20 травня 2024 рокуСправа №160/6684/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
13.03.2024 року (до відділення поштового зв'язку таку подано 11.03.2024 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 912480114717 від 13.10.2023 року, про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 , з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 , з дня, що настає за днем його смерті, а саме, з ІНФОРМАЦІЯ_4.
Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 912480114717 від 13.10.2023 року, про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 .
Відповідачі, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомили.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 року зазначена вище справа розподілена та 14.03.2024 року передана судді Пруднику С.В.
18.03.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком,
ІНФОРМАЦІЯ_3, помер чоловік позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
10.10.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву позивача від 10.10.2023 року № 1595 та додані до неї документи рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р № 912480114717 від 13.10.2023 року в перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було відмовлено, оскільки при розгляді документів долучених до заяви та при визначенні права на пенсію в разі втрати годувальника встановлено, що в наданих ОСОБА_1 документах то засвідчують особу та ступінь родинного зв'язку, (у трудовій книжці по батькові зазначено ОСОБА_2 в свідоцтві про смерть - ОСОБА_2 ).
Через те, що позивачу було не зрозуміло вище зазначено формулювання, а відтак і не розуміння причини відмови, позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Житомирській області про роз'яснення відмови.
Листом від 09.01.2024 року №673-46039/002/8-0600/24 позивачу було повідомлено, що рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника прийнято у зв'язку із тим, що встановлено не відповідність померлого по-батькові, а саме, у свідоцтві про смерть - ОСОБА_2 , а в трудовій книжці - ОСОБА_2 . Також, відсутній документ (відомості) про місце проживання з померлим годувальником (паспорт, витяг з реєстру територіальної громади).
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення та такими діями відповідачів позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Частиною 1 статті 36 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
В силу частини 3 статті Закону № 1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника);
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Пунктом 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Згідно з п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Суд зауважує, що у розумінні статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі.
Крім того, абзацами першим та другим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Так, у цьому випадку єдиною та достатньою умовою для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника є факт перебування позивача в шлюбних відносинах з померлим, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб, копія якого наявна у матеріалах справи.
Отже, право позивача на призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, підтверджено належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи судом встановлено, що листом від 09.01.2024 року №673-46039/002/8-0600/24 позивачу було повідомлено, що рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника прийнято у зв'язку із тим, що встановлено не відповідність померлого по-батькові, а саме, у свідоцтві про смерть - ОСОБА_2 , а в трудовій книжці - ОСОБА_2 . Також, відсутній документ (відомості) про місце проживання з померлим годувальником (паспорт, витяг з реєстру територіальної громади).
Чоловік позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримував пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 виданим 21.08.2012 року. При цьому, пенсія йому призначалась на підставі трудової книжки від 30.05.1966 року, виданої на ім'я « ОСОБА_2 » (мовою оригіналу). Тобто, органами ПФУ за сукупністю з іншими документами, було прийнято рішення, що дана трудова книжка дійсно належить ОСОБА_2 , та відповідно йому було призначено пенсію. Також в органах ПФУ сформовано електрону пенсійну справу померлого, містяться відомості про його страховий стаж, тощо. Наразі, по суті органами ПФУ не визначається страховий стаж померлого чоловіка позивача, який тими ж органами ПФУ і був раніше врахований та на підставі якого було призначено пенсію.
Також, у листі від 09.01.2024 року №673-46039/С-02/8-0600/24 ГУ ПФУ в Житомирській області вказує на відсутність документа (відомостей) про місце проживання з померлим годувальником (паспорт, витяг з реєстру територіальної громади). В свою чергу, позивачем до органів ПФУ було подано: мій паспорт, серії НОМЕР_2 на сторінці 11 якого міститься інформація про моє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт померлого чоловіка серії НОМЕР_3 на сторінці 11 якого також міститься інформація про моє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; довідка №3866 від 10.10.2023 року, про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, де вказано, що за адресою АДРЕСА_1 до складу зареєстрованих входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Тобто, позивачем було подано усі документи, які підтверджують її проживання разом із померлим годувальником, як паспорт так і довідку. Однак відповідач-2 зазначив, що позивачем не надано таких документів. При цьому, варто відмити що у рішенні № 912480114717 від 13.10.2023 року ГУ ПФУ в Житомирській області взагалі не вказувало нічого про проживання.
Тобто в силу вимог п. 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1, позивач звернувшись з заявою до пенсійного органу у жовтні 2023 року надала належні докази, що засвідчують факт її перебування на утриманні годувальника ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника порушено, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 912480114717 від 13.10.2023 року, про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 не відповідає принципам, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Згідно з положеннями пункту 3 статті 45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Таким чином, для належного та повного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 912480114717 від 13.10.2023 року, про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з ІНФОРМАЦІЯ_4 (з дня, що настав за днем смерті годувальника).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 912480114717 від 13.10.2023 року, про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 , з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 , з дня, що настає за днем його смерті, а саме, з ІНФОРМАЦІЯ_4.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник