Справа362/2231/24
Провадження 2-а/362/22/24
"16" травня 2024 р. м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Сухаревої О.В., розглянувши адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Київській області та Обухівського РУП ГУНП в Київській області
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП,
Адміністративний позов ОСОБА_1 мотивований наступними доводами.
08.02.2024 інспектором поліції складено постанову ГБВ №994185 стосовно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Позивач не згодна із вказаною постановою, оскільки «держава існує для громадянина, а не навпаки,», тому вона мала право дзвонити до поліції з просьбою допомогти, тому карати її за реалізацію цього права - несправедливо. Вона мала об'єктивні причини для виклику поліції - вона перебувала у гостях своєї знайомої, яку в її присутності вдарив п'яний громадянин на ім'я ОСОБА_2 , тому вона викликала поліцію. Потім повторно подзвонила, оскільки поліція не приїжджала, а громадянин ОСОБА_2 намагався залишити будинок. Коли приїхала поліція у будинку вже не було цього громадянина, працівник поліції все оглянув, запитав хто викликав поліцію і після її пояснень вони склали протокол.
Крім того, вважає, що протокол, постанова не відповідають вимогам закону, порушено її права при розгляді справи.
Відповідач у відзиві на позов вказує про безпідставність позовних вимог, обґрунтувавши свою позицію тим, що поліцейський при виявленні правопорушення та винесені постанов діяв в порядку та на підставі Закону України «Про Національну поліцію», положень КУпАП, при розгляді справи здійснювався відеозапис подій на бодікамеру поліцейського.
Крім того, поліцейським було дотримано порядок розгляду справи та ухвалення рішення, передбачений ст.ст.268, 279, 283 КУпАП.
На підтвердження своєї позиції відповідачем надано письмові докази, а також відеозапис подій на диску, які долучено до матеріалів справи.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наданим доказам у їх сукупності й співставленні, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (вказаний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17 та від 14.03.2018 у справі №760/2846/17).
Відповідно до постанови серії ГБВ №994185 від 08.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, 08.02.2024 о 18.22 год. у АДРЕСА_1 громадянка ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції через спецлінію 102, повідомивши, що до неї чіплявся невідомий чоловік, - чого насправді не було.
Перевіряючи обґрунтованість посилання відповідача на встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, слід зазначити, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як зазначено у ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює, серед іншого, обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
З досліджених матеріалів, достовірно встановлено, що дійсно ОСОБА_1 здійснила виклик поліції у вказаний час та місці (це не заперечується і самою позивачкою), оскільки вважала, що її знайомій завдається шкода невідомою особою.
При цьому, на підтвердження своєї позиції позивач надала лише фото невідомого чоловіка, жодних інших доказів щодо наявності можливого заподіяння шкоди іншій особі (ні пояснень свідків, очевидців, ні звернення до лікарні або/та до органів поліції цією особою, на яку здійснювався напад, рішення уповноважених органів з цього приводу, ні фото-відео що стосуються саме події, що є предметом дана судового розгляду) суду позивачем не надано.
Відповідачем надано відеозапис подій, зафіксований на бодікамерук поліцейського.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Враховуючи застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису, який здійснено відповідно до вимог закону і можливий для відтворення, вказаний відеозапис суд визнає належним і допустимим доказом у даній справі.
У ході судового розгляду відтворено і досліджено відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського, з якого чітко і послідовно вбачається, що громадянка, яка представилась як ОСОБА_1 , не заперечує, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повідомляє, що викликала поліцейських через те, що хотіла допогти своїй знайомій, від якої втік чоловік, коли поліцейські з дозволу ОСОБА_1 зайшли до будинку, то інша жінка не підтвердила підстави виклику поліції, тільки пояснила, що некій чоловік Кім знайшов у неї притулок і постійно приходить до неї. Пояснення щодо завдання ударів або іншої шкоди вказана позивачем знайома не надавала. При подальшому розгляді справи, ОСОБА_1 вимагала від поліцейських знайти «пацика», який образив жінку, виражається нецензурною лайкою на поліцейських, вимагає не тримати її за «дурепу», вона спортсмен, заперечує стан сп'яніння, а потім вказує, що у свій вільний час має право випити 2 літра пива, пояснила, що взагалі не п'є а після того як чоловік пішов з хати, вона за ним бігла до зупинки, щоб зловити, а він все рівно пішов, по дорозі лаявся. На запитання поліцейських, позивач пояснила - він образив людину, але не її.
Таким чином, з перевірених судом матеріалів встановлено, що повідомлена ОСОБА_1 інформація є неправдивою, оскільки жінка, на яку нібито здійснювався напад не підтвердила вказані обставини безпосередньо поліцейським, візуально не має тілесних ушкоджень, будь-які інші докази вчинення невідомою особою протиправних дій як стосовно ОСОБА_1 , так і стовно інших осіб, суду не надано, тому вказані у матеріалах справи особи захисту не потребували.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного рішення, при прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення поліцейським було здійснено виїзд на місце події, було з'ясовано наявності умислу позивача на повідомлення поліції неправдивих відомостей, тобто було встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, була проведена належна оцінка наявних доказів та повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивачем не надані дані, які б свідчили про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших непередбачених законом дій, які б порушували її права, інтереси або створювали загрозу її здоров'ю, життю або майну, які б були обґрунтованою правдивою підставою для виклику екстрених служб, а саме поліції.
Таким чином, у суду є підстави вважати, що позивач здійснив виклик поліції безпідставно, оскільки не потребував захисту свого життя або здоров'я, своїх прав або життя, здоров'я або прав інших осіб.
Поліцейським складено постанову про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, у присутності особи та їй оголошено, однак вона відмовився від її отримання і підпису постанови.
Посилання позивача на те, що інспектор поліції, розглянувши справу на місці зупинки автомобіля, проігнорував вимоги ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, тобто не були заслухані пояснення, вирішені клопотання, не були досліджені докази, заперечується відповідачем у відзиві до позову, а також не підтверджуються дослідженими судом матеріалами справи, у тому числі відеозаписом.
Відповідно до роз'яснення, наданого Конституційним Судом України в рішенні № 5-рп/2015 від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. При цьому, Конституційний Суд України наголошує на існуванні скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення (за окремими адміністративними правопорушеннями, чітко визначеними КУпАП), відповідно до якого фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника здійснюється безпосередньо на місці його вчинення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідні положення надають повноваження органам (посадовим особам) національної поліції здійснювати розгляд справ про адміністративні правопорушення на місці вчинення правопорушення з винесенням постанови, що ґрунтується на власній оцінці обставин справи без складання протоколу.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб'єктивну думку, що вона викликала поліцію, бо образили жінку (не її) та треба схопити невідомого чоловіка, якого вона не знає.
При вивченні наданих судом матеріалів не встановлено будь-яких істотних порушень процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а будь-які формальні порушення, допущені відповідачем під час розгляду справи та складання оскаржуваної постанови жодним чином не можуть спростовувати наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення ст. 183 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності обґрунтовано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Посилання позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення не знайшли свого підтвердження.
Так, позивачем надано дві копії постанов про притягнення до відповідальності, а саме: постанова серії ГБВ №994185 від 08.02.2024 та постанова серії ГБВ №994131 від 08.02.2024 стосовно ОСОБА_1 .
Разом з тим, предметом даного судового розгляду є саме постанова серії ГБВ №994185 від 08.02.2024, законність та обгрунтованність якої перевірено судом у ході даного судового розгляду, а постанова серії ГБВ №994131 від 08.02.2024 позивачем не оскаржувалась, і як вбачається з тексту самої постанови це другий виклик поліції, який здійснено особою у інший час.
Вказані обставини (щодо двох викликів поліції) також підтверджуються рапортами, встановленої форми, складеними на підставі витягів з ЄО, відповідно до яких:
Першого рапорту: 08.02.2024 о 18.22 надійшло повідомлення зі служби 102: заявник (не назвалась, мова нечітка, не розбірлива) буянить якийсь чоловік за адресою АДРЕСА_2 ,
Другого рапорту: 08.02.2024 о 18.30 надійшло повідомлення зі служби 102: заявник ОСОБА_1 (мова заявниці дуже нечітка) вказує, що чоловік 50 років 170 см бородатий, сивий чіпляється до перехожих на зупинці як їхати на Калинівку.
Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які спростували б факт адміністративного правопорушення надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами у ході судового розгляду доведено не було.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції ст. 183 КУпАП.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи та були спростовані, суд вважає позов безпідставним, недоведеним та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 72-78, 241-246, 250, 286, 293 КАС України
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Київській області та Обухівського РУП ГУНП в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів від дня складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення складено 16.05.2024
Суддя Сухарева О.В.