465/9416/23
2/465/500/24
Іменем України
16.05.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
за участю секретаря судового засідання Савченко А.К.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -
встановив:
Позивачка звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.01.2023р. об 12 год. 27 хв. на перехресті вулиць Наукова - Симоненка, відповідач, керуючи автомобілем Mersedes - Benz GLF 250 д.н.з. НОМЕР_1 не надав перевагу її, позивачки, автомобілю Nissan X-Trail д.н.3. НОМЕР_2 , яким керував її чоловік, ОСОБА_3 , коли рухався головною дорогою по вул. Наукова. Внаслідок цього ОСОБА_2 спричинив ДТП. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 12.04.2023р. у справі №465/393/23, відповіача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок зазначеної вище ДТП, належний їй автомобіль отримав значні механічні пошкодження, тобто вона зазнала матеріальних збитків. Загальна сума витрачених коштів на ремонтні роботи, пов?язані з відновлення технічного стану автомобіля становили 232 105 (двісті тридцять дві тисячі сто п?ять) гривень. Це підтверджується відповідними рахунками. Виконуючи взяті на себе зобов?язання, згідно полісу №212608737, ПАТ Страхова компанія «Перша» 11.07.2023р. відшкодувало їй, позивачці, частину коштів, затрачених на ремонтні роботи, а саме зарахувало на банківську картку суму в розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень. Відтак, страхова компанія не покрила усіх витрат на відновлення автомобіля. Вважає, що з відповідача, як винної особи, на користь її, позивачки, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням в розмірі 72 105 гривень (сімдесят дві тисячі сто п?ять) гривень. Крім того, моральну шкоду, яка завдана діями відповідача, вона, позивачка, оцінює в розмірі 50 000 грн., що справедливо відповідає змінам у її житті та зусиллями, які остання змушена спрямовувати для спроби відновлення попереднього стану. Просить позов задоволити.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ч.8 цієї статті визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи та з'ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 12.04.2023р. в адміністративній справі №465/393/23, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08.05.2023р., гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок та стягнено на користь держави 536 гривень 80 копійок судового збору.
Постанова набрала законної сили.
Згідно постанови, 14.01.2023 року о 12 год. 27 хв. у м.Львові на перехресті вулиць Наукова - Симоненка, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mercedes - Benz GLF 250 д.н.з. НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою рухаючись по вул. Наукова, здійснюючи поворот ліворуч на вул. Симоненка, не надав переваги автомобілю Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався по головній дорозі по вул. Наукова. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження..
Судом встановлено, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, вказана постанова є обов'язковою в частині, що стосується вчинених відповідачем дій, тому його вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не підлягає доказуванню.
Позивачкою до позовної заяви долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , з якого вбачається, що власником автомобіля Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_4 є позивачка - ОСОБА_1 .
Згідно відмітки, яка міститься в паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 , позивачка ОСОБА_1 25.09.2010р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , який був водієм на момент вчинення ДТП.
В матеріалах справи містяться квитанції та рахунки, які свідчать про те, що загальна вартість ремонтних робіт, включаючи евакуацію автомобіля, складає 232 105 (двісті тридцять дві тисячі сто п"ять) гривень 00 коп.
За твердженням позивачки ПАТ Страхова компанія «Перша» 11.07.2023р. відшкодувало їй, позивачці, частину коштів, затрачених на ремонтні роботи, в розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень.
Зважаючи на те, що цієї суми недостатньо для покриття вартості ремонтних робіт, позивачка як власник пошкодженого автомобіля просить стягнути з відповідача як винної особи в ДТП решту суми в розмірі 72 105 (сімдесят дві тисячі сто п?ять) гривень.
Відповідно до ст.6, пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За загальними положеннями ЦПК України, на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позивачкою, з покликанням на матеріали справи, доведено та підтверджено належними і достатніми доказами факт настання дорожньої - транспортної пригоди, у якій винен гр. ОСОБА_2 , що підтверджено зокрема рішенням суду, яке набрало законної сили.
Нормами ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18 (провадження № 61-10773св20), визначено, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з відповідача становить 72 105 (сімдесят дві тисячі сто п?ять) гривень.
В матеріалах цивільної справи міститься претензія від 23.08.2023р.., яка скеровувалася відповідачу з вимогою виплатити шкоду, завдану пошкодженням автомобіля. Однак, жодних відповідей від відповідача не надійшло.
Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані відповідачем.
Відповідачем не долучено будь - яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи документи, чи докази, котрі свідчать про те, що в даних документах наявні неповні, недостовірні дані з приводу обставин ДТП та встановлення розміру страхового відшкодування, яке має бути виплачене позивачу.
Для спростування доводів позову відповідач не подав належних і допустимих доказів, визначених законом, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17).
При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які … зіткнулися з проблемами … можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховуються душевні страждання, які позивачка зазнала через пошкодження його автомобіля у ДТП, у зв'язку з цим вимушених змін у його повсякденному житті на час відновлення транспортного засобу.
З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі викаденого, керуючись ст. ст. 3, 10, 81, 89, 223, 258, 259, 263, 265, 280 - 287 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 72 105 (сімдесят дві тисячі сто п?ять) гривень 00 коп. майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 коп. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. Кузь