20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 705/2681/20
провадження № 61-10557 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року у складі судді Піньковського Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним майном подружжя, поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що вона разом зі своєю дочкою - ОСОБА_4 з 1990 року проживала у належній їй на праві особистої приватної власності квартирі АДРЕСА_1 .
З 1999 року з ОСОБА_2 вони почали проживати разом однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у належній їй квартирі.
У 2001 році після смерті батька відповідача - ОСОБА_5 , їх родина переїхала проживати у належний батькові житловий будинок АДРЕСА_2 . Вказаний будинок був глинобитний, без зручностей та потребував проведення термінового капітального ремонту і постійного догляду.
У цьому будинку вони разом проживали з 2001 року по 2017 рік.
19 листопада 2005 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, але в подальшому подружнє життя не склалося і 04 липня 2017 року шлюб між ними було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу
серії НОМЕР_1 .
За час спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу ними було набуто у власність автомобіль «Ford Transit», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , який є спільним майном подружжя.
Також за час спільного проживання з відповідачем однією сім'єю, унаслідок її особистих трудових та грошових затрат, було здійснено повну реконструкцію вказаного будинку, де вони проживали понад 16 років, у результаті чого будинок істотно збільшився у своїй вартості. Унаслідок її трудових та грошових затрат було проведено повний капітальний ремонт будинку, замінено усі комунікації, добудовано прибудову, вимощено подвір'я, замінено дах, завезено ґрунт та висаджено дерева і кущі.
Крім того, 23 червня 2007 року нею було продано належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1
за 20 000 доларів США. Зазначені кошти були вкладені нею у ремонт-реконструкцію-добудову спірного будинку.
Після розірвання шлюбу вона мала надію на добровільний поділ спільно нажитого майна. Проте відповідач її прав на частку у спірному будинку не визнає. Доступу до будинку та її особистих речей, у тому числі придбаної нею побутової техніки, меблів, особистої бібліотеки, до речей її доньки, вона не має.
Встановлення факту проживання однією сім'єю стороні у справі без укладення шлюбу у період саме з 01 січня 2004 року по 19 листопада 2005 року (дату реєстрації шлюбу), матиме правове значення для визнання права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до будівельно-технічного експертного дослідженняприватного підприємства «Техбудексперт» від 12 червня 2020 року № 10/06-20/БУД, виконаного на її замовлення, станом на 01 січня 2004 року вартість спірного будинковолодіння могла становити 8 454,60 доларів США, що еквівалентно
45 317 грн, а станом на дату проведення оцінки 12 червня 2020 року вартість будинку становить 1 512 880 грн, що еквівалентно 56 768 доларів США. Також визначено, що вартість будівельно-ремонтних робіт згідно з кошторисною документацією становить (без податку на додану вартість) 913 683 грн, а вартість будівельних матеріалів (без податку на додану вартість) - 546 128 грн.
Саме унаслідок її трудових та фінансових затрат, одноповерховий глинобитний будинок без зручностей було реконструйовано у двоповерховий, обладнаний всіма необхідними комунікаціями будинок, зі всіма зручностями. Таким чином, внаслідок її трудових та фінансових затрат, вартість вказаного домоволодіння збільшилася з 45 317 грн до 1 512 880 грн, тобто у тридцять три рази, що становить 97 % будинковолодіння. Вважає, що таке покращення можна вважати істотним.
Отже, спільним майном подружжя слід визнати 97/100 частки спірного будинковолодіння, оскільки 3/100 його частки є особистим майном ОСОБА_2 .
Спірний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача, доступу до транспортного засобу та документів про право власності на нього вона не має.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу
з ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року по 19 листопада 2005 року;
- визнати 97/100 частки будинковолодіння АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя;
- у порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності
на 48,5/100 частки вказаного вище будинковолодіння та 48,5/100 частки земельної ділянки, кадастровий номер 7110800000:03:001:0255, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку;
- визнати за нею право власності на 1/2 частку автомобіля Ford Transit, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня
2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1
з ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року по 19 листопада 2005 року. Визнано 97/100 частки будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю подружжя. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 48,5/100 частки будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та 48,5/100 частки земельної ділянки, кадастровий номер 7110800000:03:001:0255, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля Ford Transit,
2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 9 268,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою належними та допустимими доказами підтверджено факт спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 19 листопада
2005 року.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 лютого
2004 року ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_2 , загальною площею 63,0 кв. м, житловою площею 31,1 кв. м, а також приватизовану земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану на території Уманської міської ради Черкаської області, надану для обслуговування житлового будинку, належного спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР №015554. На вказаній земельній ділянці був розташований один глинобитний, обкладений цементною плитою житловий будинок. 16 лютого 2004 року відповідач зареєстрував право власності на вказаний житловий будинок.
Позивачка та відповідач проживаючи однією сім'єю без реєстрації шлюбу, займалися реконструкцією та перебудовою вищевказаного будинку, який на момент виникнення на нього права власності у відповідача потребував значної перебудови, не був обладнаний усіма комунікаціями, проти чого не заперечував і сам ОСОБА_2 у судовому засіданні у суді першої інстанції.
Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради
від 15 липня 2005 року № 395 ОСОБА_2 надано дозвіл добудувати приміщення розміром 9,5 х 3,6 м для санвузла і кухні на приватизованій земельній ділянці приватного будинку, а також коридор та кухню переобладнати у жилу кімнату та прибудову до веранди.
Після отримання вказаного дозволу та проведення усіх будівельних робіт,
ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , 30 листопада 2011 року отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок
по АДРЕСА_2 . Згідно з вказаним свідоцтвом про право власності, загальна площа будинку вже становить 98,4 кв. м, житлова
площа 50,5 кв. м.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна
від 27 жовтня 2022 року № 313447516 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на: житловий будинок, загальною площею 98,4 кв. м, житловою
площею 50,5 кв. м, розташований за адресою:
АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка, площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110800000:03:001:0255.
Значне збільшення вартості спірного житлового будинку, а саме з 45 317 грн до 1 512 880 грн підтверджується висновком будівельно-технічного експертного дослідження приватного підприємства «Техбудексперт» від 12 червня 2020 року
№ 10/06-20/БУД. Відповідач не погодився із зазначеним висновком, проте відповідне клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи не заявив та не надав доказів, які б спростували вказаний
висновок. Крім того, у судовому засіданні відповідач та свідки підтвердили, що житловий будинок зазнав значних перебудов, а саме був проведений капітальний ремонт, добудовано приміщення, за рахунок яких збільшено житлову площу будинку.
Відповідач в судовому засіданні у суді першої інстанції зазначив, що проведення реконструкції будинку ним було здійснено саме в інтересах сім'ї, тобто в його інтересах, інтересах його дружини (позивачки) та її дочки. ОСОБА_2 певний період спільного проживання не був працевлаштований та не отримував доходу, при тому, що ОСОБА_1 постійно працювала і вони мали спільний бюджет, проти чого не заперечував відповідач. При виконанні будівельних робіт щодо реконструкції будинку позивач важких фізичних робіт не виконувала, але брала активну участь у будівництві, що було підтверджено у тому числі показаннями свідків, а також фактично не спростовано відповідачем.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність значного внеску позивачки у реконструкцію та перебудову спірного житлового будинку, що дає можливість визнання відповідної частки збільшення вартості вказаного житлового будинку спільним сумісним майном подружжя, та враховуючи відсоток збільшення його вартості унаслідок спільних зусиль відповідача і позивача, наявні достатні підстави для визнання за останньою права власності на 48,5/100 частки домоволодіння. Отже, за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 48,5/100 частки земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок.
Спірний автомобіль «Ford Transit», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , придбано сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбу, тому він є спільним сумісним майном подружжя.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня
2023 року змінено, доповнено його резолютивну частину наступними абзацами:
«У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності
на 48,5/100 частки будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та 48,5/100 частки земельної ділянки, кадастровий номер 7110800000:03:001:0255, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку.»; «У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля «Ford Transit», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .». Рішення суду у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору у розмірі 9 268,60 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Судові витрати зі сплати судового збору
за подання позовної заяви віднесено на рахунок держави. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 19 листопада
2005 року, суд першої інстанції обґрунтовано врахував як належні докази на підтвердження вказаного факту довідку голови квартального комітету виконавчого комітету Уманської міської ради № 11, згідно із якою ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_2 , з 2001 року по 2017 рік, а також декларації про доходи позивача, подані за місцем роботи за період 2001-2005 роки, відповідно до яких, починаючи
з 2001 року членами сім'ї вона вказує: чоловіка - ОСОБА_2 та доньку -
ОСОБА_4 , й декларації ОСОБА_2 подані за місцем роботи за період
2004-2005 роки, в яких він вказує членами сім'ї: дружину - ОСОБА_6 та дочку - ОСОБА_4 .
Із поданих сторонами декларацій, які є офіційними документами, вбачається, що вони вважали себе чоловіком та дружиною ще до реєстрації шлюбу у 2005 році.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сторони, перебуваючи у шлюбних відносинах, займалися реконструкцією та перебудовою вищевказаного будинку, оскільки він потребував значної перебудови, не був обладнаний усіма комунікаціями.
Врахувавши значний внесок позивачки у реконструкцію та перебудову житлового будинку, суд першої інстанції обґрунтовано визнав відповідну частку збільшення вартості вказаного житлового будинку спільним сумісним майном подружжя (97/100), та визнав за позивачкою право власності на 48,5/100 частки домоволодіння.
У зв'язку із тим, що за позивачкою визнано право власності на 48,5/100 частки спірного будинковолодіння, тому міськрайонний суд на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України вірно визнав за нею право власності на 48,5/100 частки земельної ділянки, на якій розташоване будинковолодіння. Посилання апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не визнано земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя, є безпідставними, оскільки право власності на її частку перейшло до позивачки у зв'язку із переходом до неї права власності на частку будинковолодіння.
Спірній транспортний засіб набуто сторонами 01 грудня 2010 року, тобто за час перебування у зареєстрованому шлюбі, таким чином, цей автомобіль є спільним сумісним майном подружжя.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимога про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку спірного автомобіля заявлена з пропуском строку позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач дізналась 04 липня
2017 року, є безпідставними, тому що відповідачем не заявлялось клопотання про застосування строку позовної давності у суді першої інстанції.
Разом з тим суд першої інстанції, визнаючи за позивачкою право власності
на 48,5/100 частки спірного будинковолодіння і земельної ділянки, не врахував, що ним було здійснено поділ спільного майна подружжя із визначенням часток кожного із подружжя. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що резолютивну частину рішення суду першої інстанції слід доповнити, зазначивши про визнання і за відповідачем права власності на 48,5/100 частки на спірне будинковолодіння та земельну ділянку.
Крім того, апеляційним судом враховано, що до апеляційної скарги ОСОБА_2 додав докази звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є інвалідом ІІ групи (посвідчення від 16 листопада 2010 року № 2133102997).
З огляду на викладене, хоча відповідачем не було надано до суду першої інстанції вказаний документ, апеляційний суд дійшов висновку, що стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору за подання позовної заяви суперечить вимогам закону, тому рішення у цій частині скасовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 просили оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 705/2681/20 з Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду
від 19 вересня 2023 року справу передано судді-доповідачеві - ОСОБА_7, судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Ступак О. В.
У зв'язку з відставкою судді ОСОБА_7 на підставі службової записки секретаря Першої судової палати Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д., розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року
№ 1357/0/226-23 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві
ОСОБА_8, судді, які входять до складу колегії: Крат В. І., Дундар І. О.
У зв'язку з відставкою судді ОСОБА_8 на підставі службової записки секретаря Другої судової палати Касаційного цивільного суду Червинської М. Є., розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року
№ 581/0/226-24 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачеві
Гульку Б. І., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не вказали, якими саме належними доказами підтверджується факт ведення позивачкою та відповідачем спільного господарства у період з 01 січня 2004 року по 19 листопада 2005 року, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю. Суди врахували лише показання свідків зі сторони позивачки, що не може підтверджувати обставини у цій категорії справ. Інші докази не є належними та могли бути враховані судами, оскільки довідка голови квартального комітету № 11 складена зі слів свідків, які не допитувалися у судовому засідання, декларації про майновий стан не несуть відомостей щодо спільного проживання сторін, їх спільного побуту.
