Справа № 129/3703/23
Провадження № 33/801/504/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Швидкий О. В.
Доповідач: Сало Т. Б.
21 травня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись із вказаною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Тараненко Я.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17 000 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.
До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 зазначив, що у зв'язку з перебуванням на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 він фактично не зміг отримати копію постанови суду та вчасно оскаржити її. Він був присутнім в судовому засіданні та знав про притягнення його до відповідальності, але в силу того, що майже відразу по виклику поїхав до військової частини та отримав завдання від командира, вчасно укласти угоду з адвокатом та подати апеляцію до суду не зміг в силу обставин, які від нього не залежали. Враховуючи те, що він проходить військову службу у військовий час та боронить державу від ворога, вважає, що є всі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Не поновлення строку на апеляційне оскарження буде порушувати його право на справедливий суд.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
Із наведеного слідує, що в справі про адміністративне правопорушення початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови пов'язаний з моментом винесення такої постанови.
За заявою особи, щодо якої винесено постанову, строк на апеляційне оскарження постанови за наявності поважних причин може бути поновлений.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та був присутнім при винесенні оскаржуваної постанови, що ним не заперечується.
У резолютивній частині постанови зазначено про порядок та строки оскарження постанови - десять днів з дня винесення постанови.
ОСОБА_1 погодився з постановою суду першої інстанції про накладення на нього адміністративного стягнення, про що свідчить факт сплати ним в день винесення постанови (29 січня 2024 року) штрафу та судового збору.
Лише після направлення постанови суду першої інстанції до Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області в частині позбавлення ОСОБА_1 прав керування транспортними засобами останній подав апеляційну скаргу з метою скасування цієї постанови в частині позбавлення його спеціального права.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що він не міг вчасно укласти угоду з адвокатом та подати апеляційну скаргу в силу того, що майже відразу по виклику поїхав до військової частини та отримав завдання від командира.
Разом з тим, на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 не надано жодних доказів, а надано лише довідку військової частини НОМЕР_1 від 03 серпня 2023 року №30, яка підтверджує факт його перебування на військовій службі у вказаній військовій частині з 20 лютого 2023 року та довідку військової частини НОМЕР_2 від 02 травня 2024 року №21, яка підтверджує факт його перебування на військовій службі у вказаній військовій частині з 26 квітня 2024 року.
Обставини введення в Україні воєнного стану та перебування ОСОБА_1 на військовій службі, при тому, що це не перешкоджало йому приймати безпосередню участь в судових засіданнях в суді першої інстанції, самі по собі не можуть свідчить про неможливість протягом тривалого часу (майже чотири місяці) подати апеляційну скаргу.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції користувався правничою допомогою адвоката Курбатова Р.В., якому відомо порядок та строки оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що доводи заявника не підтверджують наявність об'єктивно непереборних, незалежних від його волевиявлення перешкод для звернення з апеляційною скаргою зі спливом значного проміжку часу з моменту винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови.
Будь-яких інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 не наведено.
Причини пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Тобто, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. За відсутності таких, поновлення процесуального строку буде порушенням принципу юридичної визначеності.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
За відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, у поновленні цього строку необхідно відмовити, а апеляційну скаргу з доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмовити.
Апеляційну скаргу з доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало