Справа № 939/582/24
Іменем України
20 травня 2024 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.,
при секретарях - Смолянкіній М.Г., Слухай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління НП України в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 березня 2024 року 22:40:29 на вул. Центральна, 332 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області капітан поліції Зелінський О.О. розглянув матеріали адміністративної справи і виніс постанову за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , про накладення на неї штрафу розмірі 1190 грн. за те, що вона в темну пору доби керувала транспортним засобом ВАЗ 11194 реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому не працювала підсвітка заднього державного номерного знака, чим порушила п. 2.9 ПДР. З даною постановою вона не згодна, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так 02 березня 2024 року коли її в темну пору доби зупинили працівники поліції вона зупинилася, увімкнула аварійну сигналізацію і почала їх чекати. Працівник поліції, який підійшов до неї, перевірив документи та повідомив про те, що ніби-то її транспортний засіб має несправності, а саме, що немає підсвітки заднього державного номера. Коли вона показала йому, що підсвітка є, працівник поліції не звернув увагу на її пояснення та виніс постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення штрафу. У випадку коли не працює підсвічування номера штраф виписується, якщо поліції вдасться довести, що водій знав про це, виїжджаючи з гаража. Оскільки позивачка керувала технічно справним автомобілем, підсвічування номера горіло, просила скасувати постанову серії ЕНА №1570882 від 02 березня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1190 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушенням, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її предстаник ОСОБА_2 не з'явились, відповідно до заяви просили розглянути справу без їх участі, позов підтримали.
Відповідач - Головне управління НП України в Київській області в судове засідання представника не направило, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлене, у встановлені судом строки відзив на позов не подало.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1570882 від 02 березня 2024 року, винесеною старшим інспектором відділення поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Зелінським О.О. позивачку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. за те, що 02.03.2024 22:30:27 вона керувала транспортним засобом ВАЗ 11194 реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому не підсвічувався задній державний номерний знак, чим порушила п.2.9 «в» ПДР України (а.с.9).
Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» визначені підстави для зупинки поліцейськими транспортних засобів.
Відповідно до п.1,2 ч.1,ч.3 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пп. «а», «б» п.2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний, зокрема, перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі.
Відповідно до ст.33 ЗУ «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до пп. «в» п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до ч.1 ст. 37 ЗУ «Про дорожній рух», забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені.
Згідно положень п. 30 ПДР України забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Проте відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. В оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищевикладене, оскільки доводи позивачки не спростовані будь-якими доказами з боку відповідача для підтвердження факту вчинення нею (позивачкою) адміністративного правопорушення, жодних доказів того, що в її діях були ознаки правопорушення, зокрема, передбаченого ч. 1 ст.121-3 КУпАП, суду також не надано та в процесі розгляду справи не встановлено, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, скасувати постанову ЕНА №1570882 від 02 березня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Керуючись ч.5 ст.121, ст. 222, 245,251,268, 280 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про національну поліцію», ПДР України, ст. 6-10,121,122,241-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління НП України в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову старшого інспектора відділення поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Зелінського О.О. серії ЕНА №1570882 від 02 березня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Стягнути з Головного управління НП України в Київській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Головуюча-суддяА.Міланіч