вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
29.12.2023 Справа № 917/1331/23
м. Полтава
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", бульвар Лесі Українки, будинок 26, оф.411, м. Київ, 01133
до Фізичної особи-підприємця Пишненко Наталії Олексіївни, АДРЕСА_1
про стягнення грошових коштів в сумі 137 961,40 грн.
Суддя Солодюк О.В.
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до Фізичної особи - підприємця Пишненко Наталії Олексіївни про стягнення 137 961,40 грн. боргу за Договором № 179218-КС-003 про надання кредиту від 26.10.2021 року, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 67 604,35 грн; суми прострочених платежів по процентах - 70 357,05 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 26.07.2023 року, яка направлялася за адресою місцезнаходження відповідача відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив.
26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - ТОВ "БІЗПОЗИКА", Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Пишненко Наталією Олексіївною (далі - Позичальник/Відповідачка) укладено Договір № 179218-КС-003 про надання кредиту (далі - Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ "Про електронну комерцію".
ТОВ "БІЗПОЗИКА" 26.10.2021 року направлено Фізичній особі - підприємцю Пишненко Наталії Олексіївні, пропозицію (оферту) укласти Договір № 179218-КС-003 про надання кредиту.
26.10.2021 року Фізична особа - підприємець Пишненко Наталія Олексіївна, прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 179218-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ "БІЗПОЗИКА" направлено Фізичній особі - підприємцю Пишненко Наталії Олексіївні, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G- 6108, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 26.10.2021 року між ТОВ "БІЗПОЗИКА та Фізичною особою - підприємцем Пишненко Наталією Олексіївною було укладено Договір № 179218-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ "БІЗПОЗИКА" надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 90 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).
Сторонами відповідно до умов Договору кредиту погоджено, що Кредит надається строком на 24 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку Кредитодавця.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,86587223 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ "БІЗПОЗИКА" свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 90 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Приналежність Відповідачці банківської картки № НОМЕР_2 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується скріншотом з онлайн банку АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Також, 05.02.2022 року між ТОВ "БІЗПОЗИКА та Фізичною особою - підприємцем Пишненко Наталією Олексіївною укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 179218-КС-003 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти "Термін дії Договору" в новій редакції, а саме: "Термін дії Договору: до 11.06.2022р."
Також Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти "Строк Кредиту" в новій редакції, а саме: "Строк Кредиту: 229 днів".
Божник свої зобов'язання за Кредитним договором № 179218-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 179218-КС-003 Позичальника Пишненко Наталії Олексіївни , чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 179218-КС-003 відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором на загальну суму 112 850,00 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
За даними Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" відповідачка не повернула кошти, надані згідно з Договором № 179218-КС-003 від 26.10.2021, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з ФОП Пишненко Наталії Олексіївни 137 961,40 грн. суми боргу, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 67 604,35 грн; суми прострочених платежів по процентах - 70 357,05 грн.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Договір про надання кредиту № 179218-КС-003 від 26.10.2021, Додаткова угода, Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", довідки про перерахунок коштів в сумі 90 000,00 грн. на карту клієнта.
Докази відповідачки в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вище викладене, суд встановив.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст.173 ГК України).
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст. 207 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що договір про надання кредиту № 179218-КС-003 від 26.10.2021 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором: "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-6108 26.10.2021 09:58:47".
Згідно приписів ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, з огляду на те, що одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний договір про надання кредиту № 179218-КС-003 від 26.10.2021, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає приписам Закону України "Про електронну комерцію", суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину щодо надання кредиту у спрощений спосіб, що відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання судом укладеного між сторонами правочину недійсним відповідачем не додано.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
В постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що (п. 91) припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання кредиту № 179218-КС-003 від 26.10.2021 року позивач здійснив переказ на картку відповідача у розмірі 90 000,00 грн, що підтверджується скріншотом з онлайн банку АТ КБ "ПриватБанк".
Докази повернення відповідачкою суми кредиту в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 67 604,35 грн. заборгованості за договором про надання кредиту № 179218-КС-003 від 26.10.2021 підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачкою, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
У договорі про надання кредиту № 179218-КС-003 від 26.10.2021 визначено, що розмір відсоткової ставки на день становить 0,86587223.
З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок відсотків за користування кредитом в розмірі 70 357,05 грн (розрахунок в матеріалах справи).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" у даній справі в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 14 та частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, враховуючи приписи статей 75-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачку в сумі 2 147,20грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пишненко Наталії Олексіївни (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) 137 961,40 грн. боргу за Договором № 179218-КС-003 про надання кредиту від 26.10.2021 року, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 67 604,35 грн; суми прострочених платежів по процентах - 70 357,05 грн. та 2147,20 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя Солодюк О.В.