Справа №295/17075/21
Категорія 59
2/295/861/24
08.05.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Конончук Ю.О.,
представників позивача ОСОБА_1 ,
за участю відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про встановлення факту батьківства, визнання права власності в порядку спадкування, -
До Богунського районного суду м. Житомир звернулася ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про встановлення факту батьківства, визнання права власності в порядку спадкування. В обгрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, право на яку має позивач, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 як спадкоємець першої черги. Однак, батьки позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не перебували в шлюбі, тому запис про батька позивачки в книзі записів народжень провадився у відповідності до ст. 135 СК України (за вказівкою матері). Також, спадкоємцем, яка прийняла спадщину є відповідач - ОСОБА_2 , сестра батька. Спадкова справа, яка була відкрита після смерті ОСОБА_7 перебуває у приватного нотаріуса Євдокимова Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ). Спадкове майно складається з 31/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Як спадкоємець, який прийняв спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу Євдокимову Сергію Михайловичу позивач успадкувала 31/200 частину вищевказаного будинку. Однак, отримати Свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок позивач не має можливості, оскільки відсутне підтвердження батьківства ОСОБА_6 щодо позивачки. З урахуванням викладеного позивачка просить: встановити факт батьківства ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визнати за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування, право власності на 31/200 частку будинку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування, право власності на 35/600 часток будинку за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування, право власності на 14 частку легкового автомобіля, що належав спадкодавцю ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволені позовних вимог.
Відповідачка, представник відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що знала ОСОБА_1 та ОСОБА_6 протягом 1997-1998 років, дружили сім'ями. ОСОБА_9 вона знає як доньку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 тому що він називав її донькою, піклувався про неї. Претензій, що ОСОБА_6 сумнівівся у своєму батьківстві стосовно ОСОБА_4 вона не чула. (а. с. 161-162, 168-169).
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що знав ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як сім'ю. Чи були вони розписані, сказати не може. Під час їх сумісного перебування у них народилася донька ОСОБА_13 , яку він хрестив. ОСОБА_14 був присутній на хрестинах як батько. Від ОСОБА_15 він не чув розмов про сумніви щодо батьківства відносно доньки ОСОБА_13 . (а. с. 163-164, 170-172).
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що знала ОСОБА_17 та ОСОБА_18 протягом 1997-2007 років. Вони жили однією сім'єю. Під час сумісного проживання у них народилася донька - ОСОБА_13 . У 2007 р. ОСОБА_10 став зловживати спиртними напоями внаслідок чого ОСОБА_11 з дитиною стали проживати окремо. Вона не чула розмов з боку ОСОБА_10 про сумніви щодо батьківства відносно доньки ОСОБА_13 . (а. с. 165-166, 172-174).
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи головуючим по справі визначено суддю І. Перекупка. (а. с. 11).
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомир від 23.12.2021 р. заборонено приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Євдокимову Сергію Михайловичу ( АДРЕСА_1 ) вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання чинності рішенням у справі № 295/17075/21 позовом поданим представником ОСОБА_4 - ОСОБА_19 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, визнання права власності в порядку спадкування. (а. с. 22-24).
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомир від 28.12.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.00 год. 23 лютого 2022 р. (а. с. 26-27).
22.06.2022 р. ОСОБА_4 направила до суду уточнену позовну заяву з збільшеними позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про встановлення факту батьківства, визнання права власності в порядку спадкування. (а. с. 89-92).
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомир від 23.08.2023 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, визнання права власності в порядку спадкування залучено в якості співвідповідача ОСОБА_5 . (Т. 2 а. с. 11-12)
На підтвердження батьківства ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_4 позивачка направила до суду світлини на яких, зі слів представника, зображені ОСОБА_20 , ОСОБА_6 , ОСОБА_21 (у малолітньому віці) у колі родичів та знайомих. (Т. 1 а. с. 5-6).
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомир від 25.08.2022 р. призначена посмертна судова молекулярно-генетична експертиза. ( Т. 1 а. с. 119-120, 123-126).
Згідно інформації Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат
комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради № 2/52 від 09.04.2024 р. свідчить, що «… ексгумація передбачає вчинення дій, пов'язаних з використанням місця поховання, право на здійснення яких надано лише користувачу місця поховання (ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу»).
Користувачем місця поховання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та захоронений 02.05.2020 р. на Корбутівському кладовищі є його мати ОСОБА_5 , яка не надала своєї згоди на проведення ексгумації тіла її сина.
Звертаємо вашу увагу, що КП «СККПО» ЖМР не може провести ексгумацію тіла ОСОБА_6 , оскільки така дія безпосередньо впливає на психоемоційний стан його матері, а також українське законодавство містить норми про шанобливе ставлення як до самого тіла, так і до місця поховання людини (ст. 298 ЦК України). (Т. 2 а. с. 61).
Згідно висновку Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-23/32965-БД від 12.10.2023 р. «…Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 …» (Т. 2 а. с. 39-47)
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного Кодексу України (далі СК України) сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
Згідно ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.06.2006 р. № 3 роз'яснюється, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.
Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення у справі «Калачова проти російської федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 р. у справі № 591/6441/14-ц, зроблено наступний висновок. Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, який необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд звертає увагу, що справа слухалася два роки чотири місяці і позивач мав можливість надати належні докази разом з тим позивач як доказ батьківства надав лише світлини та покази свідків, які, на думку суду, не можуть достатніми доказами доведення батьківства.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.
З урахуванням вищевказаного, аналізуючи матеріали справи суд доходить висновку про відсутність належних та допустимих доказів для встановлення факту батьківства, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Стаття 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі відмови в позові покладається на позивача.
Таким чином, оскільки судом в позові відмовлено, сплачений судовий збір позивачу не повертається, а витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 121, 125, 126, 128, 129 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.06.2006 р. № 3,Закону України «Про поховання та похоронну справу», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 353 ЦПК України -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про встановлення факту батьківства, визнання права власності в порядку спадкування, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шгшпротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюєтьс - з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі пододання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Богунського районного
суду м. Житомира І.Г. Перекупка