Справа № 638/1651/22
Провадження № 2/638/845/24
20.05.2024 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Штих Т.В.,
за участю секретаря Кассіч Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання коштів спільним майном, стягнення суми, заміну боржника за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про встановлення факту окремого проживання, визнання кредитних та факторингових зобов'язань за відповідними договорами спільними сумісними зобов'язаннями, поділ майна подружжя, стягнення сум, -
встановив:
07 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд здійснити поділ майна подружжя: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на частку вказаної квартири та за відповідачем ОСОБА_2 - право власності на частку вказаної квартири.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 липня 2022 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Встановлено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
21 вересня 2022 року представником відповідача за первинним позовом ОСОБА_2 - адвокатом Бондаренко О.В. подано відзив на позовну заяву, в якому, не заперечуючи про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 є спільною власністю подружжя, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, так як запропонований позивачем ОСОБА_1 варіант поділу квартири не враховує спільні боргові зобов'язання подружжя.
У відповіді на відзив від 03 жовтня 2022 року представником позивача за первинним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Колесніковим А.Г. зазначено, що спільні боргові зобов'язання у подружжя відсутні у зв'язку з припиненням Договору іпотеки спірної квартири від 30.08.2006 та у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1 не є стороною Договору позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 і Кредитного договору від 08.12.2021, письмової згоди ОСОБА_1 на їх укладання не надавала, самі договори виходять за межі дрібних побутових.
08 жовтня 2022 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бондаренко О.В. подано заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечується те, що боргові зобов'язання подружжя за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 припинились, так як були замінені відповідно до Договору про новацію № 1 від 03.09.2021 новими зобов'язанням, такі зобов'язання мають виконуватись, але на іншій правовій підставі. Зазначається, що припинення договору іпотеки не підтверджує припинення зобов'язань зі сплати боргу, а Договір про розірвання договору іпотеки не є належним і достатнім доказом припинення боргових зобов'язань, для забезпечення яких він укладався. Також зазначається, що для укладання договору позики отримання згоди другого подружжя не потрібне, так як такий правочин не стосується розпорядження спільним майном подружжя.
20 листопада 2022 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Колесніковим А.Г. подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
З урахуванням заяви позивача ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 21 січня 2023 року позовні вимоги полягають у наступному: Здійснити поділ майна подружжя трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; Визнати право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ; Визнати суму заробітної плати, отриману ОСОБА_2 за період з 2011 року по 19 листопада 2021 року у розмірі 4 191 834 грн. спільним майном подружжя; Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку у сумі заробітної плати, отриманій ОСОБА_2 за період 2011-2021 роки, яка складає 1 434 817,14 грн.; Замінити боржника (позичальника), перевести борг за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 на суму 1 460 620,18 грн. з ОСОБА_2 на нового боржника (позичальника) - ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.08.1990. шлюб розірвано рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2022 року у справі № 535/879/22, яке набрало законної сили 18.10.2022 року. У період перебування у шлюбі подружжям придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Квартира була придбана за кредитні кошти, що надані АКІБ «УкрСибБанк» на підставі кредитного договору № 11/11/2004 від 03.03.2004. Позивач та Відповідач не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна. Вказала, що ринкова вартість квартири на час подання позову складає 1 322 000, 00 грн. Також позивач зазначила, що фактичне припинення шлюбних відносин між подружжям відбулось 19.11.2021 року, коли Відповідач забрав особисті речі та виїхав із спільної квартири. За вказаною адресою постійно мешкає позивач та спільна з відповідачем донька - ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 за вказаною адресою не мешкає. Відповідачем фактично не виділялись кошти на утримання спільного майна подружжя. Комунальні платежі по вказаній квартирі за період 2016-2022 роки здійснювались позивачем самостійно та разом з дочкою на суму 89 433,60 грн. Спосіб життя, що вівся подружжям, не вимагав витрат, які б могли складати суму понад 4 мільйони гривень за період, що ці кошти були отримані відповідачем у якості заробітної плати. Побутові витрати на утримання квартири, придбання продуктів харчування, тощо зазвичай здійснювались позивачкою самостійно, або разом із дочкою. Як виявила позивач під час розгляду даної цивільної справи, відповідач, який працював на різних посадах у банківських установах, протягом тривалого часу приховував від неї власні доходи, чим порушив її право спільної сумісної власності на отриману відповідачем заробітну плату, гарантоване ст. 61 СК України. Згідно розрахунку, здійсненого позивачем, сума заробітної плати, отримана відповідачем за період з 2011 року по 19 листопада 2021 року складає 4 191 834, 28 грн., які відповідач ОСОБА_2 приховав та використав на власний розсуд і не в інтересах сім'ї. Таким чином, виходячи з принципу рівності часток подружжя у спільній сумісній власності позивач ОСОБА_1 вважає, що належна їй сума у заробітній платі, що отримана відповідачем, складає 2 095 917, 14 грн., має бути врахована під час поділу спільного майна подружжя. З урахуванням ринкової вартості спільної квартири та вартості частки кожного із подружжя у спільному майні (661 100,00 грн.), факту приховування відповідачем від позивача отриманої заробітної плати, положень ч. 2 ст. 372 ЦК України, позивач вважає доцільним та справедливим присудити позивачці право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідача на користь позивачки різницю між належною їй часткою у спільному майні - заробітній плати Відповідача, отриманій за період 2011-2021 роки, та вартістю належної відповідачеві частки у спільній квартирі, у розмірі 1 434 817, 14 грн.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що 03.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» як кредитором та відповідачем ОСОБА_2 , як позичальником (боржником), укладено Договір позики № 03/09/21-1 на суму залишку заборгованості за кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 року на суму 1 460 620,18 грн. Поряд з цим, 03.09.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» та ОСОБА_3 укладено Договір про відступлення прав вимоги № 03/09/21 за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 на суму 1 460 620,18 грн. Отже, наразі ОСОБА_3 є кредитором. Так як кредитний договір № 11/01/2004 від 03.03.2004 було укладено для отримання коштів на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка є спільною сумісною власністю подружжя, Договір позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, за яким відбулась заміна (новація) зобов'язань за кредитним договором, також укладено в інтересах сім'ї і позивач ОСОБА_1 також є зобов'язаною особою за цим договором. Позивач проживає з донькою ОСОБА_3 у вказаній квартирі та має намір і в подальшому проживати в ній, нести усі витрати, пов'язані з цією квартирою, у тому числі за зобов'язаннями, що виникли за кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 та, відповідно, за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 року. Листом від 26.12.2022 ОСОБА_3 , як кредитор за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, висловила свою згоду на покладення на позивача ОСОБА_1 обов'язків позичальника (боржника) за вказаним Договором позики. А тому позивачка вважає за можливим у судовому порядку замінити боржника (позичальника) перевести борг за вказаним Договором позики з відповідача ОСОБА_2 на неї.
20 вересня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій з урахуванням заяви від 07.09.2023 просив: встановити факт окремого проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 22.09.2021, в зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин та не веденням спільного сумісного господарства; визнати зобов'язання у розмірі 1 460 620, 18 грн. за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» та ОСОБА_2 в результаті невиконання подружжям в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 між АТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 , та зобов'язання в розмірі 450 000 грн. за Кредитним договором від 08.12.2020, укладеним між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 , спільним сумісним зобов'язанням подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; здійснити поділ майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 68,4кв. м., покласти на ОСОБА_2 обов'язок з повернення позики у розмірі 1 460 620, 18 грн. за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» і ОСОБА_2 , та обов'язок зі сплати заборгованості в розмірі 173 786,52. за Кредитним договором від 08.12.2020, укладеним між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 149 961,09 грн., що становлять частку спільного зобов'язання подружжя за Кредитним договором від 08.12.2020, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Укрексімбанк», сплаченого ним після припинення шлюбних відносин; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 119 294,16 грн. в рахунок виконання кредитних зобов'язань подружжя за Кредитним договором від 08.12.2020, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Укрексімбанк», та за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.08.1990. З 2020 року шлюбні відносини поступово погіршувались. Через відсутність взаєморозуміння і довіри, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки, спільне життя не склалось. Упевнившись у неможливості підтримання у подальшому сімейних стосунків, 22.09.2021 він повідомив ОСОБА_1 про припинення відносин. Саме з цього часу вони не ведуть спільне господарство та не підтримують будь-яких відносин, та ОСОБА_2 немає доступу до спірної квартири. Вважає, сім'я розпалась та фактично подружні відносини між подружжям остаточно припинились 22.09.2021. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 15.09.2022 по справі №535/879/22 шлюб розірвано. В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин подружжя за спільні кошти придбали у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 Квартира була придбана за власні спільні кошти подружжя, а також за кошти, отриманні подружжям в кредит за Кредитним договором № 11/01/2004, укладеним 03.03.2004 між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 . Отже, вказаний кредитний договір був укладений за взаємною згодою подружжя та в інтересах сім'ї - для придбання житла, що не заперечується сторонами спору. Кредитні зобов'язання по вказаному кредитному договору виконувались, однак станом на вересень 2021 р. кредит повністю сплачений не був. В період шлюбних відносин, а саме 03.09.2021 між АТ «УкрСибБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» був укладений Договір факторингу № 03/09/2021, згідно умов якого АТ «УкрСибБанк» передав Товариству права вимоги боргу за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004. Згідно з п.1.3. Договору факторингу № 03/09/2021 від 03.09.2021 загальна заборгованість за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 (в обліковій системі Банку) становить: 23 291,21 доларів США (основна сума боргу) та 30 756,39 доларів США (сума процентів по кредиту). Крім того, 03.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 (позичальник) був укладений Договір про новацію № 1, за умовами якого сторони погодились про заміну (новацію) платіжних зобов'язань позивальника перед Фінансовою компанією за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 новими позиковими зобов'язаннями позичальника перед Фінансовою компанією за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, що є Додатком до цього Договору. В результаті здійснення новації зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» та позичальником ОСОБА_2 виникли зобов'язання щодо безпроцентної позики у розмірі 1 460 620, 18 грн. з умовами її повернення у повному обсязі шляхом сплати щомісячно грошових коштів у розмірі 1000, 00 грн., починаючи з 01.01.2070 року. Крім того, 03.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» (первинний кредитор) та гр. ОСОБА_3 (новий кредитор) укладено Договір про відступлення прав вимоги № 03/09/21, відповідно до якого первинний кредитор відступив новому кредитору права вимоги у позичальника ОСОБА_2 за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.03.2021 у розмірі 1 460 620,18 грн. у повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги. Таким чином, , в результаті відступлення прав вимоги за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.03.2021 розмір зобов'язань Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 складає 1 460 620, 18 грн. з умовами її повернення у повному обсязі шляхом сплати щомісячно грошових коштів у розмірі 1000, 00 грн., починаючи з 01.01.2070 року. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначає, що укладання Договору факторингу № 03/09/2021 від 03.09.2021, Договору про новацію № 1 від 03.09.2021, Договору позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, Договору про відступлення прав вимоги № 03/09/21 від 03.09.2021 було наслідком невиконання в повному обсязі подружжям зобов'язань за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004, який був укладений за взаємною згодою подружжя та в інтересах сім'ї - для придбання житла. Оскільки повернення позики не відбувалось зобов'язання подружжя з повернення позики перед гр. ОСОБА_3 станом на момент фактичного припинення шлюбних відносин склали 1 460 620, 18 грн. Поряд з цим, з метою виконання зобов'язань за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 та подальшого розірвання Договору іпотеки квартири АДРЕСА_4 за взаємною згодою подружжя та в інтересах сім'ї на підставі заяви позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку від 08.12.2020 в АТ «Укрексімбанк» була відкрита кредитна лінія «Бонус» та 09.12.2020 надано кредит в розмірі 450 000 грн. Зазначені грошові кошти були витрачені на часткове погашення боргу перед АТ «УкрСибБанк» за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004, а саме 03.09.2021 сплачено заборгованість по кредиту у розмірі 13 456 доларів США та компенсацію судового збору по цивільній справі № 619/6073/13-ц за позовом АТ «УкрСибБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 996,41 грн. Крім того, із отриманих в АТ «Укрексімбанк» кредитних коштів сплачено 03.09.2022 нотаріусу 7000 грн. за послуги по нотаріальному посвідченню Договору про розірвання Договору іпотеки від 03.09.2021 спірної квартири АДРЕСА_4 . За період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин (22.09.2021) сплачено АТ «Укрексімбанк» заборгованість за спільним кредитним договором подружжя від 08.12.2020 грошові кошти у розмірі - 199 567,52 грн. На момент припинення шлюбних відносин (22.09.2021) кредит за вказаним кредитним договором не був погашений та починаючі з жовтня 2021 року зобов'язання за кредитним договором самостійно сплачував позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 особистими коштами. Так, у період жовтень 2021р. - серпень 2023р. позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 сплачено за Кредитним договором АТ «Укрексімбанк» в рахунок сплати основного боргу та процентів за користування кредитним лімітом грошові кошти у розмірі 299 922,17 грн. Враховуючи зазначені обставини, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вважає за можливе стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частку спільного зобов'язання подружжя за кредитним договором від 08.12.2020, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Укрексімбанк», що була сплачена ним власними коштами після припинення шлюбних відносин, тобто грошові кошти у розмірі 149 961,09 грн. Станом на 07.09.2023 залишок заборгованості за кредитною лінією (Кредитним договором від 08.12.2020), тобто сумісні зобов'язання подружжя, складають 99 968,13 грн. Тобто, у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , окрім права спільної сумісної власності на придбану за рахунок кредитних коштів квартиру виникли також і зобов'язання у вигляді повернення кредитів (кредиту та позики) Всього загальна сума зобов'язань подружжя складає 1 560 588, 31 грн., їх 1/2 частина складає 780 294,16 грн. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначає, що він є фінансово спроможним та має можливість виконати в подальшому зобов'язань за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, та за кредитним договором від 08.12.2020, укладеним між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 , в той час як позивач за первинним позовом-відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не є фінансово спроможною, що значно ускладнює виконання нею зобов'язань за вказаними договорами. Вважає, що при поділі спільного майна подружжя справедливим буде враховуючи суму зобов'язань подружжя зменшити частку ОСОБА_1 у спільному майні подружжя визнати за ним право власності на квартиру придбану в кредит за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням на нього обов'язку з виплати зобов'язань у розмірі 1 460 620, 18 грн. за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, та за кредитним договором від 08.12.2020, тобто присудити частину спірної квартири, що належить ОСОБА_1 . другому з подружжя - ОСОБА_2 і, таким чином, припинити як спільну власність, так і сам спір, як існуючий, так і такий що ймовірно виникне у майбутньому між подружжям. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначає, що при такому поділі різниця між частки спільного зобов'язання подружжя (780 294,16 грн.) та вартістю частини спірної квартири (661 100,00 грн.) складає -119 294,16 грн. має бути стягнута на користь ОСОБА_2 в рахунок виконання кредитних зобов'язань подружжя за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, та в рахунок виконання зобов'язань подружжя Кредитним договором від 08.12.2020, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Укрексімбанк».
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2022 року клопотання представника відповідача по первинному позову задоволено, об'єднано в одне провадження первинний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , АТ « Державний експортно-імпортний банк України» про поділ майна подружжя.
16 січня 2023 року представником позивача за первинним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Колесніковим А.Г. подано відзив на зустрічний позов, в якому позивач за первинним позовом ОСОБА_1 наполягала на тому, що припинення шлюбних відносин відбулось 19.11.2021, коли відповідач за первинним позовом ОСОБА_2 забрав особисті речі та виїхав із спільної квартири. Щодо спільних зобов'язань подружжя зазначено, що кредитний договір № 11/01/2004 від 03.03.2004 було укладено для отримання коштів на придбання подружжям квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка є спільною сумісною власністю подружжя, отже договір позики № 03/09/21-1 від 03.09.2011 також укладено в інтересах сім'ї та позивач за первинним позовом ОСОБА_1 також є зобов'язальною особою за ним. Зазначає, що місце проживання у вказаній квартирі ОСОБА_2 не було зареєстроване, в квартирі він тривалий час не мешкає, будь-яких витрат щодо її утримання та обслуговування не здійснює, а тому вимоги про покладення на нього обов'язків з повернення позики у розмірі 1 460 620,18 грн. за договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 та на цій підставі передачі права власності на квартиру вважає необґрунтованими. З урахуванням строку повернення позики, починаючи з 01.01.2070 року, виконання ним обов'язків з повернення позики вважає ілюзорним, а тому передачу йому права власності на квартиру несправедливою та такою, що порушує право позивача за первинним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житло. Також відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначає, що не є зобов'язальною особою за кредитним договором від 08.12.2020, який укладено між ОСОБА_2 та АТ «Укрексімбанк», участі в отриманні кредитних коштів не брала, згоду на їх отримання не надавала, отримані ОСОБА_2 кредитні кошти використані не на потреби сім'ї, а тому спільні боргові зобов'язання за цим договором відсутні і не можуть бути враховані при поділі спільного майна подружжя.
21 січня 2023 року представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокатом Бондаренко О.В. подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій сторона позивачка за зустрічним позовом наполягала на тому, що фактичне припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства між подружжям відбулось 22.09.2021 і не пов'язане з датою, коли позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 забрав свої речі з квартири подружжя. Зазначається, що фактичне визнання відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 боргових зобов'язань за договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 у розмірі 1 460 620,18 грн. як спільних боргових зобов'язань подружжя не потребує доказування відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України. Також посилається на відсутність втрати інтересу ОСОБА_2 на спірну квартиру та на неможливість заміни позичальника за Договором позики № 03/09-21-1 від 03.09.2021 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1
31 січня 2023 року від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Колеснікова А.Г. надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій викладені аргументи аналогічні тим, що були висловлені в раніше поданих процесуальних документах ОСОБА_1
05 січня 2023 року третьою особою ОСОБА_3 надані суду письмові пояснення, в яких просить суд первинний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, зустрічний позов ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Також просить врахувати під час розгляду справи, що нею, як кредитором, надано згоду на заміну боржника (позичальника) за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 на суму 1 460 620,18 грн. з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Від представника третьої особи АТ «Укрексімбанк» надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу за її відсутності.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач за первинним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити, надала пояснення, аналогічні тим, що зазначені у позовні заяві.
Представник позивача за перинним позовом ОСОБА_1 - адвокат Колесніков А.Г. у судовому засіданні просив первинний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити, надав пояснення, аналогічні тим, що зазначені в позовній заяві.
Відповідач за первинним позовом-позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги зустрічного позову підтримав, просив задовольнити, у задоволенні первинного позову ОСОБА_1 просив відмовити, надав пояснення, аналогічні тим, що зазначені у зустрічній позовній заяві. Додав, що з 22.09.2021 шлюбні відносини та ведення спільного господарства між подружжям припинено, в цей день він повідомив ОСОБА_1 про припинення шлюбних відносин та заблокував їй доступ до своїх карткових рахунків, припинив утримання дружини та всі відносини з нею. З цього часу до спірної квартири зміг потрапити лише один раз 19.11.2021 у присутності брата ОСОБА_4 та зміг забрати особисті речі. Доступу до квартири не має, оскільки ОСОБА_5 змінені замки на вхідні двері до квартири.
Представник відповідача за первинним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко О.В. у судовому засіданні позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 просила задовольнити, у задоволенні первинного позову ОСОБА_1 - відмовити, надала пояснення, аналогічні тим, що зазначені у зустрічній позовній заяві.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні просила первинний позов ОСОБА_1 задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просила відмовити, надала пояснення, аналогічні тим, що зазначені у письмових пояснення. Також додала, що при укладенні Договору про відступлення прав вимоги № 03/09/21 від 03.09.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» діяла через представника Бакуменка, грошові кошти за договором не сплачувала, їх сплатив ОСОБА_2 . Про умови договору позики та умови договору про відступлення прав вимоги дізналась після укладення цих договорів, коли ОСОБА_2 в вересні 2021 передав їй документи. Вважає, що ОСОБА_2 скористався її довірою. Щодо визнання умови Договору позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 про строк виконання зобов'язань за договором звернулась з позовом до суду, оскільки ОСОБА_2 не бажає повертати позику раніше зазначеного у договорі строку. Вважає, що ОСОБА_1 спроможна виконати зобов'язання за цим договором позики. На даний час позика у розмірі 1 460 620,18 грн. не повернута.
Третя особа АТ «Укрексімбанк» в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.
Зі змісту ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України вбачається можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача суб'єктивного права чи інтересу, порушення такого права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність наявному порушенню і відповідність законодавству) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів доказування для позивача зумовлює відмову у задоволені позову.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі прийшов до наступного.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11.08.1990 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Пісочинською селищною радою Харківської області 11.08.1990, актовий запис № 55 від 11.08.1990.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 15.09.2022 по справі №535/879/22 шлюб розірвано.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно ввід 18.02.2005, виданого на підставі Рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 08.02.2005 за № 23/44 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 24.02.2005 право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстроване за ОСОБА_2 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 23.12.2021 право власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_2 .
Відповідно до Звіту про оцінку майна від 05.01.2022 року ринкова вартість трикімнатної ізольованої квартири, загальною площею 68,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , складає (без урахування ПДВ) 1 322 200,00 грн.
Судом досліджено кредитний договір № 11/01/2004 від 03.03.2004, укладений між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 , згідно якого Банк зобов'язується надати позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредит в іноземній валюті в сумі 21500,00 доларів США. Строк повернення кредиту - 03.03.2014 року. Цільове призначення кредиту - придбання нерухомості. Умови забезпечення кредиту: поручительство згідно договору поручительства б/н від 03.03.2004, застава майнових прав, згідно договору застави майнових прав б/н від 03.03.2004.
Отже даний договір укладено за взаємною згодою подружжя та в інтересах сім'ї.
Відповідно до листа АТ «УкрСибБанк» від 06.10.2022 № 27-1-01/18418 Додатковою угодою № 2 від 25.03.2005 розмір кредитного ліміту за вказаним Кредитним договором було збільшено на 7000, 00 доларів США, додатковою угодою № 3 від 12.07.2005 розмір кредитного ліміту збільшено ще на 5000,00 доларів США, Додатковою угодою № 4 від 29.12.2005 розмір кредитного ліміту збільшено ще на 13000,00 доларів США, Додатковою угодою № 5 від 30.08.2006 розмір кредитного ліміту збільшено ще на 4 000,00 доларів США (до 50 500 доларів США). Загалом наданий кредит у розмірі 50 500,00 доларів США.
Відповідно до Договору іпотеки від 30.08.2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСибБанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М., р. 4725, Іпотекодавець передав в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 на суму 50 500, 00 доларів США, строком повернення 03.03.205року, нерухоме майно - житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_4 .
Згідно Додаткової угоди № 1 від 03.09.2021 до Кредитного договору № 11/01/2004 змінено, зокрема, умови забезпечення кредиту, у забезпечення виконання зобов'язань позичальника Банком прийнято поручительство, згідно договору поручительства б/н від 03.03.2004.
Договір іпотеки від 30.08.2006 року розірвано відповідно до Договору про розірвання Договору іпотеки, укладеного між АКТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М., р.15.04 від 03.09.2004.
У п. 5 Договору про розірвання Договору іпотеки від 03.09.2021 зазначено, що Іпотекодавець довів до відома Іпотекодержателя, а Іпотекодержатель взяв до уваги, що цей договір укладено за згоди дружини Іпотекодавця ОСОБА_1 , згідно її заяви, посвідченої 02.09.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милиця М.ШЛ., р. 541.
Судом досліджено вказану заяву ОСОБА_1 про надання згоди від 02.09.2021. Зазначеною заявою ОСОБА_1 надала згоду чоловіку ОСОБА_2 на підписання та укладання договору про розірвання (припинення) договору іпотеки, предметом якого є належна на праві власності квартира АДРЕСА_5 , на умовах, що будуть визначені ОСОБА_2 самостійно. У заяві також зазначено, що вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, як набута у період зареєстрованого шлюбу.
03.09.2021 року між АТ «УкрСибБанк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 03/09/2021, за умовами якого Клієнт зобов'язується передати у власність Фактору, а Фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.
У п. 1.3 зазначено Договору вказано, що на день підписання цього Договору загальна заборгованість за Кредитним договором № 11/01/2004 (в обліковій системі банку) боржника ОСОБА_2 становить: основна сума боргу 23 231,21 доларів США, проценти - 30 756,39 доларів США.
Згідно з п. 1.4. розмір оплати послуг Фактора становить 100,00 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі прав вимоги від 03.09.2021 складеним ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» та АТ «УкрСибБанк», складеного на виконання Договору факторингу № 03/09/2021 від 03.09.2021 Клієнт передав Фактору права вимоги, а Фактор прийняв права вимоги в обсязі та на умовах, визначених Договором, а саме за договорами: кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004, договором поруки № б/н від 03.03.2004.
Актом приймання-передачі документації від 03.09.2021, складеним між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» та АТ «УкрСибБанк», Клієнт передав, а Фактор прийняв наступну документацію: кредитний договір від 03.03.2004, укладений між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 з усіма додатками та додатковими угодами (оригінал), договір поруки від 03.03.2004, укладений між АКІБ «УкрСибБанк» ТА ОСОБА_2 , та ОСОБА_6 , з усіма додатками та додатковими угодами (оригінал), а також копії матеріалів кредитної справи, матеріали судового та виконавчого провадження (копії).
Зазначена інформація міститься у Довідці АТ «УкрСибБанк» про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_2 за період з 03.03.2004 по 04.12.2006.
Відомості про оплати боргу та розмір заборгованості за кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 року станом на 03.09.2021 року містяться у виписці за кредитним договором за період з 01.01.2020 по 03.09.2021 року, що сформована АТ «УкрСибБанк».
Судом також досліджено Договір №1 про новацію від 03.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» (актор) та ОСОБА_2 (позичальник).
За умовами Договору, оскільки між Позичальником та АТ «УкрСибБанк» було укладено Кредитний договір № 11/01/2004 від 03.03.2004 року, за яким прострочена заборгованість включаючи нараховані проценти, не є погашеною, відповідно до Договору факторингу № 03/09/2021 від 03.09.2021, укладеним між АТ «УкрСибБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс», АТ «УкрСибБанк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» право грошової вимоги до Позичальника за Кредитним договором, сторони здійснили новацію за Кредитним договором у нове позикове зобов'язання на умовах та у формі, наведених у Додатку до цього Договору - Договір позики № 03/09/21-1.
У п. 1.2. Договору № 1 про новацію від 03.09.2021 року зазначено, що сума зобов'язань Позичальника перед Фінансовою компанією за Кредитним договором становить 54047,60 доларів США, з яких основна сума боргу - 23 291,21 доларів США та нараховані проценти - 30 756,39 доларів США.
Згідно з п. 1.3. Договору № 1 про новацію від 03.09.2021 року з моменту укладення цього Договору зобов'язання Позичальника за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 року та відповідно Кредитний договір № 11//01/2004 від 03.03.2004 припиняються повністю, включаючи прострочену заборгованість, яка складається з основної суми боргу у розмірі 23 291,21 доларів США за кредитом та нараховані проценти у розмірі 30 756,39 доларів США. Будь-які додаткові зобов'язання, пов'язані з Кредитним договором (включаючи будь-які договори про забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором) припиняються з моменту укладення цього Договору.
Згідно Додатку до Договору № 1 про новацію від 03.09.2021 - Договору позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» та ОСОБА_2 , в результаті здійснення новації зобов'язань Позичальника за Кредитним договором № 11/01/2004 від 03.03.2004 між сторонами виникли зобов'язання щодо позики на умовах, викладених в цьому Договорі (далі Позика).
У п. 1.2 Договору позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 року зазначено, що загальна сума Позики становить 1 460 620,18 грн., яка є безпроцентною.
У п. 2.1. Сторони погодили, що Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю Суму позики у повному розмірі шляхом сплати позикодавцю щомісячно грошових коштів у розмірі 1000,00 грн., починаючи з 01 січня 2070 року.
Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. Договору позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 року Позичальник має право повернути всю суму позики в повному обсязі Позикодавцю до закінчення строку дії цього Договору однією сумою або частинами, що здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Позикодавця.
Також судом досліджено Договір про відступлення прав вимоги № 03/09/21 від 03.09.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» (Первісний кредитор) та ОСОБА_3 Новий кредитор), від імені та в інтересах якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_7 .
Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення прав вимоги № 03/09/21 від 03.09.2021 року Первинний кредитор відступає шляхом відступлення Новому кредитору належні Первинному кредитору, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первинного кредитора до позичальника, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, та договорами застави, з - урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.
Як зазначено у п. 4.1. вказаного Договору за відступлення прав вимоги за Основним договором Новий кредитор сплачує Первинному кредитору грошові кошти у сумі 40 550, 00 грн.
Згідно Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 03/09/21 від 03.09.2021 договір позики № 03/09/21 від 03.09.2021, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» та ОСОБА_2 є договором, права вимоги за яким відступаються. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора складає 1 460 620,18 грн.
З квитанції № 1412880311 від 03.09.2021 АТ «Ощадбанк» вбачається, що ОСОБА_3 через ОСОБА_2 сплатила ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» грошові кошти у розмірі 40 550,00 грн. згідно договору про відступлення прав вимоги № 03/09/21 від 03.09.2021.
Актом приймання-передачі документів від 03.09.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» передало, а ОСОБА_3 прийняла документи: Договір новації № 1 від 03.09.202, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» та ОСОБА_2 (оригінал), Договір позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» і ОСОБА_2 (оригінал).
Актом приймання-передачі документів від 03.09.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» передало, а ОСОБА_3 прийняла: Кредитний договір № 11/01/2004 від 03.03.2004, укладений між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 з усіма додатками та додатковими угодами, Договір поруки № б-н від 03.03.2004, укладений між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 , та ОСОБА_8 , з усіма додатками та додатковими угодами, матеріали судового та виконавчого провадження (копії).
Враховуючи викладене, під час судового розгляду встановлено, і не заперечується сторонами, повернення позики не відбувалось, а тому спільні зобов'язання подружжя з повернення позики складають 1 460 620, 18 грн.
Судом також досліджено заяву ОСОБА_2 про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку від 08.12.2020.
Згідно п. 3.1. даної заяви керуючись умовами договору про надання банківських та інших послуг від 06.07.2020, укладеного між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ОСОБА_2 , останній просив Банк відкрити кредитну лінію до Карткового рахунку згідно з такими параметрами і умовами: кредитна лінія «Бонус» з розміром Ліміту Кредитної лінії 450 000,00 грн., строком дії Кредитної лінії - 36 місяців, до 07.12.2023 року, та розміром фіксованої процентної ставки - 16% річних.
Відповідно до Довідки АТ «Укрексімбанк» від 15.09.2022 № 164-2/34 ОСОБА_2 (Позичальник) в АТ «Укрексімбанк» булло відкрито кредитну лінію з лімітом 450 000,00 грн., згідно із Заявою про відкриття кредитної лінії до карткового рахунка від 08.12.2020. Станом на 09.09.2022 залишок заборгованості за кредитною лінією становить 269 708, 78 грн., з яких 250 000,00 грн. - основний борг, 19 708,78 грн. - проценти за користування кредитною лінією.
Надання кредитних коштів за кредитною лінією, повернення боргу та сплата процентів за користування кредитом підтверджується інформацією поточної виписки за контрактом за період з 08.12.2020 по 15.09.2022, за період з 01.01.2023 по 18.08.2023, наданою АТ «Укрексімбанк».
Відповідно до квитанцій АТ «Укрексімбанк» від 01.10.2021, 13.10.2021, 01.11.2021, 16.11.2021, 01.12.2021, 13.12.2021, 15.12.2021, 16.12.2021, 30.12.2021, 31.12.2021, 08.01.2022, 12.01.2022, 14.01.2022, 01.02.2022, 17.02.2022, 14.04.2022, 06.01.2023, 17.01.2023, 03.02.2023,15.02.2023, 23.02.2023, 20.03.2023, 20.04.2023, 16.05.2023, 16.06.2023, 21.07.2023, 17.08.2023, у період жовтень 2021р. - серпень 2023р. ОСОБА_2 сплачено за Кредитним договором від 08.12.2020 (кредитна лінія «Бонус») АТ «Укрексімбанк» в рахунок сплати основного боргу та процентів за користування кредитним лімітом грошові кошти у розмірі 299 922, 17 грн.
Згідно довідки АТ «Укрексімбанк» від 18.08.2023 станом на 18.08.2023 залишок заборгованості за кредитною лінією становить - 99 968,13 грн., з яких 98 966,05 грн., - основний борг, 1 002,68 грн. - проценти за користування кредитною лінією.
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_2 , відкритого в АТ «ПУМБ» за період з 01.01.2017 по 04.10.2022, у період до 22.09.2021 відбувалось списання грошових коштів за купівлю товарів, здійснених в один день як у м. Києві (за місцем мешкання ОСОБА_2 ), так і в м. Харкові (за місцем мешкання ОСОБА_1 ).
Суд зазначає, що виписка про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ «Універсалбанк» від 13.11.2022, квитанції про сплату комунальних платежів за період з 13.01.2016 по 23.10.2022 по квартирі АДРЕСА_5 , що надані стороною позивача за первинним позовом, не стосуються предмета спору, не доводять і не спростовують обставини як первинного, так і зустрічного позовів.
Суд також не приймає акти від 07.01.2022 та від 10.12.2022, відповідно до яких ОСОБА_1 не допустила в спірну квартиру ОСОБА_2 , а також талон-повідомлення від 11.12.2022, як такі, що не стосуються предмета зустрічного позову і не доводять обставин та період припинення шлюбних відносин.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що є рідним братом ОСОБА_2 . Спірна квартира була придбання подружжям за кредитні кошти. Станом на 2020 рік борг за кредитним договором складав близько 50 тисяч доларів США. Наприкінці 2020 році подружжям був взятий кредит на погашення наявної заборгованості за цим договором та забезпечення укладання договору факторингу у розмірі 450 000 грн., кредит обув оформлений на ОСОБА_2 . Грошові коши, отримані в кредит, були обміняні на долари США та зберігались. В вересні 2021 року була досягнута домовлені та укладено договір факторингу. Також пояснив, що в вересні 2021 року ОСОБА_2 пішов з сім'ї та створив нову сім'ю. З цього часу доступу до спірної квартири не мав. У листопаді 2021 року був свідком, при розмові між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , коли ОСОБА_2 забирав із спірної квартири речі та документи. ОСОБА_1 не заперечувала обізнаність про розмір боргових зобов'язань подружжя за двома кредитними договорами.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що з червня 2021року проживає з ОСОБА_2 , як подружжя. Про наявність дружини та донько було відомо. ОСОБА_2 матеріально утримував родину, надавав гроші на відпочинок, придбання коштовних товарів, дружина ОСОБА_1 мала доступ до карткових рахунків ОСОБА_2 та використовувала кошти, що знаходились на них на потреби родини. У подружжя були боргові зобов'язання за кредитним договором за АТ «УкрСибБанк» на придбання спірної квартири, валюта кредиту - долари США, та кредитним договором з АТ «Укрексімбанк» для погашення існуючого боргу, валюта кредиту - гривня. Гроші, взяті за кредитним договором в АТ «Укрексімбанк» зберігались до вересня 2021 року в сейфі на робочому місці ОСОБА_2 . У вересні 2021 року між АТ «УкрСибБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» укладено договір факторингу, а також договір між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» та ОСОБА_3 договір відступлення прав вимоги. Сума послуг за договором відступлення прав вимоги склала 40 000 грн., які були оплачені ОСОБА_2 власними коштами. Після цього, 22.09.2021 ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про припинення шлюбних відносин, заблокував картки. З цього часу спільне господарство ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 не вели, відносини не підтримували, доступу до спірної квартири ОСОБА_2 не мав і не має до цього часу, оскільки ОСОБА_1 були змінені замки у вхідних дверях до квартири.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Шлюбний договір сторони не укладали.
Відповідно до п.23 Постанови Пленума Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
За приписами ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно ч. 2 ст. 70 СК України суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя за обставин, що мають істотне значення.
За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 та від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16, від 25 квітня 2018 року справа № 212/8891/15-ц.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.06.2021 у справі № 462/2662/20, від 29.11.2021 у справі № 756/48581/18, від 07.10.2021 у справі № 295/8319/18 приписи статті 65 СК регулюють правовідносини щодо розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір за своєю правовою природою є правочином щодо отримання у власність грошових коштів, а не правочином щодо розпорядження належним подружжю майном. Такий договір створює обов'язки для другого з подружжя лише у разі, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК).Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Тобто, якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
При поділі спільної сумісної власності зобов'язання між подружжям не розподіляються, а враховуються, а відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя.
Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2019 року, справа № 638/1962/17, провадження № 61-25286св18.
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 521 ЦК України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, приймаючи до уваги, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , придбання подружжям під час зареєстрованого шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, сторони не домовились про її поділ, суд вважає, що є підстави для поділу майна подружжя з дотриманням принципу рівності часток подружжя.
Сторонами не заперечується, що зобов'язання за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 у розмірі 1 460 620,18 грн. є спільним зобов'язанням подружжя, проте, з урахуванням фактичних обставин справи, та того, що сторони за цим зобов'язанням виступають як солідарні боржники, при поділі спільного майна подружжя суд не враховує зазначені зобов'язання.
У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги за первинним позовом ОСОБА_1 в частині заміни боржника (позичальника), переведення боргу за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021 на суму 1 460 620,18 грн. з ОСОБА_2 на нового боржника (позичальника) - ОСОБА_1 та позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів за Договором позики № 03/09/21-1 від 03.09.2021.
Суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами те, що Кредитний договір від 08.12.2020, укладеним між ним та АТ «Укрексімбанк» укладено в інтересах сім'ї та кредитні кошти у розмірі 450 000, 00 грн. витрачені на потреби сім'ї, а тому підстави для визнання кредитних зобов'язань за цим договором спільним сумісним зобов'язанням подружжя, як і підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 149 961,09 грн., що становлять частку спільного зобов'язання подружжя за Кредитним договором від 08.12.2020, припинення шлюбних відносин, і стягнення з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 119 294,16 грн. в рахунок виконання кредитних зобов'язань за цим Договором, відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя, тобто правовий режим заробітної плати встановлено законодавством і не потребує визнання у судовому порядку.
Поряд з цим, оскільки при вирішенні спорів між подружжям про майно, враховується обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, позовні вимоги за первинним позовом ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частки у сумі заробітної плати, отриманій ОСОБА_2 за період 2011-2021 роки, яка складає 1 434 817,14 грн., не підлягають задоволенню.
За результатами розгляду справи судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3-5, 12-13, 19, 76-89, 133, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання коштів спільним майном, стягнення суми, заміну боржника за договором позики та позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про встановлення факту окремого проживання, визнання кредитних та факторингових зобов'язань за відповідними договорами спільними сумісними зобов'язаннями, поділ майна подружжя, стягнення сум - задовольнити частково.
Визнати право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Визнати право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
В іншій частині вимоги первинного позову ОСОБА_1 та вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Судові витрати вважати сплаченими позивачами за первинним та зустрічним позовами.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.
Повний текст рішення складений 20 травня 2024 року.
Суддя: Т. В. ШТИХ