Справа № 149/2129/21
Провадження №11-кп/801/224/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 травня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участі: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
їх представників - адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 листопада 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Маркуші Хмільницького району Вінницької області, українець, громадянин України, одружений, приватний підприємець, на утриманні має дитину з інвалідністю, проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту затримання засудженого на виконання вироку суду.
Цивільний позов потерпілих задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 12000 доларів США витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 300000 (триста тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, 20000 (двадцять тисяч) грн - витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_10 300000 (триста тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, 20000 (двадцять тисяч) грн - витрат на правову допомогу.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженню на загальну суму 56603,47 грн.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 15 лютого 2020 року о 17:00 год., керуючи технічно справним автомобілем «LADA Largus», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. І.Богуна в м. Хмільник Вінницької області, в напрямку виїзду з міста, поблизу АЗС «Авіас», не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи поворот ліворуч, в порушення п.п. 2.3 б), п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, не надав дорогу зустрічному транспортному засобу мотоциклу «КТМ» під керуванням ОСОБА_14 , який рухався у зустрічному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з останнім. Порушення ОСОБА_7 п.п. 10.1, 10.4 ПДР України перебуває у причинному зв'язку з наслідками даної ДТП, а саме - настанням смерті ОСОБА_14 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_14 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 40 від 26.07.2021 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - синця на голові, масивного набряку та забою головного мозку та мозочка; закритої тупої травми тулуба - саден на тулубі, крововиливів у м'які тканини тулуба, масивного перелому лівої ключиці зі зміщенням уламків, забою обох легень, розривів тканини селезінки та лівої нирки, масивного перелому кісток тазу зліва зі зміщенням уламків; синця на лівій верхній кінцівці, саден на шиї, верхній правій та обох нижніх кінцівках. Вказана сполучна травма тіла, виявлена у ОСОБА_14 , належить до тяжкого ступеню тілесних ушкоджень, як така, що небезпечна для життя в момент спричинення. Між сполучною травмою тіла та смертю ОСОБА_14 є причинно-наслідковий зв'язок. ОСОБА_14 був госпіталізований до КНП «Хмільницька ЦРЛ», де 16.02.2020 помер.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , вважаючи вирок суду першої інстанції незаконним, просить його скасувати через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КК України.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд по надуманим підставам відхилив висновки з експертизи, яку проводив експерт ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_15 , фактично визнавши відомості з нього недопустимими без обґрунтування.
Також судом необґрунтовано було відхилено висновок експертів комісійної експертизи, яка проводилась експертом Вінницького відділення КНДІСЕ ОСОБА_16 та експертом Вінницького НДЕКЦ ОСОБА_17 . Судом не було взято до уваги, що питання, які ставились перед експертами не виходили за межі їх спеціальних знань, крім того, експерт несе особисту відповідальність за проведену експертизу і попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.
Суд першої інстанції відмовив захисту у призначенні проведенні експертизи, не дивлячись на те, що суду були надані три різні висновки експертиз, одна з яких протирічила двом іншим. Допит експертів у суді не дав змоги усунути протиріччя у висновках.
Висновки експертів КНДІСЕ проводились по невірним вихідним даним.
За ухвалою суду був проведений слідчий експеримент з обвинуваченим, згідно якого з моменту виникнення небезпеки для руху мотоцикліста і до зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_7 проїхав за 3,00-3,02 секунд, а експертами Вінницького НДЕКЦ було встановлено, що з моменту зміни напрямку руху і до зіткнення автомобіль проїхав за 3,00 секунди. Тобто різниця між тим, що було встановлено під час слідчого експерименту та визначено експертами є суттєвою - 1.2 секунди.
Суд не врахував, що по відеозаписам з камер зовнішнього спостереження експертами КНДІСЕ не було встановлено момент, коли водій автомобіля пересік суцільну лінію дорожньої розмітки, місця зіткнення, не встановлено кута повороту автомобіля, розташування автомобіля під час зіткнення, місця зіткнення із-за віддаленості камери.
Оглядом місця події були зафіксовані невірні розміри дороги, що вплинуло на висновки експертів КНДІСЕ.
Суд відмовив захисту у встановленні обставин зіткнення по новим вихідним даним, незважаючи на клопотання провести автотехнічну, транспортно-трасологічну, фото-відеотехнічну експертизи для встановлення обставин зіткнення.
Суд залишив поза увагою з висновку КНДІСЕ , що експерти не змогли відповісти на питання чи вносились у відеозаписи зміни, оскільки відеозаписи, які надавались експертам були копіями. Окрема криміналістична експертиза по ним не проводилась, а суд відмовив у вилученні оригіналів відеозаписів.
Суд помилково критично поставився до показань свідка ОСОБА_18 та незаконно відмовив у клопотанні про проведення слідчого експерименту з її участю.
Судом невірно дана оцінка з приводу розмірів дороги, які зазначені у протоколі огляду місця події. В ході огляду місця події розміри по ширині смуг не замірялись, не були заміряні і відображені у протоколі подряпини асфальтового покриття залишені мотоциклом при падінні і які видні на фототаблиці.
Суд першої інстанції вірно визнав недопустимими доказами висновки ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак не погоджується з причинами такої недопустимості.
Судом також незаконно стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілих за спорудження надгробного пам'ятника 12 000 доларів США, оскільки грошовою одиницею в Україні є гривня. Крім того не було враховано, що відповідальність ОСОБА_7 була застрахована і саме страхова компанія, яка залучена судом як третя особа на стороні відповідача, несе відповідальність по витратам за спорудження надгробних пам'ятників у межах ліміту страхового полісу.
На апеляційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подала письмові заперечення, в яких вважає, що дії водія ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України судом кваліфіковані вірно.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти її задоволення, потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , їх представників - адвокатів ОСОБА_12 .. ОСОБА_13 , які погодились з позицією прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто в тому числі ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Так, всупереч доводам апеляційної скарги захисника обвинуваченого, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, в тому числі з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, у відповідності до процесуального закону дослідив докази, надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, дав їм належну оцінку, мотивував які докази він приймає, а які ні та чому. Тому доводи апелянта про те, що вирок незаконний є необґрунтованими.
На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, суд обґрунтовано послався на показання під час судового розгляду свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , а також на матеріали письмових документів, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.02.2020 року зі схемою до нього; висновок судово-медичного експерта №17 від 17.03.2020; протоколи огляду відеозаписів від 20.02.2020, Протоколи додаткового огляду місця події від 19.02.2020 та схемою до нього, висновки експерта № 151, 152 від 21.02.2020 та 24.02.2020; висновок судово-медичного експерта №40 від 26.07.2021;
За висновками експертів Київського НДІСЕ від 17.06.2021 № 139/21-52/140/21-35/18602/21-52 за результатами судової комплексної фототехнічної, автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, частота кадрів відеозапису "1_03_M_200215170016.avi" на компакт диску СD-R диску становить 13 кадрів/с. Між моментом виїзду автомобіля в смугу руху мотоцикла «КТМ» до моменту зіткнення проходить приблизно 1,8 с. Зіткнення транспортних засобів сталося в межах проїзної частини вул. Богуна, на стороні руху, яка призначена для руху в бік вул. Столярчука, приблизно на межі лівої та правої смуг, на ділянці осипу деталей транспортних засобів. Дії водія автомобіля «LADA Largus» ОСОБА_7 регламентувались вимогами п.п. 10.1, 10.4 ПДР України. У відповідності до зазначених пунктів ПДР України, водій ОСОБА_7 повинен був перед виконанням маневру повороту переконатися, що це буде безпечним та дати дорогу транспортним засобам, які рухалися в зустрічному напрямку. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «LADA Largus» ОСОБА_7 , виконуючи належним чином вимоги п. 10.1, 10.4 ПДР України, мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом «КТМ», дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 10.1, 10.4 ПДР України, і, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з мотоциклом «КТМ». В описовій частині висновку експерти розрахували, що відстань, на якій знаходився мотоцикл КТМ від місця зіткнення в момент виїзду автомобіля на смугу зустрічного руху становить 43 метри;
Висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 07.10.2020 № СЕ-19-20/15458-ІТ, згідно з яким у даній дорожній обстановці місце зіткнення орієнтовно розташовувалося до місця початку осипу уламків та до місця різкого відхилення сліду мотоцикла ліворуч у повздовжньому напрямку, та у межах лівої смуги руху по напрямку руху мотоцикла КТМ (до вул. Столярчука). Даний слід довжиною 11.7 м є слідом гальмування мотоцикла, який в процесі наближення до місця зіткнення переходить в слід тертя бокової поверхні шини колеса, внаслідок падіння мотоцикла КТМ на праву бокову частину та подальший рух до місця зіткнення у такому стані. Відповідно до відеозапису "1_03_M_200215170016.avi" швидкість руху мотоцикла КТМ під керування ОСОБА_24 у момент появи в полі зору становила 78.3…92.5 км/год. Відповідно до цього ж відеозапису з моменту зміни напрямку руху водія автомобіля «LADA Largus» ОСОБА_7 ліворуч до моменту його зіткнення з мотоциклом КТМ становить 1.67… 1.75 с. У даній дорожній обстановці водій мотоцикла ОСОБА_24 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3, 12.4 ПДР, мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання цих вимог. В діях водія ОСОБА_24 убачається невідповідність дій вимогам п. 12.3 та 12.4 ПДР , які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. Водій автомобіля ОСОБА_7 повинен був діями відповідно до вимог п. 10.1, 10.4 ПДР. Вирішити питання щодо встановлення наявності чи відсутності у діях ОСОБА_7 технічної можливості уникнути зіткнення, щодо встановлення наявності чи відсутності невідповідностей вимогам п. 10.1 та 10.4 ПДР не представляється можливим.
Висновок Вінницького відділення КНДІСЕ від 22.04.2020 № 1777/1778/20-21/174А, за яким в даній ситуації водій мотоцикла «КТМ» ОСОБА_25 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.4, 12.3 ПДР України, а водій «LADA Largus» ОСОБА_7 п. 10.4 ПДР. Зіткнення автомобіля та мотоцикла сталось на лівій, по ходу руху мотоцикла смузі вул. І. Богуна. Згідно наданого відеозапису з камери зовнішнього спостереження, швидкість руху мотоцикла перед початком розвитку події ДТП складала - 88,11 км/год. Водій ОСОБА_25 мав технічну можливість зупинити мотоцикл до смуги руху автомобіля «LADA Largus» при умові виконання технічних норм вимог п. 12.4 ПДР України. Технічна можливість попередити дане ДТП у водія автомобіля «LADA Largus» ОСОБА_7 полягала у виконанні ним вимог п. 10.4 ПДР. За умови відповідності швидкісного режиму руху мотоцикла на час початку розвитку події даної ДТП вимогам п. 12.4. ПДР, водій автомобіля «LADA Largus» ОСОБА_7 своїми діями не створював небезпеки для руху для водія мотоцикла ОСОБА_26 , тому, в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля ОСОБА_7 невідповідностей технічним нормам вимог ПДР, які б знаходились у зв'язку з виникненням події даної ДТП, не вбачається. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія мотоцикла ОСОБА_26 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п. 12.4 ПДР України, при виконанні норм яких він мав би технічну можливість попередити дане ДТП та які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Захисник у апеляційній скарзі зазначив, що суд по надуманим підставам відхилив висновки експертизи, яку проводив експерт ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_15 , фактично визнавши відомості з нього недопустимими без обґрунтування, однак його твердження не відповідають дійсності.
У вироці суд першої інстанції належним чином обґрунтував свою незгоду з окремими висновками, зробленими під час проведення експертизи. По-перше, сам факт використання водієм ОСОБА_14 на дорозі загального користування спортивного кросового мотоцикла, який має певні конструктивні та технічні особливості, не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з подією ДТП і могло мати наслідок лише притягнення мотоцикліста до адміністративної відповідальності. По-друге, суд першої інстанції не погодився з припущенням експертів щодо можливої недостатньої видимості мотоцикла, оскільки із досліджених судом доказів, показань свідка ОСОБА_19 , відеозаписів з камер відеоспостереження, протоколу огляду місця події було встановлено, що частина дороги, на якій сталась ДТП, є прямою, будь-яких перешкод у оглядовості водія автомобіля не було, а протокол огляду місця події, де наявне формулювання «сутеніло» складався пізніше самої події ДТП. Виходячи з викладеного, обов'язку у водія мотоцикла рухатись з увімкненими фарами не було.
Під час допиту експертів в суді, вони підтвердили, що технічна можливість уникнення пригоди для водія автомобіля визначалась належним виконанням вимог п.10.1 та 10.4 ПДР. Тому у фактичних умовах розвитку пригоди не залежала від швидкості руху мотоцикла.
Експерти також зазначали, що дослідження питання чи роз'їхались би транспортні засоби у разі руху мотоцикла зі швидкістю 50 км/год є недоцільним. оскільки це суперечить методикам проведення автотехнічних досліджень та реальним обставинам ДТП.
Судом обґрунтовано не взято до уваги висновок судової комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 22.04.2020 № 1777/1778/20-21/174 А, так як експерти ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не мають відповідної експертної спеціальності, крім цього допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_16 підтвердив відсутність у нього відповідних допусків.
За ухвалою суду був проведений слідчий експеримент з обвинуваченим, згідно якого з моменту виникнення небезпеки для руху мотоцикліста і до зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_7 проїхав за 3,00-3,02 секунд, а експертами Вінницького НДЕКЦ було встановлено, що з моменту зміни напрямку руху і до зіткнення автомобіль проїхав за 3,00 секунди.
Тобто різниця між тим, що було встановлено під час слідчого експерименту та визначено експертами не є суттєвою - 0, 02 секунди.
Суд відмовив стороні захисту у встановленні обставин зіткнення по новим вихідним даним, незважаючи на клопотання провести автотехнічну, транспортно-трасологічну, фото-відеотехнічну експертизи для встановлення обставин зіткнення, оскільки з урахуванням сукупності інших доказів такої необхідності у суду не було.
Свідок ОСОБА_22 у суді надала показання про те, що 18.02.2020 в АНВП «Візит», де вона працює, надійшов запит слідчого про надання відеозапису з камери по вул. І. Богуна за 15.02.2020 в період часу з 16:55-17:05 год. Цього ж дня надали відповідь та додаток СD-R диск, на який вона скопіювала відеозапис та передала слідчому. Відеокамера по вул. Богуна розташована на ангарі даного товариства і виходить на ворота та АДРЕСА_2 . Інформація з камери зберігається на відеореєстраторі, що знаходиться в кабінеті охорони на комп'ютері. Назва файлу «1_03_М_200215170016.avi», вона записувала диск на комп'ютері, допомагав програміст, при цьому зміни у відеозапис з камери не вносилися, запис був безперервний.
Свідок ОСОБА_21 надала показання про те, що при записі відеозапису з камери спостереження по вул. і. Богуна зміни до відео не вносились, назва файлу визначається автоматично, програмою встановлюється дата, години початку запису та кінцева дата.
Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об'єктивних даних про те, що надані слідчому оптичні диски з відеофайлами виготовлені в неналежний спосіб, зазнавали змін чи монтажу, навпаки як свідки, які виготовляли копії записів, так і експерти, які досліджували відеозаписи зазначають про їх цілісність та безперервність.
Отже, припущення сторони захисту щодо можливого внесення змін у відеозаписи є безпідставними та надуманими.
Суд обґрунтовано відмовив у проведенні слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_18 , оскільки вона є дружиною обвинуваченого та була присутня в залі судового засідання під час усього розгляду кримінального провадження та при дослідженні доказів. Вона не має посвідчення водія та водійського стажу, а мотоцикліста до ДТП вона не бачила.
Щодо тверджень захисника про невідповідності розмірів дороги, які зазначені у протоколі огляду місця події та під час слідчого експерименту, колегія суддів зазначає, що для встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди значення має ширина смуги руху, якою рухався мотоцикл і яку перетинав автомобіль. Різниця ширини смуги руху під час слідчого експерименту та під час проведення огляду місця події є незначною.
Крім цього, в схемі до огляду місця події чітко зафіксовано довжину та напрямок сліду гальмування мотоциклу. Інші заміри не мають суттєвого значення і не використовувались експертами під час проведення досліджень.
Щодо цивільного позову потерпілих, то він задоволений судом частково відповідно до вимог ст. 129 КПК України.
Що ж стосується призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для його вибору суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші обставини, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
З огляду на матеріали кримінального провадження, суд при призначенні покарання обвинуваченому в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкість наслідків злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні дитину з інвалідністю, не розкаявся у вчиненому, хоча попросив вибачення у потерпілої, висновок органу пробації, згідно якого ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, небезпеки для суспільства оцінені як низькі, а виправлення без позбавлення та обмеження волі можливе та не становить високої суспільної небезпеки для суспільства, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки і таке покарання узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4