Справа № 453/2115/23
№ провадження 3/453/53/24
20 травня 2024 року суддя Сколівського районного суду Львівської області Курницька В.Я., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше до адміністративної відповідальності не притягалась,
за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
(права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАПтаст.63Конституції України ОСОБА_1 , роз'яснено)
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 634003 від 17 грудня 2023 року водію ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, а саме те, що вона 17 грудня 2023 року о 18 годині 15 хвилин на автодорозі Київ-Чоп, 655 км. керувала транспортним засобом NISSAN X-TRAIL, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та скоїла наїзд на металеву огорожу (відбійник), чим порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, та завдано матеріальних збитків.
Також, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 634002 від 17 грудня 2023 року водію ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме те, що вона 17 грудня 2023 року о 18 годині 15 хвилин на автодорозі Київ-Чоп, 655 км. керувала транспортним засобом NISSAN X-TRAIL, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння № 248 від 17 грудня 2023 року, чим порушила вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, оскільки вказані правопорушення вчинені однією і тією ж особою і підлягають одночасному розгляду одним і тим же органом, зазначені справи слід об'єднати в одне провадження, відповідно до ст. 36 КУпАП та п. 6 Розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 18 жовтня 2023 року № 493.
В письмовій заяві про закриття провадження у справі від 19 січня 2024 року ОСОБА_1 з протоколом за ст. 124 КУпАП погодилась. Натомість, з протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП категорично не погодилась. Наголосила, що алкогольних напоїв вона не вживала, про що зазначила і в самому протоколі, щонайменше кілька місяців. Зазначає, що ознаки стану сп'яніння, зазначені в акті огляду на стан сп'яніння (почервоніння обличчя, тремтіння рук, запах алкоголю з ротової порожнини) є надуманими, жодних направлень для огляду в медичний заклад працівники поліції не оформлювали та їй не вручали, в медичному закладі їй не забезпечено проведення передбачених законом лабораторних досліджень, а проведено продуття напівпрофесійного приладу «Алкофор 105», відсутня роздруківка із вказаного приладу щодо результатів огляду, відсутні документи на підтвердження калібрування та на підтвердження законності застосування даного приладу в медичному закладі. Зазначила, що навіть за умови ймовірного порушення, враховуючи абсолютну похибку, передбачену технічними характеристиками приладу «Алкофор 105», це ймовірне правопорушення є очевидно малозначним. Посилається особа, щодо якої складено протокол, і на ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Україною. На підставі викладеного вище ОСОБА_1 вважає складений протокол про адміністративне правопорушення неналежним доказом по справі.
За клопотанням особи, щодо якої складено протокол, судом витребувано у Сколівського КНП «Сколівська центральна лікарня» Сколівської міської ради належним чином засвідчену копію акту медичного огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (від 17 грудня 2023 року), а також належним чином засвідчену копію результатів проведеного за допомогою приладу «Алкофор 105» алкотесту (від 17 грудня 2023 року).
В судовому засіданні 20 травня 2024 року особа, щодо якої складено протокол, ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнала, зазначила, що транспортним засобом NISSAN X-TRAIL, д.н.з. НОМЕР_1 , 17 грудня 2023 року керував ОСОБА_2 , який є власником зазначеного транспортного засобу, в момент оформлення ДТП вирішила взяти вину на себе, пояснити мотиви не змогла.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення особи, щодо якої складено протокол, допитавши в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , дійшов такого висновку.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За змістом п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1 Правил дорожнього руху).
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов'язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В силу ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Про це ж йдеться і у п. п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 634002 від 17 грудня 2023 року водію ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме те, що вона 17 грудня 2023 року о 18 годині 15 хвилин на автодорозі Київ-Чоп, 655 км. керувала транспортним засобом NISSAN X-TRAIL, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння № 248 від 17 грудня 2023 року, чим порушила вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.
Також, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 634003 від 17 грудня 2023 року водію ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, а саме те, що вона 17 грудня 2023 року о 18 годині 15 хвилин на автодорозі Київ-Чоп, 655 км. керувала транспортним засобом NISSAN X-TRAIL, не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та скоїла наїзд на металеву огорожу (відбійник), чим порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, та завдано матеріальних збитків.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду, серед іншого, було надано Висновок КНП «Сколівська центральна лікарня» Сколівської міської ради від 17 грудня 2024 року зафіксовано перебування особи, щодо якої складено протокол, у стані алкогольного сп'яніння, встановленого за допомогою приладу «Алкофор 105», показник 0, 47 проміле.
Крім того, як вбачається із долученої о матеріалів справи роздруківки алкотесту 7510 приладу «Драгер», за допомогою вказаного спеціального технічного засобу поліцейським о 19 годині 14 хвилин 17 грудня 2023 року зафіксовано при проведенні огляду на місці, факт перебування особи, щодо якої складено протокол, в стані алкогольного сп'яніння, показник - 0,64 проміле.
На вимогу суду КНП «Сколівська центральна лікарня» Сколівської міської ради надано належним чином засвідчену копію Акту медичного огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 248 від 17 грудня 2023 року з якого, вбачається, що огляд особи, щодо якої складено протокол, проведено ОСОБА_4 за допомогою спеціального технічного засобу «Алкофор 105», висновок за результатами огляду - стан алкогольного сп'яніння 0, 47 проміле.
Крім того, КНП «Сколівська центральна лікарня» Сколівської міської ради надано належним чином засвідчену копію Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35/02335, чинного до 26 квітня 2024 року (тобто чинного станом на час проведення огляду), газоаналізатора «Алкофор 105», зав. № В1705150080. Як вбачається з відмітки щодо похибки, така складає - у діапазоні від 0 до 0, 25 проміле +/- 0, 05 проміле, понад 0, 25 проміле - +/- 20%.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що у відповідності до Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року, яка була ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, що показники технічного прилад менші на 0,5 проміле, згідно з нормам міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю в повітрі, що вдихається, то суд вважає такі твердження помилковими і не бере їх до уваги виходячи з наступного.
Так у п. 5, 6 ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року, яка була ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, зазначено, що водій повинен контролювати свій транспортний засіб таким чином, щоб завжди бути в змозі належним чином ним керувати. Він повинен бути ознайомлений з правилами дорожнього руху, приписами в галузі безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку, як втома, прийом лікарських засобів та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння під впливом наркотиків (пункт 5 стаття 8 в редакції Європейської угоди від 01 травня 1971 року). У національному законодавстві мають бути передбачені спеціальні положення щодо керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортного засобу. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається (стаття 8 доповнена пунктом 6 у відповідності з Європейською угодою від 01 травня 1971 року).
З аналізу вказаних норм вбачається, що Конвенція рекомендує державам у національному законодавстві встановити допустимий рівень вмісту алкоголю в крові та у видихуваному повітрі, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортного засобу, але забороняє встановлювати його більше 0,50 г чистого алкоголю на літр крові (0,5 проміле). Таким чином, Конвенція забороняє у національному законодавстві встановлювати максимально допустимий рівень вмісту алкоголю в крові понад 0,5 проміле, але сам цифровий показник допустимого рівня вмісту алкоголю в крові встановлюється національним законодавством.
На території України встановлено допустимий рівень вмісту алкоголю в крові у розмірі 0,2 проміле, а саме в п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
При цьому, суд звертає увагу на те, що навіть із врахуванням похибки 20%, показник ОСОБА_1 складатиме 0, 38 проміле, тобто перевищуватиме допустимий рівень вмісту алкоголю в крові, передбачений п.7 розділу ІІ вищевказаної інструкції, тобто стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 є беззаперечно встановленим судом.
Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що алкогольних напоїв вона не вживала, про що зазначила і в самому протоколі, щонайменше кілька місяців, а також на надуманість ознак стану сп'яніння, зазначених в акті огляду на стан сп'яніння, то такі суд до уваги не бере, оскільки ними в будь-якому випадку не спростовується факт вмісту алкоголю у крові особи, щодо якої складено протокол, який перевищує допустимий рівень такого, встановлений у п. 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що при проведенні огляду в закладі охорони здоров'я їй не забезпечено проведення передбачених законом лабораторних досліджень, а проведено продуття приладу «Алкофор 105», суд зазначає таке.
Постановою № 57 від 20 січня 2023 року, яка набрала чинності 25 січня 2023 року, внесено зміни до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 .
Так, п. 10 зазначеного Порядку передбачено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).
Щодо відсутності належним чином засвідченої копії результату проведеного за допомогою приладу алкотесту, то суд зазначає, що як вбачається з відповіді КНП «Сколівська центральна лікарня» Сколівської міської ради, газоаналізатор «Алкофор 105» не фіксує результат досліджень на паперових носіях. Крім того, вимога щодо наявності такого в підзаконних нормативно-правових актах, якими врегульовано порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не передбачена.
В той же час, щодо того, чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, тобто є суб'єктом адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає за необхідне зазначити таке.
В матеріалах справи міститься відеозапис, з якого неможливо встановити, чи керувала особа, щодо якої складено протокол, транспортним засобом. Суд звертає увагу, зокрема, на те, що як вбачається з відеофайлу «clip-0», автомобіль працівників поліції прибув на місце ДТП о 18 годині 48 хвилин. На місці ДТП в той час знаходився працівник (мійстер шляховий) ТзОВ «ТБЦ» ОСОБА_3 , який повідомив, що в автомобілі NISSAN X-TRAIL, д.н.з. НОМЕР_1 , нікого немає. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з'явились біля автомобіля о 19 годині 01 хвилині та ОСОБА_1 пояснила, що це вона керувала автомобілем та вчинила ДТП у зв'язку із раптовою появою собаки.
З метою встановлення факту керування особою, щодо якої складено протокол, транспортним засобом в судове засідання викликалась в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В судовому засіданні 20 травня 2024 року свідок ОСОБА_3 , будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, пояснив, що коли він під'їхав на місце ДТП, нікого поруч з автомобілем не було, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з'явились згодом. За зовнішніми ознаками, на думку свідка, ОСОБА_2 перебував у нетверезому стані.
Свідок ОСОБА_2 , будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, в судовому засіданні 20 травня 2024 року пояснив, що вони з ОСОБА_1 повертались з відпочинку з Закарпатської області. Автомобіль NISSAN X-TRAIL, д.н.з. НОМЕР_1 , в тому числі в момент скоєння ДТП, керував він. Пояснити, чому при оформленні матеріалів зазначали, що ОСОБА_1 керувала автомобілем, не зміг. Зазначив, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 в судовому засіданні показання свідка підтвердила. Зазначила, що від стану сильного хвилювання та внаслідок пережитого стресу дійсно наполягла, щоб ДТП оформляли на неї, як на водія, однак, про вчинене шкодує. Автомобілем не керувала, оскільки за кермом протягом усього шляху знаходився саме ОСОБА_2 .
Беручи до уваги викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів того, що особа, щодо якої складено протокол, керувала ним, суд констатує, що з матеріалів справи встановлення особи, яка керувала транспортним засобом, є неможливим.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначенимист. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачаться на її користь.
В силу п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 , у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є кримінальним. Відповідно воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, заява № 39598/03, п. 65). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», заява №16437/04. Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючої в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що у справі відсутні належні докази, оцінивши які, можливо було б дійти безсумнівного висновку стосовно винуватості ОСОБА_1 , враховуючи, що докази мають бути беззаперечними, належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь цієї особи.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з п. 1ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження по справі слід закрити у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 401 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст.284 та ст.247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.
Керуючись ст. ст. 247, 280, 283-284 КУпАП, -
Справи про адміністративні правопорушення № 453/2115/23 (провадження № 3/453/53/24), № 453/5/24 (провадження № 3/453/69/24) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУАП об'єднати в одне провадження та присвоїти єдиний номер справи № 453/2115/23 (провадження № 3/453/53/24),
Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Матеріали справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУАП направити УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції, для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Я. Курницька