20 травня 2024 рокусправа № 380/26216/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивачка), від імен якої діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Львівського окружного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003058;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби № UA209000/2023/900970/2 від 05.09.2023 р. про коригування митної вартості товарів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що уклав Контракт № KR26092022 від 16.09.2022 із Торгово-сервісним підприємством «Гал-Гум», згідно умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю вироби згідно із рахунком-фактурою до згаданого контракту, а покупець у свою чергу зобов'язується прийняти такі вироби та оплатити за них відповідну грошову суму. Згідно фактури Nr FVW/3/23 від 31.08.2023 р. та специфікації NR.3/2023 від 31.08.2023 до Контракту NR KR26092022 від 16.09.2022 р. товаром, що декларувався в межах митної декларації № 23UA209170070560U3 були шини пневматичні гумові, з відновленим протектором, для легкових автомобілів, легких вантажних автомобілів та автобусів особливо малої місткості, придатні до використання за призначенням. З метою митного оформлення товару 02.09.2023 ФОП ОСОБА_3 в інтересах позивачки подала митну декларацію № 23UA209170070560U3 та пакет документів, які підтверджують митну вартість товару, який імпортується. Позивачка вказує, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що заявлена митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, а подані до митного оформлення документи не підтверджують заявлені числові відомості митної вартості. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості. Позивачка не погоджується з таким рішенням відповідача та вказує, що дійсна вартість товару підтверджується рахунком-фактурою та іншими доданими документами, тому рішення суперечить вимогам законодавства, є безпідставним та необґрунтованим. Просила задовольнити позову у повному обсязі.
- Відповідач позов не визнає. Представниця відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 112-120). Стверджує, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення. Відповідач посилається на норми статті 52 Митного кодексу України, відповідно до яких орган декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари це обумовлювало необхідність запитувати від декларанта/уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК додаткові документи та відомості. На що декларант додатково надав зовнішньоекономічний контракт. В рамках проведення консультації з декларантом митний орган зазначив таке: - відповідно до п.6.1 Контракту від 16.09.2022 р. за № KR26092022 зазначено, що відвантаження здійснюється партіями які формуються продавцем відповідно до узгодженої заявки, яка до митного оформлення декларантом не надавалась; - відповідно до гр.3 CMR б/н від 31.08.2023 р. кінцевим пунктом маршруту (пунктом розвантаження) є м. Вигода, однак, у рахунку на оплату транспортних послуг № 758 від 31.08.2023 р., довідці про транспортні витрати від 28.08.2023 р. та у заявці на транспортні перевезення № 80/10 від 28.08.2023 р. пунктом розвантаження зазначено м. Львів; - в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару що зазначена у фактурі № FVW/3/23 від 31.08.2023 р. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA 209170/2023/65500 від 17.08.2023 р., рівень митної вартості становить 3.01 дол.США/кг. Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/900970/2 від 05.09.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 142-151), де навів аргументи аналогічні викладеним у позовній заяві.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та Торгово-сервісним підприємством «Гал-Гум» (Przedsiebiorstwo Handlowo-Uslugowe «Gal-Gum») (продавець) укладений контракт № KR26092022 від 16.09.2022 згідно з умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю вироби згідно із рахунком-фактурою до згаданого контракту, а покупець у свою чергу зобов'язується прийняти такі вироби та оплатити за них відповідну грошову суму, зазначену у рахунку-фактурі (п. 1.1). Оплата товару здійснюється прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця протягом 40 днів після отримання товару, або по передоплаті згідно встановленого продавцем рахунку (п. 5.1). Оплата товару здійснюється покупцем згідно виставленого рахунку-фактури (п. 5.2). Відвантаження здійснюється партіями, які формуються продавцем відповідно до узгодженої заявки протягом 10 днів з моменту замовлення (п. 6.1).
Згідно фактури Nr FVW/3/23 від 31.08.2023 р. та специфікації NR.3/2023 від 31.08.2023 до Контракту NR KR26092022 від 16.09.2022 р. товаром, що декларувався в межах митної декларації № 23UA209170070560U3 були шини пневматичні гумові, з відновленим протектором, для легкових автомобілів, легких вантажних автомобілів та автобусів особливо малої місткості, придатні до використання за призначенням: 215/65/16 шини відновлені, 215/65/15 шини відновлені, 225/65 R17 шини відновлені, 235/60 R18 шини відновлені, 215/65 R15C шини відновлені, 225/70 R15C шини відновлені, 215/65/16 шини відновлені, 215/70 R16 шини відновлені, 235/60 R16 шини відновлені, 215/50 R17 шини відновлені, 195/75 R16C шини відновлені, 245/70 R16 шини відновлені, 7.50-16 шини відновлені, 225/70 R15 шини відновлені, 205/75 R16C шини відновлені., загальна кількість - 1012 шт, загальною вагою 16 076 кг, код УКТЗЕД 4012110000, торговельна марка GALGUM, виробник P.H.U. "GAL-GUM”, Польща. Польща Країна виробництва PL (надалі - Товар).
Для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170070560U3 від 02.09.2023 разом з пакетом супровідних документів: - проформу № PW/3/23 від 28.07.2023 р.; - фактуру Nr FVW/3/23 від 31.08.2023 р.; - CMR від 31.08.2023 р.; - сертифікат EUR 1; - Платіжний документ SWIFT від 07.08.2023 р.; - платіжний документ SWIFT від 14.08.2023 р.; - лист про відсутність страхування від 31.08.2023 р.; - платіжну інструкцію № 10JBKLN8 від 14.08.2023 р.; - платіжну інструкцію № 9JBKLN8 від 07.08.2023 р.; - рахунок на оплату № 758 від 31 серпня 2023 р. на оплату послуг і перевезення вантажів; - довідку про транспортні витрати від 28.08.2023 р.; - прайс лист від 05.08.2023; - висновок судового експерта ОСОБА_4 № 23/1/471 від 02.09.2023 р.; - додатки до висновку судового експерта ОСОБА_4 № 23/1/471 від 02.09.2023 р.; - специфікацію NR.3/2023 від 31.08.2023 до Контракту NR KR26092022 від 16.09.2022 р.; - контракт № KR26092022 від 16.09.2022 р.; - договір про надання послуг митного брокера № 67-2022 від 28.09.2022; - договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортному міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування № 30/10-22 від 03.08.2022 р.; - довідку "GAL-GUM" від 31.08.2023; - доручення № 30 від 26.09.2022; - перепустку № Е-157956; - експортну декларацію № 23PL402010E1249948; - заявку № 80/10 від 28 серпня 2023р. до договору № 30/10-22 від 03 серпня 2022р.
Позивач визначив митну вартість товару, згідно основного методу, із врахуванням всіх складових митної вартості, в тому числі транспортних витрат, у сумі: 36 834 (тридцяти шести тисяч вісімсот тридцять чотири) євро 34 центів, що згідно офіційного курсу НБУ, на момент винесення Відповідачем рішення, становила 1 463 763 (один мільйон чотириста шістдесят три тисячі сімсот шістдесят три) гривні 71 копійка.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості: «а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності;- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
Представниця позивачки ФОП ОСОБА_3 у відповідь на згадане повідомлення зазначила, що документи які вимагає відповідач, вже були наданні під час митного оформлення та попросила відповідача конкретизувати свою вимогу шляхом надання конкретного переліку документів, надання яких би підтвердило всі складові митної вартості.
За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, державний інспектор ВМО № 1 мп «Городок» ЛМ прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів з підстави прийняття 05.09.2023 Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900970/2.
За результатами опрацювання поданої декларації та документів Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів від 05.09.2023 № UA209000/2023/900970/2 (а.с. 95-96) та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003058 (а.с. 93-94).
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900970/2 від 05.09.2023, в графі 33 зазначено таке: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:
- відповідно до п. 6.1 Контракту від 16.09.2022 р. за № KR26092022 зазначено, що відвантаження здійснюється партіями які формуються продавцем відповідно до узгодженої заявки, яка до митного оформлення декларантом не надавалась;
- відповідно до гр. 3 CMR б/н від 31.08.2023 р. кінцевим пунктом маршруту (пунктом розвантаження) є м. Вигода, однак, у рахунку на оплату транспортних послуг № 758 від 31.08.2023 р., довідці про транспортні витрати від 28.08.2023 р. та у заявці на транспортні перевезення № 80/10 від 28.08.2023 р. пунктом розвантаження зазначено м. Львів.
- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару що зазначена у фактурі № FVW/3/23 від 31.08.2023 р.;
Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); -виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом на вимогу додатково надано зовнішньоекономічний контракт. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Відмовою в наданні необхідних документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч. 2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA 209170/2023/65500 від 17.08.2023 р., рівень митної вартості становить 3.01 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»
З метою отримання товару у вільний обіг декларант подала нову митну декларацію з митною вартістю, визначеною відповідно до вимог оскарженого рішення про коригування, якій присвоєно номер № 23UA209170071412U5, така була оформлена Львівською митницею.
Позивачка, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями, звернулася до суду із цим позовом.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в рахунку-проформі № PW/3/23 від 28.07.2023, фактурі Nr FVW/3/23 від 31.08.2023 (35953,60 EUR). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: - CMR від 31.08.2023 р.; - сертифікат EUR 1; - Платіжний документ SWIFT від 07.08.2023 р.; - платіжний документ SWIFT від 14.08.2023 р.; - лист про відсутність страхування від 31.08.2023 р.; - платіжну інструкцію № 10JBKLN8 від 14.08.2023 р.; - платіжну інструкцію № 9JBKLN8 від 07.08.2023 р.; - рахунок на оплату № 758 від 31 серпня 2023 р. на оплату послуг і перевезення вантажів; - довідку про транспортні витрати від 28.08.2023 р.; - прайс лист від 05.08.2023; - висновок судового експерта ОСОБА_4 № 23/1/471 від 02.09.2023 р.; - додатки до висновку судового експерта ОСОБА_4 № 23/1/471 від 02.09.2023 р.; - специфікацію NR.3/2023 від 31.08.2023 до Контракту NR KR26092022 від 16.09.2022 р.; - контракт № KR26092022 від 16.09.2022 р.; - договір про надання послуг митного брокера № 67-2022 від 28.09.2022; - договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортному міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування № 30/10-22 від 03.08.2022 р.; - довідку "GAL-GUM" від 31.08.2023; - доручення № 30 від 26.09.2022; - перепустку № Е-157956; - експортну декларацію № 23PL402010E1249948; - заявку № 80/10 від 28 серпня 2023р. до договору № 30/10-22 від 03 серпня 2022р.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. Так, в рахунку-проформі № PW/3/23 від 28.07.2023 та фактурі Nr FVW/3/23 від 31.08.2023 чітко вказано вартість товару «шини пневматичні гумові, з відновленим протектором, для легкових автомобілів, легких вантажних автомобілів та автобусів особливо малої місткості, придатні до використання за призначенням: 215/65/16 шини відновлені, 215/65/15 шини відновлені, 225/65 R17 шини відновлені, 235/60 R18 шини відновлені, 215/65 R15C шини відновлені, 225/70 R15C шини відновлені, 215/65/16 шини відновлені, 215/70 R16 шини відновлені, 235/60 R16 шини відновлені, 215/50 R17 шини відновлені, 195/75 R16C шини відновлені, 245/70 R16 шини відновлені, 7.50-16 шини відновлені, 225/70 R15 шини відновлені, 205/75 R16C шини відновлені., загальна кількість - 1012 шт, загальною вагою 16 076 кг, код УКТЗЕД 4012110000, торговельна марка GALGUM, виробник P.H.U. "GAL-GUM”, Польща. Польща Країна виробництва PL» - 35953,60 EUR.
Позивачка, відповідно до умов договору (пункту 5.1) здійснила передоплату за товар у сумі 20000 EUR, що підтверджується платіжними інструкціями № 10JBKLN8 від 14.08.2023 та №9JBKLN8 від 07.08.2023, платіжним документом SWIFT від 07.08.2023 та від 14.08.2023 р.
З наведеного суд дійшов висновку, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу визначені частиною 2 статті 53 МК України документи. Як видно з матеріалів справи, відповідач на стадії консультацій фактично витребував усі визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, проте не надав суду достатніх доказів того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Водночас відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення тим, що декларант не подав всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має реальної можливості усунути такі недоліки на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.
Щодо твердження відповідача про те, що пунктом 6.1 Контракту № KR26092022 від 16.09.2022 передбачена виписка покупцем заявок, відповідно до яких продавцем здійснюється відвантаження товарів; заявки декларантом до митного оформлення не надавались, суд зазначає, що на підставі заявки виставляється рахунок - фактура, а також те, що позивачем під час митного оформлення було надано копію рахунку - фактури Nr FVW/3/23 від 31.08.2023 року. Відтак, у відповідача була можливість встановити повну інформацію про поставку товару, зокрема його вартість. Крім того, така заявка не становить невід'ємну частину Контракту № KR26092022 від 16.09.2022 р. та не може вважатися додатком до згаданого контракту, тому обов'язку її надавати при митному оформленні товару у позивачки не було. Суд зазначає, що відповідач не обґрунтував, яким чином ненадання позивачкою копії заявок впливає на митну вартість задекларованого товару.
Щодо аргументів відповідача про те, що кінцевим пунктом маршруту відповідно до гр.3 CMR б/н від 31.08.2023 є місто Вигода, проте у рахунку на оплату транспортних послуг № 758 від 31.08.2023 р., довідці про транспортні витрати від 28.08.2023 р. та у заявці на транспортні перевезення № 80/10 від 28.08.2023 р. пунктом розвантаження зазначено м. Львів, суд звертає увагу на таке. Відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Крім того, у підпункті d пункту 1 статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів укладеної в Женеві, 19 травня 1956 р., зазначено, що поміж іншого вантажна накладна містить дані місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки. За правильність таких заповнення таких даних відповідальність несе відправник ( підпункт а пункту 1 статті 7 згаданої Конвенції). Таким чином, відправник при заповненні CMR б/н від 31.08.2023 допустився помилки, проте така помилка жодним чином не впливає на складові митної вартості товару, оскільки витрати на транспортування товару не входить до складових митної вартості товару.
Щодо твердження відповідача про те, що в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару що зазначена у фактурі Nr FVW/3/23 від 31.08.2023 року, суд зазначає таке. Так, експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару - в Польщі у відповідності до законодавства Польщі, без застосувань норм українського законодавства, а тому правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.
Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої ФОП ОСОБА_1 митної вартості декларованого товару за основним методом.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:
письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації № UA 209170/2023/65500 від 17.08.2023, відповідно до якої митна вартість такого товару становить 3,01 дол. США за кг.
В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларацій, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. Суд звертає увагу суду на те, що за джерело інформації митниця використала декларацію щодо митного оформлення товару, в якій митна вартість визначалась за 6 (резервним методом). При цьому відповідач не пояснив аргументацію визначення саме цієї декларації, а не будь-якої іншої, в якій хоча б метод визначення митної вартості був основним (за ціною договору). Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
Отже, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900970/2 від 05.09.2023 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) № UA209000/2023/900970/2 від 05.09.2023 є протиправним рішення про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування картки відмови №UA209170/2023/003058 також підлягають задоволенню.
Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір в розмірі 3757,60 грн. та витрати на переклад в сумі 2475 грн. Враховуючи обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , суд стягує на користь позивачки суму сплаченого нею судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідач, Львівська митниця, заперечила щодо відшкодування витрат на переклад з тих мотивів, що витрати на переклад документів не можуть вважатися витратами, пов'язаними з розглядом справи, оскільки в ході судового розгляду справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося. Вважає, що такі витрати розподілу не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із залученням перекладача, суд керується такими положеннями:
відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати 1) на професійну правничу допомогу; 2) витрати сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). На підтвердження факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи (на залучення перекладача), представник позивачки надав суду такі докази: - рахунок №2023/11/08 від 08.11.2023 на суму 2475 грн. (а.с. 99); - платіжні квитанції № 51 від 08.11.2023 та №46 від 18.10.2023 (а.с. 100-101).
Оцінюючи аргумент відповідача про те, що заявлені до розподілу витрати на послуги з письмового перекладу документів не пов'язані із розглядом справи, суд звертає увагу на таке:
відповідно до статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Стаття 10 Конституції України визначає, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами. Частинами першою, другою статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. З огляду на зазначені норми, всі докази повинні бути надані суду державною мовою.
Разом із позовною заявою представник позивачки надав належним чином засвідчений переклад на українську мову всіх документів, що складені іноземною мовою. Суд розцінює понесені позивачкою витрати на залучення перекладача для перекладу письмових доказів на мову судочинства як один із різновидів витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме - витрати пов'язані із залученням перекладачів, оскільки такі були понесені для забезпечення повного та всебічного дослідження доказів судом та встановлення фактичних обставин справи. Тому суд відхиляє аргументи відповідача у зв'язку з їх помилковістю.
Враховуючи наведені мотиви та той факт, що позивачка належними та достатніми доказами підтвердила факт понесення витрат на залучення перекладача в сумі 2475 грн., а також висновок суду по суті позовних вимог (задовольнити позов повністю), суд стягує ці витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900970/2 від 05.09.2023, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003058.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 43971343) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 3757 (три тисячі сімсот п'ятдесят сім) гривень 60 коп. та витрат, пов'язаних із залученням перекладача в сумі 2475 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович