Справа № 457/607/24
провадження №1-кс/457/247/24
09 травня 2024 року м. Трускавець
Слідча суддя Трускавецького міського суду Львівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника скаржника, адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши скаргу представника скаржника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 , на постанову дізнавача про часткову відмову в задоволенні клопотання,-
Представник скаржника ОСОБА_3 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з скаргою на постанову дізнавача про часткову відмову в задоволенні клопотання. Свою скаргу мотивує тим, що у провадженні дізнавача СД ВП №2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області майора поліції ОСОБА_5 знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024142140000026 від 11.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 08.03.2024 року близько 19 год. 30 хв. гр. ОСОБА_6 незаконно, безпідставно, перелізши через зачинені ворота проник на приватну територію домоволодіння ОСОБА_4 , де почав голосно та сильно грюкати у його двері. Коли потерпілий їх відчинив, ОСОБА_7 наніс йому удар в груди, після чого, умисно схопив його за руки через куртку, в яку той був одягнений, та натягнувши її йому на голову, повалив на землю, де почав наносити по ньому удари ногами взутими у взуття та кулаками по тілу, завдавши йому не менше ніж 7 ударів. При цьому ОСОБА_7 був в нетверезому стані і пригрозив йому більше не зачіпати машину його доньки. Після цього ОСОБА_7 знову ж через зачинені ворота переліз на вулицю та пішов додому. Свідком цього усього була донька ОСОБА_8 - ОСОБА_9 . В ході дізнання у даному кримінальному провадженні дізнавачем було проведено потерпілому судово-медичну експертизу, відповідно до висновку №75 якої, в нього були тілесні ушкодження у вигляді: синців в ділянках обох плечей, зовнішнього контуру лівої сідниці, правої гомілки, садно та синець навколо нього в ділянці лівої гомілки. Враховуючи характер, загальну кількість, локалізацю та взаєморозташування ушкоджень на тілі ОСОБА_4 можливість одночасного виникнення більше ніж одного ушкодження, можна вважати, що травмуючі сили діяли на ушкоджені ділянки не менше семи разів. В подальшому, з ним було проведено слідчий експеримент, на якому потерпілий відтворив обстановку та обставини події, що мала місце 08.03.2024 року. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №86 від 20.03.2024 року, яка проведена після слідчого експерименту, експертом зазначено: тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках обох плечей, зовнішнього контуру лівої сідниці, правої гомілки, садно та синець навколо нього в ділянці лівої гомілки, які були виявлені у гр. ОСОБА_4 могли виникнути за механізмом, показаним ним при проведенні 19.03.2024 року слідчого експерименту, тобто були заподіяні руками та ногами із достатньою для виникнення таких ушкоджень силою. В подальшому, 26.03.2024 року з ОСОБА_10 було проведено слідчий експеримент, на якому, на він відтворив, як потерпілий буцімто впав на нього, коли відбувався конфлікт, з його слів шарпанина. На фото, до цього слідчого експерименту видно, що з слів ОСОБА_8 потерпілий буцімто впав на ліву сторону. Після цього слідчого експерименту було призначено ще одну судово - медичну експертизу, відповідно до висновку №96 від 28.03.2024 року якої експерт заключив, що: тілесні ушкодження в ділянках обох плечей, які були виявлені у гр. ОСОБА_4 могли виникнути внаслідок стискання пальцями рук, як показав ОСОБА_7 під час проведення 26.03.2024 року слідчого експерименту. Ушкодження у вигляді синців в ділянці зовнішнього контуру лівої сідниці, на передньо-внутрішній поверхні верхньої третини правої гомілки, могли виникнути при падінні, як показав ОСОБА_4 при проведенні слідчого експерименту (хоча на слідчому експерименті ОСОБА_4 не вказував, що падав, а вказав, що ОСОБА_7 його повалив на землю. Механізм виникнення ушкоджень у вигляді садна та синця на задній поверхні нижньої третини лівої гомілки при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 чітко показаний не був. 17.04.2024 року стороною потерпілого дізнавачу було подано клопотання про призначення у вказаній справі комісійної судово-медичної експертизи, проведення якої доручити експертам КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи». Дане клопотання було мотивовано стороною потерпілого тим, що оскільки у висновках вище зазначених судово-медичних експертиз є суттєві розбіжності, то вважаю за необхідне доцільно було б призначити комісійну судово-медичну експертизу проведення якої доручити експертам КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи», щоб експертиза визначила чиї покази спроможні з точки зору механізму заподіяння тілесних ушкоджень, їх локалізації. Окрім цього, експертизи №86 та 96 суперечать одна одній (то було заподіяно тілесні ушкодження, то від падіння як вказав ОСОБА_11 ) 29.04.2024 року стороною потерпілого у канцелярії ВП №2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Л/о було отримано повідомлення № 3314/54/07-2024 від 25.04.2024 року та постанову від 17.04.2024 року про часткову відмову в задоволення клопотання. Відповідно даної постанови, в клопотанні сторони потерпілого про призначення комісійної судово-медичної експертизи було відмовлено, так як: «Відповідно до висновку експерта №96 від 28.03.2024 року тілесні ушкодження: синці в ділянках обох плечей, які були виявлені у ОСОБА_4 , могли виникнути внаслідок стискання пальцями рук, як показав ОСОБА_6 під час проведення 26.03.2024 року слідчого експерименту. Ушкодження у вигляді синців в ділянці зовнішнього контуру лівої сідниці, на передньо-зовнішній поверхні верхньої третини правої гомілки, садна на передньо-зовнішній поверхні верхньої третини правої гомілки, могли виникнути при падінні показаному при проведенні слідчого експерименту.
Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримали з підстав, викладених у скарзі, просив таку задоволити.
Дізнавач СД ВП №2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області майор поліції ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що скаргу слід задоволити, з наступних причин.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 93КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Судом встановлено, що в провадженні ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024142140000026 від 11.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
17.04.2024 року стороною потерпілого дізнавачу було подано клопотання про призначення у вказаній справі комісійної судово-медичної експертизи, проведення якої доручити експертам КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи».
29.04.2024 року стороною потерпілого отримано повідомлення № 3314/54/07-2024 від 25.04.2024 року та постанову від 17.04.2024 року про часткову відмову в задоволення клопотання. Постанова мотивована тим, що в клопотанні сторони потерпілого про призначення комісійної судово-медичної експертизи було відмовлено, так як: «Відповідно до висновку експерта № 96 від 28.03.2024 року тілесні ушкодження: синці в ділянках обох плечей, які були виявлені у ОСОБА_4 , могли виникнути внаслідок стискання пальцями рук, як показав ОСОБА_6 під час проведення 26.03.2024 року слідчого експерименту. Ушкодження у вигляді синців в ділянці зовнішнього контуру лівої сідниці, на передньо-зовнішній поверхні верхньої третини правої гомілки, садна на передньо-зовнішній поверхні верхньої третини правої гомілки, могли виникнути при падінні показаному при проведенні слідчого експерименту. Беручи до уваги вищевказані висновки експертів встановлено, що тілесні ушкодження виявленні у ОСОБА_4 , виникли внаслідок взаємодії з тупими твердими предметами, тобто могли бути спричинені як руками та ногами, так і внаслідок падіння. Відтак, немає доцільності в призначенні комісійної судово-медичної експертизи в даному кримінальному провадженні».
Статтею 220 КПК України визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Слідча суддя вважає, що у своїй постанові дізнавач не мотивував своє рішення належним чином, оскільки не навів зміст обставин, які є підставами для прийняття такого рішення, мотиви його прийняття, їх обґрунтування які могли би бути визнані належними та достатніми з точки зору стороннього та незалежного спостерігача.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального провадження, слідча суддя вважає, що оскаржувана постанова про часткову відмову в задоволенні клопотання є необґрунтованою, передчасною та такою, що підлягає скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 376 КПК України, слідча суддя, -
Скаргу задовольнити.
Постанову дізнавача СД ВП №2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області майора поліції ОСОБА_5 від 17.04.2024 року про часткову відмову в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142140000026 від 11.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя: ОСОБА_1