Висновок будівельно-технічного експертного дослідження приватного підприємства «Техбудексперт» від 12 червня 2020 року № 10/06-20/БУД є неналежним доказом, оскільки містить суперечливу інформацію, експертом не досліджувалися внутрішні приміщення та добудови спірного житлового будинку.
Відповідач успадкував після смерті батька земельну ділянку, на якій розташовано спірний житловий будинок, тому вона є його особистою приватною власністю.
У частині позовних вимог щодо спірного автомобіля позивачка пропустила строк позовної давності, оскільки з 04 липня 2017 року вона знала про порушення своїх прав, проте до суду звернулася з позовом лише 09 липня 2020 року.
Доводи особи, яка подала відзив
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що згідно з довідкою голови квартального комітету виконавчого комітету Уманської міської ради № 11 ОСОБА_1 проживала
за адресою: АДРЕСА_2 ,
з 2001 року по 2017 рік.
Відповідно до декларацій про доходи позивачки, поданих за місцем роботи за період 2001-2005 роки, починаючи з 2001 року, членами сім'ї вона вказувала: чоловіка - ОСОБА_2 та доньку - ОСОБА_4 .
У деклараціях про доходи ОСОБА_2 , поданих за місцем роботи за період
2004-2005 роки, він вказує членами сім'ї: дружину - ОСОБА_6 та дочку - ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом належав житловий будинок
АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 лютого 2004 року.
Згідно із вказаним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом спадкове майно складається із житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_2 , належного спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу 30 липня 1998 року, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно
від 24 грудня 2003 року № 2415700, розташованого на земельній ділянці, площею 1 410 кв. м. На вказаній земельній ділянці розташований один глинобитний, обкладений цементною плиткою житловий будинок з прибудовами, загальною площею 63,0 кв. м, у тому числі, житловою площею 31,1 кв. м, а також приватизована земельна ділянка, площею 0,1000 га, розташована на території Уманської міської ради Черкаської області, наданої для обслуговування житлового будинку, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР №015554.
Відповідно до витягу про реєстрації права власності на нерухоме майно, виданого Уманським виробничим підрозділом Черкаським обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації 16 лютого 2004 року № 2834391, ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на вищевказаний будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 15 липня
2005 року № 395 ОСОБА_2 надано дозвіл добудувати приміщення
розміром 9,5 х 3,6 м для санвузла і кухні на приватизованій земельній ділянці приватного будинку, а також коридор та кухню переобладнати в жилу кімнату і прибудову до веранди.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_2
та ОСОБА_9 19 листопада 2005 року зареєстрували шлюб, актовий запис
№ 657. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_10 , дружини - ОСОБА_10 .
Вказаний шлюб між сторонами було розірвано 04 липня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
23 червня 2007 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу
відчужила ОСОБА_11 належну їй на праві власності квартиру
АДРЕСА_1 .
30 листопада 2011 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_2 . Відповідно до цього свідоцтва про право власності, загальна площа будинку становить 98,4 кв. м, житлова площа 50,5 кв. м. Зазначене також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав Уманського виробничого відділку комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 30 листопада 2011 року № 32262658.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої
27 жовтня 2022 року № 313447516 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 98,4 кв. м, житловою
площею 50,5 кв. м, розташований за адресою:
АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка, площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110800000:03:001:0255.
Відповідно до будівельно-технічного експертного дослідженняприватного підприємства «Техбудексперт» від 12 червня 2020 року № 10/06-20/БУД встановлено значне збільшення вартості спірного житлового будинку, а саме з 45 317 грн до 1 512 880 грн підтверджується.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи,
які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо іншене встановлено письмовим договором між ними.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України).
У частині першій статті 62 СК України вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи у остаточному об'єкті.
Істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач мала довести, що у збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114 цс 20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суди (апеляційний суд доповнив рішення суду першої інстанції, визнавши за позивачем право власності на іншу частку спірного майна), встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачкою належними та допустимими доказами підтверджено факт проживання з відповідачем
однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року
по 19 листопада 2005 року. Такі обставини підтверджуються, у тому числі, довідкою голови квартального комітету виконавчого комітету Уманської міської ради № 11, згідно із якою ОСОБА_1 проживала у спірному житловому будинку з 2001 року по 2017 рік. Крім того, вказані обставини підтверджуються деклараціями про доходи позивачки, які подані нею за місцем роботи за період 2001-2005 роки, відповідно до яких, починаючи з 2001 року членами сім'ї вона вказує: чоловіка - ОСОБА_2 та доньку - ОСОБА_4 , й деклараціями про доходи ОСОБА_2 , які подані ним за місцем роботи за період 2004-2005 роки, в яких він вказує членами сім'ї: дружину - ОСОБА_6 та дочку - ОСОБА_4 . Вказані висновки спростовують у відповідній частині доводи касаційної скарги.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що позивачка та відповідач, проживаючи однією сім'єю без реєстрації шлюбу, здійснювали реконструкцію та перебудову спірного житлового будинку, який відповідач успадкував після смерті батька, тому що цей будинок потребував значної перебудови, не був обладнаний усіма комунікаціями, унаслідок чого сторонами було здійснено його капітальну реконструкцію. Факт реконструкції спірного будинку, загальною площею 63,0 кв. м, житловою площею 31,1 кв. м, також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 жовтня 2022 року № 313447516, згідно з якою у власності ОСОБА_2 перебуває житловий будинок, загальною площею 98,4 кв. м, житловою площею 50,5 кв. м, тобто вказаним доказами підтверджено значне збільшення площі спірного житлового будинку.
Отже, суди дійшли правильного висновку про доведеність значного внеску позивачки у реконструкцію та перебудову спірного житлового будинку, оскільки ОСОБА_2 певний період спільного проживання не був працевлаштований та не отримував доходу, при цьому ОСОБА_1 постійно працювала. Позивачка приймала участь власними силами та грошовими коштами у будівництві і реконструкції будинку, що було підтверджено у тому числі показаннями свідків, а також не спростовано відповідачем.
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що оскільки
за позивачкою визнано право власності на 48,5/100 частки спірного будинковолодіння, тому на підставі положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України їй належить права власності на 48,5/100 частки земельної ділянки,
на якій розташоване спірне будинковолодіння.
Суди дійшли вірного висновку про те, що автомобіль «Ford Transit», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , сторонами набуто за час перебування у зареєстрованому шлюбу, тому є спільним сумісним майном подружжя і підлягає поділу між ними у рівних частках. Інших вимог щодо його поділу сторонами не заявлено.
Доводи касаційної скарги про те, що висновок будівельно-технічного експертного дослідження приватного підприємства «Техбудексперт» від 12 червня 2020 року
№ 10/06-20/БУД є неналежним доказом, на увагу не заслуговують, оскільки відповідачем його не спростовано, клопотання про призначення судової будівельно технічної експертизи ОСОБА_2 заявлено не було, а тому суди вірно надали оцінку висновку будівельно-технічного експертного дослідження приватного підприємства «Техбудексперт» від 12 червня 2020 року
№ 10/06-20/БУД у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами. Тобто, якщо відповідач заперечує проти певних обставин, він згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України має це довести, проте ним таких процесуальних дій вчинено не було.
Посилання касаційної скарги на те, що відповідач успадкував після смерті батька земельну ділянку, на якій розташовано спірний житловий будинок, тому вона є його особистою приватною власністю, є безпідставними, оскільки на такій земельній ділянці знаходиться будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя, тому при його поділі виділі і виділенні конкретної частки будинку,
до позивачки, як особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Доводи касаційної скарги про те, що у частині позовних вимог щодо спірного автомобіля позивачка пропустила строк позовної давності, оскільки з 04 липня 2017 року вона знала про порушення своїх прав, проте до суду звернулася з позовом лише 09 липня 2020 року, на увагу не заслуговують, оскільки відповідачем у суді першої інстанції не було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, а відповідно до вимог частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня
2023 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник