374, 375, 381-384 ЦПК, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 травня 2024 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков