20.05.2024 Єдиний унікальний № 371/414/24 провадження № 2/371/362/24
20 травня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 371/414/24
Провадження № 2/371/362/24
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся із цим позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на ті обставини, що перебував у шлюбі з відповідачем з 15 листопада 2014 року до 13 вересня 2018 року.
Від шлюбу вони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з відповідачем.
Згідно з рішенням Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2018 року у справі 371/467/22, з нього стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 квітня 2018 року і до повноліття доньки.
Вказав, що відповідно до наказу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2023 року у справі № 505/818/23 він також сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також на його утриманні перебуває мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважає, що наявність інших утриманців є підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання доньки.
Посилаючись на правила ст.ст. 180, 181, 182, 183, 192 СК України, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього щомісячно на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2018 року у справі № 371/514/18 на користь ОСОБА_2 на утримання доньи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на 1/6 частину всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення донькою повноліття.
Вказав, що такий розмір аліментів є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав позивача та захистом прав інших утриманців позивача.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Аргументи учасників справи
Позивач в судове засідання не з?явився, про день та час розгляду справи повідомлений належно, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач відзиву на позов не подала, в судове засідання не з?явилася, подала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати у її відсутності, позовні вимоги не визнала з огляду на їх необґрунтованість.
Фактичні обставини справи.
Суд встановив такі фактичні обставини.
Сторони перебували у шлюбі та мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з відповідачем.
Кошти на утримання дитини з батька стягуються в примусовому порядку за судовим рішенням у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно.
Такі обставини підтверджуються даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 30 травня 2018 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 15), рішення Миронівського районного суду Київської області у справі № 371/778/18 від 13 вересня 2018 року (а.с. 10-11), рішення Миронівського районного суду Київської області у справі № 371/514/18 від 20 серпня 2018 року (а.с. 12-13).
Факт зміни прізвища відповідача з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Росавської сільської ради Миронівського району Київської області 17 липня 2020 року (а.с. 41).
Позивач є також батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За судовим наказом, виданим Котовським міськрайонним судом Одеської області 07 березня 2023 року у справі № 505/818/23, з відповідача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно.
Такі обставини підтверджуються даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 16), судового наказу, виданого Котовським міськрайонним судом Одеської області 07 березня 2023 року у справі № 505/818/23.
Позивач як на підставу для зменшення розміру аліментів вказав також на перебування на його утриманні матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підтвердження таких обсатвин надав копію паспорту громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 19-23), свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , згідно з даними якого його матір?ю записана ОСОБА_5 (а.с. 18).
З даних довідки про отримання (неотримання) допомоги № 10, виданої 09 січня 2024 року Управлінням соціальної та ветеранської політики Білоцерківської РДА, вбачається, що ОСОБА_5 призначено соціальну допомогу з 01 січня 2024 року до 30 червня 2024 року як малозабезпеченій сім?ї відповідно до постанови КМУ від 24 лютого 2003 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім?ям». Розмір допомоги в довідці не зазначено (а.с. 17).
З даних довідки № 175, виданої 23 січня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_5 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за період з липня 2023 року до грудня 2023 року ОСОБА_1 отримує щомісячно заробітну плату (грошове забезпечння) у розмірі 23738,10 грн та додаткову винагороду згідно Постанови КМУ № 168 у розмірі 30000, 00 грн. З вказаних виплат у нього вираховують аліменти згідно ВП № 57931565 та ВП № 71839997 у розмірі 25% за кожним виконавчим провадженням (а.с. 24).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України, обов'язок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків.
Способи виконання обов'язків батьків щодо утримання дитини за загальним правилом визначаються за домовленістю між ними. При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Суд встановив, що донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з відповідачем. Такий факт сторонами не заперечувався. Згоди щодо її утримання сторонами не досягнуто, в зв?язку з чим аліменти стягуються на її утримання з позивача в примусовому порядку, на підставі судового рішення у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.
За правилами ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Згідно правил ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України та вказані роз'яснення, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів за вимогою матері дитини може бути вирішено питання про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу ст. 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
З огляду на наведені положення закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Позивач в позовній заяві зазначив, що тими обставинами, які мають значення для зменшення розміру аліментів, він вважає зміни в його сімейному стані, зокрема, народження та необхідність утримання сина ОСОБА_10 , та перебування на його утриманні матері.
Суд встановив, що з часу видачі наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки його сімейний стан змінився. У нього народився син ОСОБА_10 .
Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів того факту, що його матеріальний стан погіршився з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . Сам по собі факт народження у позивача іншої дитини, не є підставою для зміни розміру аліментів.
Зміна сімейного стану позивача, а саме необхідність утримання інших дітей та дружини, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Такі висновки зробив Верховний Суд в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19.
В позовній заяві позивач, констатуючи факт зміни матеріального стану, не зазначив, якими доказами підтверджуються вказані обставини, не надав доказів на підтвердження таких обставин.
З довідки про доходи за період з липня 2023 року, яка надана позивачем, вбачається, що він має сталий дохід, з його заробітної плати стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_10 у розмірі по 1/4 частки заробітку. З урахуванням розміру заробітної плати, сума доходу, що залишається у позивача після сплати аліментів, є пропорційно достатньою для власного забезпечення.
Тож належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення майнового стану позивача, у тому числі, у зв?язку з народженням дитини від іншого шлюбу, на час звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, відносно часу розгляду справи № 371/514/18 позивач не надав.
Щодо перебування на утриманні позивача матері ОСОБА_5 , суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається перебування ОСОБА_5 на обліку як особи з малозабезпечної сім?ї. Позивач, стверджуючи про перебування матері на його утриманні, не надав доказів надання матері матеріальної допомоги. Також позивач не надав доказів про розмір доходів та розмір отримуваної ОСОБА_5 соціальної допомоги, причини з яких ОСОБА_5 не може забезпечити себе сама матеріально та потребує матеріальної підтримки саме позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 202 СК України , повнолітні дочка, син зобов?язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ч.1 ст. 203 СК України).
Визначених у статтях 202, 203 СК України обставин, які б свідчили про законодавчо встановлений обов?язок позивача утримувати матір, позивач не навів, доказів про такі обставини не надав.
Відтак утримання матері позивач може здійснювати в добровільному порядку у випадку можливості надавати їй матеріальну допомогу. Надання такої допомоги не може здійснюватись за рахунок зменшення розміру аліментів на утримання дітей позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. ст. 7, 155 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свїх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне їх утримання.
Зменшення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , у зв?язку з тим, що позивач має на утриманні іншу малолітню дитину, а також має бажання надавати матеріальну допомогу матері, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення прав доньки позивача та суперечитиме її інтересам.
Висновки за результатами розгляду
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи обставини, на які він посилається, як на такі, що впливають для визначення розміру аліментів або можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів не є обґрунтованими. Суд не встановив підстав для зміни розміру аліментів, які стягуються за судовим рішенням.
На виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, позивач не довів суду, що його матеріальний стан чи інші обставини, унеможливлюють виплату ним аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) до досягнення нею повноліття, що могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
На підставі викладеного та, враховуючи, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що в нього значно змінилось матеріальне становище та за своїм матеріальним станом він не здатен сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , в розмірі визначеному судовим рішенням, підстав для зменшення розміру аліментів у суду немає.
Визначений судовим рішенням розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні ще неповнолітню дитину, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачем та суперечитиме її інтересам.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до правил ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем, поверненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_3 .
Суддя Л.О. Капшук