15 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 909/278/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 (головуючий - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023 (суддя Михайлишин В.В.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Стефурина Василя Васильовича
до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні адміністративними і виробничими приміщеннями та витребування з незаконного володіння рухомого майна.
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1. Фізична особа - підприємець Стефурин Василь Васильович (далі - "Позивач", ФОП Стефурин В.В.) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" (далі - "Відповідач", ПП ВКП "Забереж"), в якому просив:
- усунути йому перешкоди в користуванні та розпорядженні адміністративними і виробничими приміщеннями, розташованими в урочищі "Сигли", село Слобода Небилівська, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, а саме: адміністративною будівлею - загальною площею 44,8 кв.м., зазначеною в плані під літерою "А"; виробничим цехом - пилорамою загальною площею 316,6 кв.м., зазначеним у плані під літерою "Б"; виробничим приміщенням - цехом готової продукції, загальною площею 352,1 кв.м., зазначеним у плані під літерою "В"; виробничим приміщенням - навісом, загальною площею 181 кв.м., зазначеним в плані під літерою "Г", шляхом надання доступу до вказаних приміщень;
- витребувати з незаконного володіння ПП ВКП "Забереж" рухоме майно, яке знаходиться в орендованому приміщенні, а саме: стрічкопильний верстат моделі ВСГ-1000 Імекс - 2008 року виготовлення (виробництва Україна), в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн), верстат круглопильний поздовжній, моделі ВК-40, Імекс - 2008 року виготовлення (виробництва Україна), в кількості 1 штука (вартістю 40 000 грн), верстат для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука (вартістю 31 956 грн), верстат універсальний заточний 3д642с, в кількості 1 штука (вартістю 199 725 грн), станок типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука (вартістю 200 000 грн), станок типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн), шипорізний станок типу Профі Джоінт, в кількості 1 штука (вартістю 120 000 грн), верстат дисковий, в кількості 1 штука, будівельні матеріали (профнастил Т-10 та Т-14) 139, 329 кв.м., раму УРАЛ-4320, в кількості 1 штука, міст у зборі передній - УРАЛ, в кількості 1 штука та міст задній у зборі - УРАЛ, в кількості 2 штуки.
2. Позовні вимоги ФОП Стефурин В.В. узагальнено обґрунтовував тим, що він є законним орендарем згаданих вище приміщень на підставі договору оренди № 1/20 від 21.09.2020, укладеного з Відповідачем, проте останнім чиняться перешкоди в користуванні орендованим майном, шляхом ненадання доступу до нього. Крім цього, Позивач наполягав, що в орендованих ним приміщеннях досі перебуває його рухоме майно (станки, обладнання, будівельні матеріали), яке внаслідок неправомірних дій ПП ВКП "Забереж" незаконно вибуло із володіння Позивача і утримується Відповідачем без жодних правових підстав.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 02.10.2023 позов задовольнив частково. Вирішив усунути Позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні вказаними у позові адміністративними та виробничими приміщеннями, шляхом надання доступу до них. Також витребував з незаконного володіння ПП ВКП "Забереж" на користь ФОП Стефурина В.В. стрічкопильний верстат моделі ВСГ-1000 Імекс - 2008 року виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн), верстат круглопильний поздовжній моделі ВК-40, Імекс - 2008 року виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 40 000 грн), верстат для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука (вартістю 31 956 грн), верстат універсальний заточний 3д642с, в кількості 1 штука (вартістю 199 725 грн), станок типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука (вартістю 200 000 грн), станок типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн), шипорізний станок тину Профі Джоінт, в кількості 1 штука (вартістю 120 000 грн). У витребуванні решти заявленого рухомого майна суд відмовив.
4. Місцевий суд рішення мотивував доведеністю Позивачем обставин наявності між сторонами діючих договірних відносин оренди щодо спірних адміністративних та виробничих приміщень, а також і обставин вчинення Відповідачем перешкод у користуванні цими приміщеннями, шляхом неправомірного блокування Позивачеві доступу до них. Звідси вирішив, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні орендованими приміщеннями підлягають задоволенню.
5. Позовні ж вимоги про витребування рухомого майна із незаконного володіння Відповідача суд визнав обґрунтованими частково, позаяк констатував, що Позивач належними та допустимими доказами довів своє право власності лише на частину майна, яке просив витребувати.
6. За наслідками здійснення апеляційного перегляду справи Західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 23.01.2024 рішення місцевого господарського суду залишив без змін.
Касаційна скарга
7. Не погодившись із судовими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а цю справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано та порушено ряд норм матеріального та процесуального права (підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. Обґрунтовуючи наведене пояснює, що:
- суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування статей 203, 215, 229 - 233 Цивільного кодексу України, які викладено у постановах від 26.10.2022 у справі № 227/3760/16-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 10.05.2023 у справі № 567/1437/19 та від 07.11.2018 у справі № 183/3811/16; наполягає, що суди не врахували того, що Відповідач протягом розгляду цієї справи наполягав на неукладеності договору оренди з Позивачем як такого, а тому їх висновки про те, що цей договір не визнаний недійсним і підтверджує обставини перебування сторін в орендних правовідносинах є помилковим та таким, що суперечить висновкам суду касаційної інстанції, які наведені у згаданих постановах; судами у цій частині також було повністю проігноровано факт відсутності у матеріалах цієї справи оригіналу згаданого договору оренди та будь-яких доказів його виконання;
- суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування статей 74, 76 - 79, 86 ГПК України, які викладено у постановах від 07.07.2022 у справі № 910/886/21, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20), оскільки за наявності взаємосуперечливих доказів не розглянули питання призначення судової експертизи у цій справі;
- суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування статті 387 Цивільного кодексу України, які викладено у постановах від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 21.08.2023 у справі № 727/10896/16, адже не надали оцінки тому, що щодо частини рухомого майна, яке Позивач просив витребувати між сторонами цієї справи наявні договірні відносини, а щодо іншої наявний спір між сторонами щодо права власності; в результаті суди проігнорували, що обраний Позивачем спосіб захисту про витребування майна із чужого незаконного володіння є неналежним, що в силу ряду висновків Верховного Суду було самостійною підставою для відмови у позові.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
10. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує викладені в ній доводи. Зазначає, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях правильно застосовували правові норми і жодних порушень не допустили. Підкреслює також, що під час здійснення провадження у цій справі місцевим судом було оглянуто оригінал, укладеного між сторонами договору оренди, досліджено докази виконання його умов, а тому посилання скаржника на практику Верховного Суду не релевантні. У зв'язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій в контексті встановлених обставин справи
11. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін (Стефурин В.В. особисто, представник Позивача - адвокат Тинів І.Д., представник Відповідача - адвокат Селянін В.О.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
13. Суди попередніх інстанцій встановили, що 21.09.2020 ПП ВКП "Забереж" в особі комерційного директора Зіника В.В. (як орендодавець) і ФОП Зіник В.В. (прізвище змінено на Стефурин) (як орендар) уклали договір оренди нежитлових приміщень № 1/20 (далі - Договір оренди), за змістом якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в безкоштовне користування наступні приміщення: адміністративну будівлю загальною площею 44,8 кв.м., зазначену у плані літерою "А"; виробничий цех - пилорама загальною площею 316, 6 кв.м., зазначений в плані літерою "Б"; виробниче приміщення - цех готової продукції загальною площею 352,1 кв.м., зазначене в плані літерою "В" та виробниче приміщення - навіс, загальною площею 181 кв.м., зазначене в плані літерою "Г", які розташовані в урочище "Сигли", село Слобода Небилівська, Рожнятівського району Івано-Франківської області.
Зі свого боку орендар зобов'язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.
14. В пункті 1.2 Договору оренди сторони домовились, що приміщення надано для використання орендарем у підприємницькій діяльності, а саме виробництво шпону та переробка деревини.
15. Згідно з пунктами 2.2.3 - 2.2.4 Договору оренди сторони погодили, що орендодавець зобов'язується не чинити перешкод орендарю в користуванні орендованим майном та не втручатися в господарську діяльність орендаря.
16. Орендар має право пристосовувати орендоване приміщення для потреб власної господарської діяльності (пункт 2.3.2 Договору оренди).
17. Договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплатив орендну плату за договором. Договір не може бути розірваний за ініціативою орендодавця з інших причин ніж ті, що вказані в договорі. Про розірвання договору інша сторона письмово попереджається за 2 (два) місяці (пункти 5.2-5.4 Договору оренди).
18. Відповідно до пункту 6.1 Договору оренди цей договір укладено строком до 21.08.2023 з наступною пролонгацією на кожен наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про його розірвання.
19. Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні, а сторонами не подані докази направлення Відповідачем повідомлення Позивачу про припинення Договору оренди. Звідси такий договір є пролонгованим на один рік до 21.08.2024.
20. Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено презумпцію правомірності правочину.
21. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
22. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
23. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 5023/3905/12, від 23.01.2018 у справі № 203/2612/13-ц, яку в силу вимог частини четвертої статті 236 ГПК України враховано судом попередньої інстанції.
24. За викладеного, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину та за відсутності доведеного факту припинення оспорюваного Договору оренди, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказаний договір є підставою, в розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у сторін спірних правовідносин взаємних цивільних прав та обов'язків.
25. Заперечення Відповідача про наявність Договору оренди вже підставно відхилені судом попередньої інстанції як такі, що суперечать встановленим обставинам справи. Так само підставно виснувано апеляційним судом і про те, що відсутність доказів оплати за цим договором не свідчить про його неукладеність, оскільки його умовами визначено, що сплата орендного платежу в сумі 7000 грн здійснюється лише в останній місяць строку дії цього договору (пункт 3.1. Договору оренди).
26. Суди попередніх інстанцій встановили, що сторонами акт приймання-передачі приміщень дійсно не укладався, але за умовами Договору оренди такий і не повинен був укладатися. Водночас розміщення засобів виробництва ФОП Стефурина В.В. в орендованих приміщеннях та здійснення ним підприємницької діяльності у відповідності до видів його діяльності, свідчить про те, що Відповідач фактично здійснив передачу в оренду приміщення Позивачеві, а тому протилежні аргументи скаржника є безпідставними.
27. Звідси доводи Відповідача про те, що судові рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків Верховного Суду, які наведеного у постановах від 26.10.2022 у справі № 227/3760/16-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 10.05.2023 у справі № 567/1437/19 та від 07.11.2018 у справі № 183/3811/16 є необґрунтованими.
28. Щодо висновків судів в частині посилань Відповідача на заяву свідка, подану в порядку статті 88 ГПК України за змістом якої ОСОБА_1 (директор ПП ВКП "Забереж") заперечував факт укладення Договору оренди, суд касаційної інстанції відмічає, що така заява обґрунтовано не прийнята місцевим господарським судом, позаяк згідно з частиною другою статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
29. Більше того, як установили суди доводи про непідписання ОСОБА_1 . Договору оренди спростовуються тим, що цей договір містить підпис останнього та завірений круглою печаткою підприємства. При цьому, обставини того, що наявний на Договорі оренди підпис належить не ОСОБА_1 . Відповідачем не доведений.
30. У цій частині суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування статей 74, 76 - 79, 86 ГПК України, які викладено у постановах від 07.07.2022 у справі № 910/886/21, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20), оскільки ПП ВКП "Забереж" клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі не заявляло, про наявність саме конкретних взаємосуперечливих доказів у скарзі не зазначило.
31. Так, досліджуючи підстави подання позову у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що про триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову у спірних правовідносинах свідчить заява ОСОБА_2 до відділення поліції № 2 смт. Рожнятів, Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області, за змістом якої ОСОБА_2 повідомив, що 09.08.2022 особа, яка працює охоронцем у Відповідача не допустив Позивача до орендованих ним приміщень, які знаходяться в с. Слобода Небилівська в урочищі Сигла.
32. 09.08.2022 працівником поліції СРПГ відділення поліції № 2 смт. Рожнятів, Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області та 13.08.2022 старшим дільничним офіцером відділення поліції № 2 смт. Рожнятів, Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області відібрано пояснення в ОСОБА_2 та охоронця ПП ВКП "Забереж" щодо не допущення Позивача до орендованих ним приміщень.
33. У листі-відповіді начальником відділення поліції № 2 смт. Рожнятів, Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області зазначено, що під час розгляду звернення було встановлено наявність цивільно-правових відносин, а отже рекомендовано Позивачу звернутися до суду для вирішення цього питання. Аналогічні обставини щодо факту звернення ОСОБА_2 до відділення поліції № 2 смт. Рожнятів, Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області викладені в довідці старшого дільничого офіцера поліції відділення поліції № 2 (смт. Рожнятів).
34. Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
35. Положеннями частин другої, третьої статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
36. За змістом пунктів 2.2.3. - 2.2.4. Договору оренди орендодавець зобов'язався не чинити перешкод орендарю в користуванні орендованим майном та не втручатися в господарську діяльність орендаря.
37. Відповідно, вчинення Відповідачем, як орендодавцем майна дій, які перешкоджають Позивачу користуватись орендованим приміщенням, є неналежним виконанням свого обов'язку за договором та порушує право Позивача на належне користування об'єктом оренди на відповідній правовій підставі протягом строку дії договору.
38. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах орендодавець створює перешкоди орендарю в здійснені права користування орендованим майном, що в свою чергу порушує право Позивача на користування приміщенням.
39. З цих підстав суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок попередніх судових інстанцій про задоволення позовних вимог ФОП Стефурина В.В. в частині усунення йому перешкод у користуванні адміністративними та виробничими приміщеннями, які перебувають у його користуванні на підставі Договору оренди, шляхом надання ПП ВКП "Забереж" доступу до вказаних приміщень.
40. Щодо ж висновків судів в частині вимоги Позивача про витребування з незаконного володіння Відповідача ряду рухомого майна суд касаційної інстанції зазначає таке.
41. За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
42. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
43. Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
44. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
45. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
46. Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
47. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що: "предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку".
49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження права власності на рухоме майно Позивачем у справу подано первинні документи, а саме:
- на стрічкопильний верстат моделі ВСГ-1000 Імекс-2008 року виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн) та на верстат круглопильний поздовжній моделі ВК-40, Імекс-2008 року виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 40 000 грн) - видаткову накладну № 15 від 12.11.2014 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 5 від 14.11.2014;
- на верстат дисковий, в кількості 1 штука (вартістю 87 400 грн) - накладну № 802 від 25.05.2017;
- на верстат для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука (вартістю 31 956 грн) та верстат універсальний заточний 3д642с, в кількості 1 штука (вартістю 199 725 грн) - договір купівлі - продажу № 132 від 10.10.2017, укладений між ФОП Майстренко О.М. (продавець) та ФОП Зіник В.В. (покупець) та видаткову накладну № 13 від 13.10.2017;
- на будівельні матеріали (профнастил Т-10 та Т-14) - 139.329 м.кв. (загальною вартістю 18 466, 50 грн) - замовлення без номеру;
- на станок типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука (вартістю 200 000 грн), станок типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн) та шипорізний станок тину Профі Джоінт, в кількості 1 штука (вартістю 120 000 грн) - договір купівлі-продажу № 1/10 від 09.06.2017, укладений між ПП ВКП "Забереж" (продавець) та ФОП Зіник В.В. (покупець), видаткову накладну № 1 від 09.06.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 09.06.2017;
- на раму УРАЛ-4320, в кількості 1 штука (вартістю 5 000 грн), міст в зборі передній УРАЛ, в кількості 1 штука (вартістю 8 000 грн) та мости задні в зборі УРАЛ, в кількості 2 штуки (загальною вартістю 13 000 грн) - товарний чек від 04.06.2012.
50. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
51. Відповідно до частини першої та абзаців 1 - 7 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
52. Згідно з абзацом 11 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
53. Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
54. Дослідивши наявні в матеріалах справи: видаткову накладну № 15 від 12.11.2014 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 5 від 14.11.2014 про купівлю стрічкопильного верстату моделі ВСГ-1000 Імекс-2008 року виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн) та верстату круглопильного поздовжнього моделі ВК-40, Імекс-2008 року виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 40 000грн), Договір купівлі-продажу № 132 від 10.10.2017, укладений між ФОП Майстренко О.М. (продавець) та ФОП Зіник В.В. (покупець) та видаткову накладну № 13 від 13.10.2017 про купівлю верстата для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука (вартістю 31 956 грн) та верстата універсального заточного 3д642с, в кількості 1 штука (вартістю 199 725 грн), Договір купівлі - продажу № 1/10 від 09.06.2017, укладений між ПП ВКП "Забереж" (продавець) та ФОП Зіник В.В. (покупець), видаткову накладну № 1 від 09.06.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 09.06.2017 про купівлю станка типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука (вартістю 200 000 грн), станка типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн) та шипорізного станка типу Профі Джоінт, в кількості 1 штука (вартістю 120 000 грн) суди виснували, що такі документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ЦК України є первинними (товаророзпорядчими) документами, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, а саме підтверджують факт купівлі ФОП Зіником (Стефурином) В.В. зазначеного рухомого майна, а отже підтверджують право власності Позивача на нього.
55. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині витребування з незаконного володіння ПП ВКП "Забереж" на користь ФОП Стефурина В.В. частини рухомого майна, право власності на яке доведено Позивачем, знаходиться в орендованому приміщенні та фізично утримується Відповідачем.
56. Жодної невідповідності висновкам Верховного Суду щодо правильного застосовування статті 387 ЦК України, які викладено у постановах від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 21.08.2023 у справі № 727/10896/16 у даному випадку колегією суддів не встановлено, адже судами попередніх інстанцій з'ясовано, що наразі спірне рухоме майно перебуває у володільця - Відповідача без жодних правових підстав, а не в межах цивільних угод укладених з Позивачем. Свого ж права власності на нього ПП ВКП "Забереж" не підтвердило.
57. Звідси й доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо "способу захисту" у подібних правовідносинах є необґрунтованими та декларативними.
58. Аргументи скаржника про те, що ним також подавався ряд доказів на підтвердження свого права власності на спірне рухоме майно, однак суди їх належно не оцінили, колегія суддів відхиляє, позаяк в силу частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
59. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
60. За наведеного заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України в межах касаційного провадження у цій справі свого підтвердження не знайшла. Неправильного застосування чи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права ПП ВКП "Забереж" суду касаційної інстанції не доведено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
62. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів суду касаційної інстанції вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова відповідають актуальним правовим висновкам Верховного Суду, прийняті з дотриманням правових норм, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Відповідачем касаційна скарги є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Судові витрати
63. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційних скарг залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023 у справі № 909/278/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.