Справа № 457/324/24
провадження №2/457/112/24
(заочне)
18 квітня 2024 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого-судді Василюк Т.В.,
секретар судового засідання Кушнір М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,-
ОСОБА_1 звернулась до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей.Позовна заява мотивована тим, що сторони перебувають у шлюбі з 20 вересня 2014 року. У шлюбі у них народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя між нею та відповідачем не склалося. Вони з відповідачем припинили шлюбні стосунки, припинили вести спільне господарство, внаслідок чого їхнє спільне життя і збереження шлюбу неможливе. З 18.04.2023 року і по даний час весь тягар утримання малолітніх дітей позивачка несе практично самостійно, а відповідач в повній мірі участі в цьому не приймає, хоча працює і має доходи. Відповідач працює в ТДВ «Бориславський завод «РЕМА» і одержує достатні доходи, а також користується транспортним засобом. На утримання двох дітей віком до 7 років потрібно не менше 20 000 гривень в місяць, внаслідок того, що вона повинна витрачати грошові кошти на ліки, миючі засоби, їжу, на сучасний одяг, взуття, на комунальні послуги, придбання іграшок.Викладене незаперечно підтверджується приєднаними нею товарними, фіскальними чеками, накладними та іншими грошовими документами, які вона одержала впродовж січня 2024 року. Так, тільки на продукти харчування нею було витрачено на двох їхніх дітей більше 16 000 грн. на місяць. Крім того, нею оплачується перебування сина ОСОБА_5 на вихованні в Дошкільному навчальному закладі в сумі 1 229 грн. щомісячно та харчування дочки Злати в школі в сумі біля 450 грн. щомісячно. Також, на лікування дочки Злати в лікаря-стоматолога в лютому 2024 року вона витратила 3 350 грн. При цьому, дочка Злата потребує продовження лікування у лікаря-стоматолога.Крім того, їхні діти страждають різноманітними захворюваннями, характерними для їх віку, часто хворіють простудними і вірусними захворюваннями, що підтверджують відповідною медичною документацією. При цьому, вона покликається виключно на витрати, які вона може документально підтвердити. А значну частину витрат вона не може довести документально з об'єктивних причин: придбання продуктів та промислових товарів на базарах, де у продавців відсутні касові апарати та бланки товарних чеків і накладних. Одночасно, вона не одержує достатніх доходів і неспроможна самостійно утримувати двох дітей. Крім того, вона вимушена оплачувати житлово-комунальні послуги по будинку АДРЕСА_1 , де зареєстрована та фактично проживає. На даний час у неї не залишилось будь-яких заощаджень. Відповідач являється здоровою, працездатною людиною молодого віку, працює і одержує доходи, не страждає будь-якими хронічними захворюваннями, які б суттєво впливали на його фізичний стан та перешкоджали сплачувати аліменти, не переносив будь-яких оперативних втручань, не потребує стороннього догляду, не має на утриманні інших дітей та непрацездатних батьків, не має будь-яких кредитних зобов'язань. Отже відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 20 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області, актовий запис №191. Стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей, а саме: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей такого віку, від дня пред'явлення позову до досягнення повноліття.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, проте її представник на адресу суду подав заяву в якій позов підтримав, просив суд його задоволити в повному обсязі, розгляд справи проводити у відсутності сторони позивачки. Не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно та не повідомив суду причини своєї неявки. Поштові конверти із судовими повістками про виклик до суду, які судом скеровувались відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання повернулися на адресу суду у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв'язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, закінчення терміну зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Судові повістки скеровувались відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання. Іншої поштової адреси відповідачем суду повідомлено не було. Таким чином, відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
У судовому засіданні встановлено, що сторони 20 вересня 2014 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 191, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 11 січня 2024 року Дрогобицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства /арк.справи 35/. У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30 червня 2017 року Трускавецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територільного управління юстиції у Львівській області /арк.справи 14/ та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 13 листопада 2019 року Трускавецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територільного управління юстиції у Львівській області /арк.справи 15/.
Судом встановлено, що подружнє життя у сторін не склалося, спільних інтересів у них немає, сторони не підтримують подружніх відносин, шлюб існує лише формально. Причиною розпаду сім'ї є різні погляди на сімейне життя та обов'язки, відсутність між подружжям взаєморозуміння та наміру зберігати шлюб.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами фактично розпався, сторони не підтримують подружніх відносин, відновлення сім'ї неможливе, а тому суд приходить до переконання, що вимоги позивачки є доведеними та такими що підлягають задоволенню. Суд вважає, що шлюб слід розірвати.
Що стосується позовної вимоги, щодо стягнення аліментів на утримання дітей суд зазначає наступне.
Встановлено, що ОСОБА_2 є батьком для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /арк.справи 14/ та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /арк.справи 15/.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Положеннями ч. 1 ст. 182 СК України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку, яка буде стягуватись як аліменти на дітей визначається судом.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру аліментів для дитини, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище позивачки, яка проживає разом з дітьми, займається їх вихованням, і відповідача (є особою працездатного віку)- платника аліментів, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також з врахуванням рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, вимог розумності та справедливості визначає їх в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.02.2024 року до досягнення дітьми повноліття, що буде відповідати вимогам законності та справедливості.
Отже, оцінивши в сукупності представлені у справі докази, суд прийшов до висновку що вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, оскільки діти проживають разом з позивачкою, відповідач проживає окремо, не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, чим ухиляється від виконання обов'язку з утримання неповнолітніх дітей, враховуючи стан здоров'я дітей та їх вік, працездатний вік відповідача, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову про стягнення аліментів, однак в меншому розмірі, а саме в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), оскільки обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що у відповідності до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
На думку суду вказаний розмір аліментів забезпечить дітям належний та достатній рівень матеріального утримання, який відповідає встановленому законодавством розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Вказаний розмір з урахуванням встановлених судом обставин, принципу співмірності та пропорційності є реальним, який відповідач здатен сплачувати позивачці на утримання своїх неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, так як позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат належать витрати на професійну правничу допомогу.
До суду надано договір про надання правової допомоги від 11 січня 2024 року, яким визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару адвоката) та платіжні інструкції.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а тому понесені позивачкою судові витрати підлягають стягненню з відповідача в сумі 5 000 грн., витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 110, 112, 115 СК України, ст.ст. 2, 10, 11, 141, 223, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 20 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 191.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.02.2024 року до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн., витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору в користь держави.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня проголошення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя: Т. В. Василюк