Справа № 452/646/24
14 травня 2024 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі головуючого судді Галина В.П.,
секретар судового засідання Задорожна В.Б.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення командування сил логістики Збройних Сил України, Бісковицька сільська рада Самбірського району Львівської області, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова про зобов'язання до вчинення дій,-
за участю представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представників третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5
встановив :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення командування сил логістики Збройних Сил України, Бісковицька сільська рада Самбірського району Львівської області, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова про зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою від 20.02.2024 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Представником Міністерства оборони України Мазуром Д. подано до суду клопотання про закриття провадження у справі. В обгрунтування клопотання представник посилався на те, що як видно з обставин справи, викладених в позовній заяві ОСОБА_1 , останній звернувся до суду з позовом про зобов'язання Міністерства оборони України надати дозвіл на виключення з числа службових квартиру та зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова належним чином оформити і подати до Бісковицької сільської ради клопотання про виключення квартири з числа службових. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України про надання згоди на виключення житлового приміщення з числа службових та визнання права користування цим житловим приміщенням на правах постійного проживання, а саме квартири АДРЕСА_1 , і дану заяву Міністерство оборони України залишило без розгляду та відповіді.
Також, у позовній заяві позивач вказав, що його вимоги слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Однак, з аналізу позовної заяви свідчить, що позовна заява подана позивачем з порушенням правил предметної підсудності.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач, посилаючись на протиправні дії Міністерства оборони України, просить зобов'язати Міноборони надати дозвіл на виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1 .
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від МО України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого чи придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежитлових приміщень фонду МО України у жилі (крім поміщень, розташованих на територіях, що використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 Розділу І Інструкції, затвердженої Наказом № 380).
Пунктом 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМ від 3.08.2006 №1081, визначено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, а саме: виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Отже, у спірних правовідносинах, Міністерство оборони України наділене повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення житловими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.
Спори, щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень є суперечки з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв'язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі суперечки належать до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, військова служба є різновидом публічної служби. Тому, спори щодо проходження військової служби, зокрема щодо соціальної захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями) належать до юрисдикції адміністративних судів.
Для гарантування юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, контролю за розподілом житла) комісій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного суду від 08.06.2022 у справі 362/643/21 (14-32цс22).
Вказавши, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи викладене, представник відповідача просив закрити провадження у справі №452/646/24 у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У підготовчому засіданні представник відповідача Міністерства оборони України Кравців Р.Ю. зазначив, що звертаючись до суду із позовом та посилаючись в обґрунтування позову на протиправні дії Міністерства оборони, як наслідок позивачем було прохання щодо зобов'язання Міністерства оборони надати дозвіл на виключення з числа службових квартиру. Оскільки дані правовідносини виникли на підставі і у зв'язку із проходженням позивачем військової служби, а військова служба є різновидом публічної служби, вважають що дані спори повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з чим було подане наведене клопотання, яке підтримують та просять задовольнити.
Представник позивача адвокат Михалойко Б.І. у підготовчому засіданні вказав, що клопотання про те, що ця справа не підвідомча суду загальної юрисдикції, а адміністративному суду не відповідає дійсності. Просив відмовити у поданому клопотанні. Це є майновий спір, який полягає в передачі у приватну власність квартири, якою користується позивач. Такі справи повинні розглядатись у суді в порядку загального цивільного судочинства. Такі спори адміністративному суду не підвідомчі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення командування сил логістики Збройних Сил України Дашківська О. у підготовчому засіданні зазначила, що повністю підтримує клопотання представника Міністерства оборони України. Третьою особою було подано пояснення у справі, в якому детально викладено обґрунтування їхньої позиції. Право, яке позивач вважає порушеним, він описав у зв'язку із проходженням військової служби. Саме тому потрібно даний спір розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори щодо проходження публічної служби. Просила задовольнити дане клопотання про закриття провадженні у справі за юрисдикцією.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області Янів Г. в підготовчому засіданні пояснила, що Бісковицька сільська рада підтримує позицію Міністерства оборони України про закриття провадження у справі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова у підготовче засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, тому суд проводить розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши та перевіривши обставини справи, суд доходить висновку, що провадження у справі слід закрити, беручи до уваги таке.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.06.2022 року відомо, що «Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції). Близькі за змістом приписи були у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України уредакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 5 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23 червня 2018 року).
Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів».
У частині 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, враховуючи, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. При цьому позивачу слід роз'яснити його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства шляхом звернення до Львівського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 258-261 ЦПК України, суд -
постановив:
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення командування сил логістики Збройних Сил України, Бісковицька сільська рада Самбірського району Львівської області, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова про зобов'язання до вчинення дій.
Роз'яснити право позивача ОСОБА_1 на звернення із зазначеним вище позовом в порядку адміністративного судочинства.
На ухвалу може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Повну ухвалу буде виготовлено 20.05.2024 року.
Суддя