Справа № 420/4338/24
20 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов (а.с.1-7) ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), в якому позивач просить суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо неврахування йому - ОСОБА_1 , до страхового стажу періоду роботи з 20.07.1987 по 10.02.1989; - зобов'язати ГУ ПФУ зарахувати йому - ОСОБА_1 , до страхового стажу періоду роботи з 20.07.1987 по 10.02.1989 та перерахувати розмір пенсії починаючи з дати призначення пенсії, тобто з 23.04.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 23.04.2020 року отримує пенсію за вислугу років як докер механізатор комплексних бригад. З листа ГУ ПФУ від 08.01.2024 №1500-0306-8/3378 дізнався, що до його страхового стажу під час призначення пенсії не зараховано період роботи водієм третього класу Одеського автотранспортного підприємства 25164 з 20.07.1987 по 10.02.1989, оскільки неможливо ідентифікувати підприємство, яким засвідчено в трудовій книжці звільнення, що є порушенням інструкції ведення трудових книжок.
Позивач зазначив, що дійсно у трудовій книжці запис про звільнення з Одеського автотранспортного підприємства 25164 засвідчено печаткою, яка у зв'язку з часом частково втратила свою читкість.
Однак трудова книжка заповнена відповідно до вимог Інструкції №58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких він прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печатки підприємства, та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності, а відтак повністю підтверджують відповідний період роботи.
Також зазначив, що не може нести відповідальності за неналежне оформлення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, у зв'язку з чим не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Ухвалою суду від 14.02.2024 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову (а.с.31).
Ухвалою суду від 04.03.2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.42-43).
Представник ГУ ПФУ подав відзив на позов (а.с.49-54), у якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 20.07.1987 по 10.02.1989, оскільки неможливо ідентифікувати підприємство, яким засвідчено в трудовій книжці звільнення. Вказане суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працiвникiв, якою передбачено, що записи завіряються печаткою. Враховуючи вищевикладене, зазначений період роботи до страхового стажу буде зарахований позивачу за умови надання уточнюючої довідки та показань свідків. Також представник зазначив, що прийняття рішення про призначення пенсії є дискреційним повноваженням органів ПФУ.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив (а.с.58-64), у якому просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, додатково зазначивши, що оскаржувані дії ГУ ПФУ не грунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.9).
23.04.2020 року позивачу призначено пенсію за вислугу років як докеру-механізатору комплексних бригад відповідно до п.2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсіїйне страхування», що не заперечується сторонами.
02.01.2024 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, на який ГУ ПФУ листом від 08.01.2024 №1500-0306-8/3378 повідомило, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу не зараховано період роботи водієм третього класу Одеського автотранспортного підприємства 25164 з 20.07.1987 по 10.02.1989, оскільки неможливо ідентифікувати підприємство, яким засвідчено в трудовій книжці звільнення, що є порушенням інструкції ведення трудових книжок (а.с.18).
Позивач, вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 20.07.1987 по 10.02.1989, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ст.1 Закону №1058 в редакції від 15.04.2023, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення).
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.52, 54 та 55 Закону №1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ.
Позивачу у 23.04.2020 року за його зверненням призначено пенсію за вислугою років, з одночасним розрахункою його страхового стажу для призначення пенсії, який становив 21 рік 6 місяців та 20 днів. Згідно розрахунку страхового стажу, до нього не зараховано період роботи з 20.07.1987 по 10.02.1989 (а.с.19).
Відповідно до ч.1 ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) (в редакції від 28.09.2022 року) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування - є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).
Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На період внесення записів до трудової книжки позивачки в рамках спірних періодів трудової діяльності діяла Інструкція №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993. З 29.07.1993 року по сьогодні діє Інструкція №58.
Відповідно до п.1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Пунктом 2.1. Інструкції №162 встановлено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них виробляється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.
Відповідно п. 2.11. Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка.
В оскаржуваному рішенні, обґрунтовуючи відмову у зарахуванні періоду роботи з 20.07.1987 по 10.02.1989 вказано про неможливість ідентифікації підприємства, яким засвідчено в трудовій книжці звільнення.
Відповідно до п.2.17 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.
Пунктом 2.3 Інструкції №162 встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше за тижневий строк, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з абз.1 п.4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з записом №11 трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 20.07.1987 призначено водієм 3 класу на Одеське автотранспортне підприємство 25164. 10.02.1989 внесено запис №12 про звільнення позивача за власним бажанням, який засвідчено печаткою, що відображена нечітко без назви підприємства.
Між тим, записи трудової книжки корелюються між собою щодо хронологічної послідовності, є чіткими, розбірливими, записані в хронологічному порядку без будь-яких виправлень чи помарок у датах прийняття та звільнення з роботи.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а сформовано правовий висновок, згідно якого підставою для призначення пенсії є наявність стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Оскільки законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що ГУ ПФУ призначаючи пенсію позивачу, діяв необґрунтовано, не у відповідності до положень законодавства, як наслідок, здійснив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів, оскільки не врахував записи в трудовій книжці позивача та записи в якій підтверджують роботу водієм 3 класу на Одеському автотранспортному підприємстві 25164 у період з 20.07.1987 по 10.02.1989.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не врахування під час призначення 23.04.2020 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років до страхового стажу період роботи з 20.07.1987 по 10.02.1989 водієм 3 класу на Одеському автотранспортному підприємстві 25164. Суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання ГУ ПФУ зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 20.07.1987 по 10.02.1989 та перерахувати пенсію за вислугу років з 23.04.2020 року (дати призначення пенсії за вислугу років).
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У відзиві на позов ГУ ПФУ зазначав, що стягнення з нього судового збору не відповідає вимогам законодавства, однак суд такі доводи не приймає, оскільки взгідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає, що на користь позивача слід стягнути судові витрати на суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ГУ ПФУ.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не врахування під час призначення 23.04.2020 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років до страхового стажу період роботи з 20.07.1987 по 10.02.1989 водієм 3 класу на Одеському автотранспортному підприємстві 25164.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20.07.1987 по 10.02.1989 водієм 3 класу на Одеському автотранспортному підприємстві 25164 та перерахувати пенсію за вислугу років з 23.04.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва