20 травня 2024 рокусправа № 380/6926/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
- бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо обрахунку майору ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 08 жовтня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році в розмірі 2481 грн, визначеному на 01 січня 2022 року ст. 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а в 2023 році - в розмірі 2684 грн, визначеному на 01 січня 2023 року ст. 7 Закону України від 3 листопада 2022 року N° 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», визнати протиправною;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити майору ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 08 жовтня 2022 року по 19 травня 2023 року, обрахувавши посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році в розмірі 2481 грн, визначеному на 01 січня 2022 року ст. 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а в 2023 році - в розмірі 2684 грн, визначеному на 01 січня 2023 року ст. 7 Закону України від 3 листопада 2022 року N 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням вже виплачених йому за вказаний період грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що проходив військову службу в Збройних Силах України. 14.09.2023 звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 в редакції, що діяла до 21.02.2018 та передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Постановою №704 закладений механізм щорічного збільшення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивач вказує, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму на 01.01.2018 встановлений на рівні 1762 грн., прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законами України про Державний бюджет України на 2022-2023 роки є більшим. Стверджує, що за час проходження військової служби йому виплачене у меншому, ніж законодавчо належало, грошове забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення) у період з 08.10.2022 по 19.05.2023, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалось із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018, а не на 01.01.2022 та 01.01.2023. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що як на момент набрання чинності Постановою №704, так і на час спірних правовідносин пункт 4 цієї постанови визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року». З дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 4 Постанови діє в редакції, що серед іншого передбачав граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, - не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня відповідного року. Проте ця норма суперечить акту вищої юридичної сили - пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017 - тому не підлягала застосуванню. Разом із позовною заявою подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строків звернення до суду.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що постановою від 29 січня 2020 року Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ № 103, яким у п. 4 Постанови КМУ № 704 були внесені зміни. Отже, зміни до п. 4 Постанови КМУ № 704, внесені п. 6 Постанови КМУ № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню. Щодо доводів відповідача про набрання чинності Постановою №481 зазначає, що вказана постанова була опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» від 20.05.2023 № 101, відтак, згідно абзацу першого ч. 1 ст. 52 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» вона набрала чинності з 20 травня 2023 року та згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України не має зворотної дії в часі. Щодо строку звернення до суду зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не був звільнений з військової служби із ВЧ НОМЕР_1 , а продовжив її в іншій військовій частині, то перебіг тримісячного строку, визначеного частиною 2 статті 233 КЗпП України, на звернення до суду із цим позовом для нього не розпочався.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у яких вказав, що право на звернення з відповідною позовною заявою виникає одночасно із звільненням військовослужбовця з лав Збройних Сил України, а не при переведенні до іншого підрозділу, тобто вимоги є передчасними.
Представник позивача подав клопотання, у якому просив долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу на суму 24000 грн.
Представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, де зазначив, що заявлена сума витрат є неспівмірною із складністю справи.
Представник позивача подав до суду клопотання про врахування практики Верховного Суду щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом суд зазначає таке:
відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України). У частині п'ятій статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами частини першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Таким чином, строк звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні є обмеженим та становить три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Суд встановив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2023 № 269 позивач виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення з 14.09.2023. Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 13.02.2024 про отримання документів щодо нарахування на виплати грошового забезпечення позивача, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення у період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Відповіді на нього на момент звернення до суду із цим позовом не отримав. Із розрахунками сум, нарахованих та виплачених йому при звільненні ознайомився 15.04.2024 з моменту надання таких відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 05.04.2024 року.
До суду з позовом позивач звернувся 01.04.2024, відтак позивач не пропустив тримісячний строк звернення до суду, тому клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Суд вивчив аргументи учасників справи, викладені в заявах по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:
ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України, 14.09.2023 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення ВЧ НОМЕР_1 .
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 13.02.2024, у якому, зокрема, просив повідомити щодо розрахункової величини, застосованої у військовій частині НОМЕР_1 для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням при нарахуванні ОСОБА_1 належного грошового забезпечення (основних, додаткових, та одноразових його видів) у період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме: прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн, визначеному на 01 січня 2018 року. Відповіді на цей адвокатський запит позивач не отримав.
