Справа № 420/18143/23
20 травня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Рішенням від 16.10.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.
14.05.2024 року до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних із залученням перекладача у розмірі 4640,00 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст.252 КАС України).
Відповідно ч. 3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що справа №420/18143/23 розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у письмовому провадженні, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» про ухвалення додаткового судового рішення розглянуто також в порядку письмового провадження.
Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати, пов'язані із залученням перекладача належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи позивач із заявою/клопотанням щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом не звертався; до ухвалення у справі ріщення доказів на підтвердження понесення таких витрат не надав, як і не вказав жодних причин, які унеможливлюють подання відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою.
Не було наведено і обставини поважності причин неподання відповідної заяви та доказів щодо стягнення з відповідача втрат, пов'язаних із залученням перекладача у поданій заяві про ухвалення додаткового судового рішення.
Враховуючи, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат пов'язаних із залученням перекладача, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.
Керуючись статтями 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя Г.П.Самойлюк