Дата документу 20.05.2024Справа № 554/3723/24
Провадження № 1-кс/554/5558/2024
17 травня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12024170000000089 від 19 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України,
Адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 07 травня 2024 року на належні останньому мобільний телефон марки «SAMSUNG», в якому міститься мікро сім-картка оператора ПрАТ «ВФ Україна» та мікро сім-картка ПрАТ «Київстар»; мобільний телефон «Iphone 11», моделі: MHDA3FS/A, в якому міститься картка оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна»; банківські картки «monobank» та «ukrgasbank»; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , а також ідентифікаційний код на його ім'я, що уточнив в судовому засіданні.
В обґрунтування клопотання зазначив, що при зверненні слідчим до суду із клопотанням про накладення арешту на майно, ним не було доведено наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження щодо вилученого у ОСОБА_5 майна, за наслідком чого арешт було накладено необґрунтовано. При цьому вказав, що мобільні телефони були попередньо оглянуті працівниками поліції, тобто необхідна інформація останніми зафіксована, а тому відсутні причини для їх утримання органом досудового розслідування. Наголосив на тому, що ні останні, ні банківські картки та документи ОСОБА_5 фактично не є речовими доказами в кримінальному провадженні в розумінні статті 98 КПК України, а за таких обставин потреби досудового розслідування не виправдовують такого ступеню втручання в права суб'єкта господарювання щодо володіння, розпорядження та користування його майном. З огляду на це вважав, що підстав для подальшого застосування арешту майна немає, в зв'язку з чим просив його скасувати.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Власник майна ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, зазначивши, що він являється суб'єктом господарювання та позбавлення його права власності на мобільні телефони і банківські картки перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності, а відсутність у нього особистих документів, що посвідчують його особу, таких як паспорт громадянина України та ідентифікаційний код, взагалі суттєво порушує його право вести нормальний життєвий уклад.
Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти скасування арешту, накладеного на належні ОСОБА_5 мобільні телефони та банківські картки, оскільки в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що на вилучених у нього банківських картках зберігаються грошові кошти, отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а на мобільних телефонах може зберігатися інформація, яка може становити слідчий інтерес, в підтвердження чого зазначив, що під час слідства було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 встановив у місцях надання сексуальних послуг відеокамери, які були підв'язані до його мобільного телефону, за допомогою якого він дистанційно спостерігав за особами, що там перебували, а тому на цих телефонах можуть зберігатися відеозаписи, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вказав, що наразі останні передано уповноваженим співробітникам поліції для проведення їх дослідження і в разі виявлення таких відеозаписів, ці телефони будуть передані для проведення комп'ютерно-технічної експертизи. До того ж, за допомогою цих телефонів підозрюваний здійснював дзвінки іншим підозрюваним в кримінальному провадженні, зокрема адміністраторами, а також клієнтам, а тому вони можуть зберігати контактні дані осіб, які мають відношення до даного кримінального провадження. В зв'язку з тим, що це майно являється речовими доказами в кримінальному провадженні в розумінні статті 98 КПК України, просив відмовити в задоволенні клопотання адвоката в цій частині. Разом із тим, в частині клопотання, що стосується скасування арешту, накладеного на паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 та ідентифікаційного коду на його ім'я, не заперечував проти його задоволення, зазначивши, що ці документи були вилучені та арештовані з метою запобіганню спроби підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, однак станом на даний час відсутня необхідність у збереженні цього арешту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого управління ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024170000000089 від 19 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, за фактом того, що на території Полтавської області група осіб за попередньою змовою здійснюють втягнення осіб жіночої статі в заняття проституцією, з використанням їх уразливого стану та дії по забезпеченню заняття проституцією, тобто сутенерстві.
В ході досудового розслідування кримінального провадження, 02 травня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, як втягнення особи в заняття проституцією з використанням уразливого стану цієї особи та сутенерство, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2024 року накладено арешт на вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 майно, зокрема мобільний телефон марки «SAMSUNG», Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2; НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 в якому міститься мікро сім-картка оператора ПрАТ «ВФ Україна» (S/N:2604,0947,5789) та мікро сім-картка ПрАТ «Київстар»; мобільний телефон «Iphone 11», моделі: MHDA3FS/A, S/N: НОМЕР_4 , Imei 1: НОМЕР_5 , Imei 2: НОМЕР_6 , в якому міститься картка оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером: НОМЕР_7 ; банківську картку «monobank» із номером: НОМЕР_8 , банківську картку «ukrgasbank» із номером: НОМЕР_9 ; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 та ідентифікаційний код на його ім'я; чорнові записи та інші документи, до скасування арешту майна у визначеному нормами КПК України порядку.
Як вбачається із змісту ухвали слідчого судді метою накладення арешту на назване майно було забезпечення його збереження, як речових доказів в кримінальному провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Встановлено, що постановою слідчого від 02 травня 2024 року вищезазначене майно визнане речовими доказами в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. ч 1 і 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При тому відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься розумність строків.
Положеннями ст. 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Виходячи з доводів слідчого, який наголошував на нагальній необхідності в збереженні спірного арешту на вилучені в підозрюваного ОСОБА_5 мобільні телефони та банківські картки, зважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває, останні мають статус речових доказів, так як, всупереч доводам сторони захисту відповідають критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України, зокрема на банківських картках можуть знаходитись грошові кошти отримані внаслідок вчиненні кримінального правопорушення, а мобільні телефони можуть містити відомості, зокрема відеозаписи, а також контактні дані осіб, які можуть бути причетними до кримінального правопорушення, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, враховуючи правову підставу арешту майна, яка обумовлена метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на назване майно накладено обґрунтовано та на даний час не відпала потреба в застосуванні щодо нього цього заходу забезпечення кримінального провадження, а тому в цій частині в задоволенні клопотання слідч відмовити за його передчасністю.
При цьому слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу слідчого на необхідність проведення огляду належних ОСОБА_5 мобільних телефонів у найкоротші строки, з метою недопущення порушення його прав, як володільця майна.
Разом із тим, слідчий суддя вважає, що арешт, накладений на належні на законних підставах ОСОБА_5 паспорт громадянина України та ідентифікаційний код є таким, що не відповідає завданням кримінального провадження.
Зокрема, ці документи не відповідають ознакам речових доказів, визначених статтею 98 КПК України, так як відсутні докази того, що вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберігають на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, а також вони не є грошима, цінностями та речами, набутими кримінально протиправним шляхом. Дані документи на можуть підлягати під дію спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 174 і 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12024170000000089 від 19 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 07 травня 2024 року, на паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 та ідентифікаційний код на його ім'я.
В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 20 травня 2024 року о 10 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1