З долучених відповідачем до справи письмових доказів (довідки про нараховане грошове забезпечення з листопада 2022 по вересень 2023) із листопада 2022 року за займаною посадою ОСОБА_1 встановлений посадовий оклад в розмірі 3890,26 грн., обчислений із розрахунку прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762 грн.) шляхом його множення на відповідний тарифному розряду займаної ним посади тарифний коефіцієнт та оклад за військовим званням 1123,87 грн., обчислений із розрахунку прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762 грн.) шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704, в первинній редакцій від 30.08.2017, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітки додатків №№1, 12, 13, 14 містили положення, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103). Цією постановою відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у пункт 4 Постанови № 704, який викладений в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21 (дубльовані у постановах 28.02.2023 у справі № 380/18850/21, 15.03.2023 у справі № 420/6572/22, від 06.04.2023 у справі № 380/10075/21) за наслідками розгляду судових справ з аналогічними фактичними обставинами справи:
«21. [ …] Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
22. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови №103). Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
23. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
24. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 Постанови №704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
25. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 вересня 2021 року у справі № 480/5496/20 до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
26. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
27. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII № обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
При вирішенні цього спору суд на виконання статті 242 КАС України повинен врахувати наведені вище висновки касаційного суду щодо обрання релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин.
Враховуючи наведені вище висновки касаційного суду щодо обрання та застосування норм права суд дійшов висновку, що відповідач, нараховуючи позивачу грошове забезпечення, повинен був при обчисленні розміру посадового окладу та інших складових грошового забезпечення використовувати як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 (2481 грн.), 01.01.2023 (2684 грн.) Порівняння розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 свідчить про те, що він є меншим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2022 та 01.01.2023. Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, нараховане та виплачене у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 за період з 08.10.2022 по 19.05.2023.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, при цьому на підставі частини другої статті 9, пункту 10 частини другої статті 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення суду слід обрати спосіб захисту прав та інтересів позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав та інтересів. При нарахуванні та виплаті грошового забезпечення із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023.
З приводу виплати позивачу одноразових додаткових видів грошового забезпечення суд зазначає таке.
За пунктом 2 розділу І Порядку № 260, до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Отже, розмір виплат додаткових одноразових видів грошового забезпечення також безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Оскільки, як уже встановив суд, відповідач протиправно нараховував позивачу грошове забезпечення з 08.10.2022 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2018 року, з вказаного випливає, що і виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення була проведена з порушеннями. Відтак позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 24000 грн.
Відповідач подав заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважає такі витрати неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг. Посилається на те, що справа є незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими положеннями:
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як визначено в частині п'ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів: 1) договір про надання правничої допомоги № 24.02-09.01 від 09.02.2024, укладений між адвокатським об'єднанням «Дмитренко та Партнери» в особі керуючого партнера Дмитренка Володимира Павловича та ОСОБА_1 (далі - Клієнт); 2) акт передачі-приймання наданих послуг від 29.04.2024 з переліком наданих послуг: - вивчення документів, наданих замовником; надання замовнику усних та письмових консультацій; підготовка, підписання і подання від імені та в інтересах замовника запиту - 4000 грн.; - підготовка та скерування в інтересах замовника у Львівський окружний адміністративний суд позову до ВЧ НОМЕР_1 та клопотання про витребування доказів - 10000 грн.; - підготовка та подання в інтересах замовника у Львівський окружний адміністративний суд відповіді на відзив - 10000 грн. Загальна вартість витрат на правничу допомогу становить 24000 грн.; 3) ордер серії ВС № 1254136 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1458. Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що такі пов'язані з розглядом цієї справи: адвокат підготовив процесуальні документи по суті справи (позовну заяву, відповідь на відзив), здійснив аналіз та підбір судової практики в аналогічній до цієї категорії судових справах. Суд не має застережень до добросовісності адвоката чи якості наданої ним правничої допомоги. Разом з тим суд, враховуючи складність та категорію цієї справи, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає справедливим відшкодування позивачу розмір його судових витрат на правничу допомогу в сумі 2422,40 грн. (ставка у розмірі двох ставок судового збору за розгляд професійним суддею позовних вимог немайнового характеру станом на 2024 рік).
Керуючись ст.ст. 9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з жовтня 2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення у 2022 та 2023 роках.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період з 08.10.2022 по 19.05.2023, з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович