Доманівський районний суд Миколаївської області
вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/546/24 Провадження № 1-кс/475/87/24
16.05.2024смт. Доманівка
Слідчий суддя Доманівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , за участі користувача майна ОСОБА_5 , його представника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене начальником Доманівського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024152210000094 від 13.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України
До Доманівського районного суду Миколаївської області на розгляд слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ ВП №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, а саме: транспортний засіб марки «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, який належить ОСОБА_7 та яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканець АДРЕСА_1 , який поміщено на тимчасове зберігання на територію відділення поліції № 2 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, за адресою: вул. Центральна, 31, смт. Доманівка, Вознесенський район, Миколаївська область, шляхом заборони його використання та відчуження та забезпечити зберігання на території ВП №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ ВП №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024152210000094 від 13.05.2024 за ч.4 ст.296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.05.2024 року до ВП №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області надійшло повідомлення від ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те що 12.05.2024 близько 23:50 години, місцевий житель ОСОБА_5 , перебуваючи між будинками АДРЕСА_2 здійснив 5 одиночних пострілів в гору з предмету зовні схожого на карабін, після чого сів до власного автомобіля марки «Toyota Avalon» д.н.з. « НОМЕР_1 » та поїхав в невідомому напрямку, чим грубо порушив громадський порядок з явної неповаги до суспільства.
За даним фактом 13.05.2024 СВ ВП №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області зареєстровано кримінальне провадження №12024152210000094 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.297 КК України.
13.05.2024 до Доманівського районного суду, слідчим було скеровано клопотання про проведення обшуку на території домоволодінь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , з метою відшукання вогнепальної зброї 13.05.2024 у ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено автомобіль марки «TOYOTA AVALON» з державним реєстраційним номером « НОМЕР_1 » який поміщено на тимчасове зберігання на території ВП № 2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області.
13.05.2024 постановою слідчого вище зазначений автомобіль було визнано речовим доказом, тому сідчий просить накласти на нього арешт.
У ході судового розгляду прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити, оскільки автомобіль є речовим доказом та може містити сліди злочину.
В судовому засіданні користувач майна ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 заперечували проти накладеня арешту на транспорний засіб, який не є знаряддям та предметом злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України. Під час обшуку автомобіля були відібрані всі необхідні зразки, тому відсутні правові підстави накладати арешт на вказаний автомобіль. Підозру жодній особі пред'явлено не було.
Власник автомобіля - третя особа ОСОБА_7 направив заяву в якій просив розглядати клопотання у його відсутність.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали, надані до клопотання, приходжу до наступних висновків.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні суб'єкта, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону
Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення
збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Разом з цим, матеріали клопотання про арешт майна підтверджують, що ухвалою слідчого судді від 13.05.2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, який належить ОСОБА_7 та яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканець АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення КАРАБІНУ АКМСМФ1 серії НОМЕР_2 . Згідно протоколу обшуку у вказаному автомобілі в його салоні, баржачку та багажнику заборонених речей вилучено не було. Були відібрано змиви з керма за допомогою марлевого спонжика, змиви з ричага АКМ, які поміщено в спеціальні пакети, визнано речовими доказами та на які накладено арешт ухвалою слідчого судді.
Крім цього, слідчий в клопотанні зазначив, що автомобіль є речовим доказом, так як є знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Однак, як видно з протоколу обшуку автомобіля, в ньому не виявлено заборонених речей, на підставі чого його можливо було б вважати знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а тому клопотанням та доданими до нього матеріалами не доведено, що вилучене майно відповідає критеріям речового доказу, у звязку з чим відсутні правові підстави для накладення арешту.
Як зазначив слідчий, предметом доказування є факт використання ОСОБА_5 транспортного засобу марки «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 , але цей факт можливо встановити без арешту транспортного засобу. Окрім цього, ОСОБА_5 не заперечує, що користувався та керував вказаним транспорним засобом.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.
За таких обставин, власник майна, на яке слідчий з просить наклати арешт, а саме ОСОБА_7 , на даному етапі досудового розслідування, у даному кримінальному провадженні має статус третьої особи.
Разом з тим, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся слідчий, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України.
Суд при накладенні арешту на майно має враховувати правову підставу для арешту, можливість використання майна як доказу у зазначеному кримінальному провадженні та наслідки такого арешту, а також розумність і співмірність обмеження прав та свобод завданням кримінального провадження.
За наведених вище обставин, на підставі ст. ст. 170-173 КПК України клопотання слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-175 КПК , слідчий суддя
В задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене начальником Доманівського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт транспортного засобу марки «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, який належить ОСОБА_7 та яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканець АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні №12024152210000094 від 13.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, - відмовити.
Вилучене майно негайно повернути користувачу ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду в 5-ти денний строк з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 21.05.2024 року.
Слідчий суддя : ОСОБА_1