20 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/11137/19
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Липи В.А., суддів Токаревої М.С., Шуляк Л.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії.,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить переглянути за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі №240/11137/19 за його адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заяву зазначив, що 09.12.2019 Житомирським окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відмова суду мотивована тим, що між встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності та встановленням II групи інвалідності минуло більше 2-х років. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022с у справі №3-192/2020(465/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 4 статті 16-3 вищевказаного Закону щодо обмеження часовими рамками (строком у два роки) настання причинно-наслідкового зв'язку між пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманими особою під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з використанням нею обов'язків військової служби, та динамікою здоров'я.
Враховуючи наведене, заявник зазначає про наявність підстав для перегляду рішення суду за виключними обставинами.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами, призначено її до розгляду на 04.08.2022.
Заявник у судове засідання не прибув, про розгляд заяви повідомлений належним чином. Від представника заявника надійшла заява про розгляд заяви без його участі.
Представник відповідача надав відзив на заяву, у якому просив відмовити у її задоволенні та зазначив, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, оскільки на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття судових рішень положення п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які визнані неконституційними , були чинними та підлягали застосуванню. Крім того, відмітив, що дане судове рішення не може вважатися «невиконаним» в розумінні п.1 ч.5 ст. 361 КАС України, оскільки не передбачає примусового виконання.
Представник третьої особи надав до суду відповідь на відзив, та клопотання про розгляд заяви в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому встановлено другу групу інвалідності (10.05.2019), внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги;
- визнати протиправним та скасувати п. 50 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 09.08.2019 №105, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, з 10.05.2019, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, з 10.05.2019, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому встановлено другу групу інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги, що складає 338400,00 гривень.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 30.07.2020, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, вказав, що «повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся в травні 2019 року, а первинно інвалідність позивачу встановлено в жовтні 2016 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі».
З мотивувальної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 слідує, що пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) було встановлено, що у разі якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022с у справі №3-192/2020(465/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду від 09.12.2019 за виключними обставинами.
Надаючи правову оцінку обставинам, викладеним у заяві позивача про перегляд рішення суду за виключними обставинами, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Разом з тим, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.02.2021 (справа №808/1628/18) сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної норми Кодексу.
Так, Суд зазначив, що «…положення пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення» про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством».
Окремо Суд зазначив, що «…не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання».
Суд звертає увагу, що позивач у цій справі просить переглянути за виключними обставинами в порядку статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким йому у задоволенні позову відмовлено. Таким чином, з огляду на наведений вище висновок Об'єднаної палати, правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 09.12.2019 за виключними обставинами в цьому випадку відсутні.
Окремо суд зауважує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду відповідного судового рішення, проте за певних умов (якщо рішення ще не виконане).
Крім того, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19).
Частиною першою статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 09.12.2019 за виключними обставинами в адміністративній справі 240/11137/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії..
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддя В.А. Липа
Судді М.С. Токарева
Л.А.Шуляк