Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
20 травня 2024 року Справа №200/3007/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бєломєстнов О.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
16.05.2024 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення виплати пенсії за віком відповідно до заяви з фінансової установи про виплату пенсії або грошової допомоги на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ “СЕНС БАНК”;
- зобов'язати відповідача здійснювати виплату належної пенсії за віком на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ “СЕНС БАНК”.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як одержувач пенсії за віком. У зв'язку зі зміною місця постійного проживання позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату пенсії з реквізитами банківської установи АТ “СЕНС БАНК”.
Відповідачем було відмовлено у поновлені пенсії, у зв'язку з чим відповідні дії були оскаржені позивачем в судовому порядку.
Рішенням Донецького окружного адміністртивного суду від 30.12.2021 року по справі № 200/13076/21 та додатковим рішенням від 25.08.2023 року у цій справі відповідача було зобов'язано поновити нарахування та виплату пенсії за віком та виплатити заборгованість за весь період починаючи з 01.03.2016 року на загальних підставах, а саме без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Проте, відповідачем після набрання законної сили рішенням суду від 30.12.2021 по справі № 200/13076/21 не нараховується та не виплачується пенсія. Крім того, відповідач продовжує наполягати на надані позивачем реквізитів рахунку, відкритого в установі уповноваженого банку АТ “Ощадбанк”, як це передбачено законодавством, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Позивач не згоден з такими діями відповідача і вважає, що таким чином останній навмисно затримує виплату пенсії, а також не виконує рішення суду.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Крім того, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право відповідно до ст. 287 КАС України звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у відповідній справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Верховний Суд звертає увагу, що у разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він може звертатися до суду в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19.
Судом встановлено, що додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2023 року по справі № 200/13076/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 здійснювати на загальних підставах без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року та від 25.08.2023 року у справі №200/13076/21, які набрали законної сили. У той же час, невиконання відповідачем цих рішень не є підставою звернення до суду із новим позовом з аналогічними позовними вимогами, оскільки стосується питання виконання рішень.
В даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень.
Поняття “предмет спору” та “предмет позову” не є тотожними. Так, предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем, а предметом позову є безпосередньо позовні вимоги. Таким чином, навіть обрання позивачем різного способу захисту права (шляхом формулювання різних позовних вимог), спрямованого на відновлення одного й того самого права, не свідчить про виникнення нового спору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
У даному випадку є рішення суду, що набрало законної сили, від 30.12.2021 року тв від 25.08.2023 року по справі № 200/13076/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, тобто рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” в разі відмови у відкритті провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Враховуючи це, з метою повернення сплаченого судового збору позивач після набрання законної сили даною ухвалою може звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 170, 243, 248, 293, 295 КАС України, суд,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала постановлена і підписана суддею 20 травня 2024 року.
Суддя Бєломєстнов О.Ю.