Справа № 357/137/24
1-кп/357/488/24
про продовження домашнього арешту
20 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про продовження строку домашнього арешту стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква Київської області, громадянки України, непрацюючої, з середньо-спеціальною освітою, маючої на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у кримінальному провадженні № 12023111030004844, яке внесене до ЄРДР 09 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
згідно з клопотанням, прокурор ОСОБА_3 просив:
1) продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк 2 (два) місяці;
2) покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язки, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає ОСОБА_4 без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування з свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Своє клопотання мотивував тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто у вбивстві - умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Біла Церква Київської області, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , непрацююча, із середньо-спеціальною освітою, раніше не судима, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Строк застосованого до ОСОБА_4 домашнього арешту спливає 21 травня 2024 року.
Зараз ризики, які стали підставою для застосування вказаного запобіжного заходу не зменшилися.
Вважав, що без продовження домашнього арешту, ОСОБА_4 може вчиняти спроби переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Вказував, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 (п'ятнадцять) років та усвідомлюючи можливість настання таких наслідків може здійснити спроби втечі та переховування від суду.
На його думку, про можливість незаконного впливу на свідків вказує те, що ОСОБА_4 знає свідків, вони знайомі між собою, мають дружні відносини та проживають поряд, зазначені особи вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, а тому саме від них залежить благополуччя ОСОБА_4 . Бажання уникнути кримінальної відповідальності спонукатиме ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків, з метою викривлення фактичних обставин справи та створення видимості її непричетності до скоєного злочину. Також, вважав, що необхідно врахувати фактор страху людини перед іншою людиною, яка здатна позбавити життя. Будь-яка особа має бути захищена та з усвідомленням своєї невразливості, відсутністю страху надати суду показання. Забезпечення безпеки свідків, унеможливлення на них незаконного впливу є основним завданням на цій стадії процесу.
На підтвердження ризику вчинення інших кримінальних правопорушень зазначав, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про відсутність у неї будь-яких моральних принципів. Вона може вчинити нові кримінальні правопорушення щодо свідків злочину. До того ж, ОСОБА_4 не працевлаштована, характеризується, як агресивна особа, яка в стані алкогольного сп'яніння вчиняє сварки з людьми, не має постійного джерела доходів, міцних соціальних зв'язків, не зважила на її стан вагітності, проігнорувала, що є матір'ю трьох дітей та вжила у великій кількості алкоголь, після чого повернувшись додому, у період комендантської години здійснила вбивство чоловіка. Вказане відображає схильність ОСОБА_4 до протиправної поведінки та вчинення злочинів.
Вважав, що особисте зобов'язання, з огляду на тяжкість пред'явленого обвинувачення не може запобігти ризику вчинення інших кримінальних правопорушень та забезпечити дієвість кримінального провадження.
Порука не може застосовуватися, оскільки особи із заявами про взяття на поруки ОСОБА_11 не зверталися.
Застава не може бути застосована, адже злочин у якому обвинувачується ОСОБА_11 вчинений із застосуванням насильства.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_4 не заперечували проти клопотання прокурора ОСОБА_3 .
Суд вирішує питання щодо продовження запобіжного заходу, виходячи із такого.
Судом установлено, що згідно з ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2024 року, до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком на 2 (два) місяці та на ОСОБА_4 покладені такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до старшого групи слідчих у справі щосереди о 13:00 год.; не відлучатися з населеного пункту, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування з свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Отже, строк домашнього арешту ОСОБА_4 та покладених на неї обов'язків завершується - 21 травня 2024 року.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно із ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, для продовження строку домашнього арешту та покладених на обвинуваченого обов'язків, прокурор має довести, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові, які виправдовують подальше тримання особи під вартою.
На стадії судового провадження, питання наявності обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під домашнім арештом, судом не з'ясовується, оскільки досудове розслідування вже завершене.
Судом установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Біла Церква Київської області, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , непрацююча, із середньо-спеціальною освітою, раніше не судима, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Прокурор ОСОБА_3 у своєму клопотанні, про продовження запобіжного заходу, посилався на те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може вчиняти спроби переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Суд вважає доведеним, що вказані ризики продовжують існувати.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 (семи) до 15 (п'ятнадцяти) років.
Дійсно вона не має міцних соціальних зв'язків, зокрема, місця роботи та навчання, які можуть стримати її від зміни місця проживання та втечі.
Для цього в неї мотив, а саме їй, у разі визнання винуватості, загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі.
Отже, суду доведено, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 відноситься до таких, що посягають на життя та здоров'я особи, вона знає свідків, вони знайомі між собою, мають дружні відносини та проживають поряд, зазначені особи вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, а тому саме від них залежить благополуччя ОСОБА_4 .
Отже, можливість уникнути кримінальної відповідальності може спонукати ОСОБА_4 незаконно впливати на цих свідків.
При встановленні цього ризику, суд також враховує фактор страху людини перед іншою людиною, яка здатна позбавити життя. Будь-яка особа має бути захищена та з усвідомленням своєї невразливості, відсутністю страху, надати суду показання. Забезпечення безпеки свідків, унеможливлення на них незаконного впливу є основним завданням на цій стадії процесу.
Отже, суду доведено, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про відсутність у неї будь-яких моральних принципів. Отже, вона може вчинити кримінальні правопорушення щодо свідків злочину.
До того ж, ОСОБА_4 не працевлаштована, характеризується, як агресивна особа, яка в стані алкогольного сп'яніння вчиняє сварки з людьми, не має постійного джерела доходів, міцних соціальних зв'язків. Вказане відображає схильність ОСОБА_4 до протиправної поведінки.
Отже, суду доведено, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отож, суд дійшов до висновку, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, адже обставини на яких вони засновані, не втратили своєї актуальності.
Дійсно ОСОБА_4 може вчиняти спроби втечі та переховування від суду; незаконного впливу на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є:
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, cлідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, переліченим у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд може застосувати один із запобіжних заходів перелічених у ч. 1 ст. 176 КПК України. До того ж, найсуворішим із них є тримання під вартою. Він застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
До того ж, суд має врахувати обставини передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.
Суд зазначає, що з огляду на тяжкість пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, її вік та стан здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків, місця роботи, навчання, джерел доходів, репутацію досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України, а саме виконання нею процесуальних обов'язків та попередженню вчинення нею іншого кримінального правопорушення, неможливе за допомогою м'якших запобіжних заходів, аніж цілодобовий домашній арешт.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Суд вважає за необхідне, з огляду на встановлені ризики, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає ОСОБА_4 без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування з свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Суд зазначає, що покладення таких обов'язків є необхідним для досягнення мети запобіжного заходу, визначеного в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, підсумовуючи викладене суд клопотання прокурора, про продовження строку домашнього арешту задовольняє.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про продовження цілодобового домашнього арешту, - задовольнити.
Продовжити строк домашнього арешту обвинуваченої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною залишати житло цілодобово, строком на 2 (два) місяці.
Зобов'язати обвинувачену ОСОБА_4 виконувати такі обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
(1) прибувати за кожною вимогою суду;
(2) не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду;
(3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або роботи;
(4) утримуватися від спілкування з свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Установити строк дії встановлених обов'язків тривалістю 2 (два) місяці.
Направити ухвалу для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого - Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Роз'яснити обвинувачені, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 532 КПК України.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_12