20 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/13666/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Ємця А.А., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024
у справі № 910/13666/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус",
про стягнення 705 600,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" (далі - ТОВ "Теплоенергокомплект", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", відповідач) про стягнення 705 600,00 грн безпідставно набутих грошових коштів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі № 910/13666/23 позов задоволено; вирішено стягнути із ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на користь ТОВ "Теплоенергокомплект" збитки у розмірі 705 600,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/13666/23: апеляційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2024 задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі № 910/13666/23 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
ТОВ "Теплоенергокомплект" 07.05.2024, через підсистему "Електронний суд", звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/13666/23 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у цій справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "Теплоенергокомплект" у справі № 910/13666/23, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.
Позов подано у 2023 році. Предметом позову у справі № 910/13666/23 є стягнення 705 600,00 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00 грн).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник посилається на виключний випадок передбачений підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; зазначає, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; господарськими судами на цей час розглядається п'ять справ зі схожим предметом між тими ж сторонами; негативне рішення у даній справі створить передумови для відповідача навмисно перешкоджати належному виконанню робіт касатором з метою наступного звернення стягнення на забезпечення виконання договору по причині неналежного виконання договору; скаржник стверджує що наявність остаточного судового рішення про відмову у стягненні з відповідача відшкодованої касатором третій особі суми гарантійного платежу (забезпечення виконання зобов'язання), яка була сплачена на користь відповідача, з урахуванням відсутності підстав для звернення стягнення забезпечення виконання договору по причині неналежного виконання договору з боку касатора за фактичної відсутності гарантійного випадку, призведе до негативної судової практики, яка буде застосовуватися безпосередньо до необмеженого кола осіб, тобто має значний суспільний інтерес; скаржник вважає, що судова практика щодо невизнання прострочення відповідача, як замовника за договором підряду призводить до порушення строків виконання договору та слугує інструментом звернення стягнення на забезпечення виконання договору. Відсутність механізму судового захисту підрядника, стане використовуватися іншими учасниками господарських правовідносин, що призведе до порушення принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності під час виконання договорів підряду, а також до спотворення правового призначення гарантії, як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність виключного випадку для відкриття касаційного провадження.
Суд зауважує, що використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа № 910/13666/23 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, а зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного їх викладення, до переоцінки доказів, які були здійсненні апеляційним господарським судом під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, також враховано межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду цієї справи.
Тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.
Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення.
Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Теплоенергокомплект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/13666/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/13666/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова